Уже традиційно, на запрошення настоятеля храму отця Ніколая, до Троковичів завітало багато священиків. Долучилися до святкування і секретар Оліївської сільської ради Тетяна Курінна та представники депутатського корпусу ради.

Про це повідомляє Відділ зв’язків з громадськістю Оліївської сільської ради.

Також прибуло багато паломників, як з сусідніх сіл, так і здалеку. Зранку перед літургією відбувся водосвятний молебень з читанням акафісту. Божественну літургію очолив настоятель отець Ніколай. На завершення Богослужіння відбулася хресна хода, під час якої люди були окроплені святою водою.

Після хресної ходи депутати обговорили з настоятелем Троковицького храму наболіле питання перенесення колгоспної котельні, яку колишня «атеїстична» влада розмістила прямісінько перед архітектурною пам’яткою. Вже понад 30 років священик клопоче про те, аби прибрати височезну трубу, яка закопчує унікальну споруду. Нарешті, після інтеграції Троковичів в Оліївську ОТГ «лід скрес». Депутати працюють над цим питанням та над тим, аби зробити храм туристично привабливою точкою на карті громади. Тому незабаром у Троковичах повинні збудувати нову сучасну котельню в іншому, доречнішому місці. До церкви ж вестиме мальовничий сквер.

На зібранні обговорили й інші питання, які турбують жителів громади.

Довідково: Свято-Троїцькому храму майже 230 років. Його збудували 1791 року і він є пам’ятником архітектури національного значення, що охороняється державою. Троковицький храм - унікальний, оскільки, за словами відомого науковця Віктора Завади, «за складністю та оригінальністю… не має аналогів в усій дерев’яній архітектурі України».

Однак, за іншими джерелами, все ж таки є один аналог, проте лише серед мурованих храмів. Судячи з усього, прообразом троковицької святині послужила церква Різдва Богородиці на Дальніх печерах Києво-Печерської Лаври. В обох випадках до класично-тридільного храму додано чотири об’єми – два до бабинця (двоповерхового, з хорами) і два до вівтаря. Семибанні церкви – велика рідкість. Але якщо лаврська святиня такою і лишилася, то троковицька, внаслідок добудови у кінці ХІХ ст. двох бічних приділів, стала дев’ятибанною.

Місцеві жителі кажуть: «те, що храм вистояв у період Другої Світової, – справжнє диво від Господа». У Троковичах храм використовувався як вартова вежа, неподалік розміщувався німецький обоз. Дерев’яна будівля могла легко злетіти в повітря. Але у храм не потрапила жодна куля. Кажуть, вони відскакували від стін...