У Житомирі запрацював “Етнопростір”, створений відомою етнографинею Ангеліною Нестеровою

У Житомирі запрацював “Етнопростір”, створений Ангеліною Нестеровою. Жінка відома мешканцям області та України як керівниця зразкового фольклорного гурту “Джерельце”.

Про ідею створення “Етнопростору” та як можна доторкнутися до старовинного українського мистецтва, спілкуємось із Ангеліною Нестеровою (на фото).

- Розпочати розмову хочу з привітання, адже будь-яка робота, а особливо починання, потребує сил та підтримки небайдужих. Адже відродження, збереження та передача української традиції завжди на часі.

- Дякую. Така ідея в мене була давно, але не знаходилося приміщення для її втілення. Хотілося створити кімнату, антураж якої говорив би про нашу давню українську культуру в сучасному баченні, з акцентом на регіоні Житомирського Полісся.

- Отже, це музей?

- Ні, це місце в якому проводяться певні дії: розучуються та співаються пісні, вивчаються обряди, відтворюються дійства, розповідається про українські звичаї та традиції. Сюди приходять люди, яким цікава жива українська культура, її відтворення та передача наступним поколінням.

- Ви запрошуєте на гостину всіх бажаючих?

- Так! В “Етнопросторі систематично проводяться репетиції “Джерельця” для людей різного віку. Єдине, що зараз окремих зустрічей для малих дітей немає, всі разом, бо я маю роботу, а майже весь вільний час віддаю волонтерству. Зараз плетемо для захисників нашоломники, тому раді додатковим робочим рукам! Запрошую охочих і на репетиції , і на плетіння кожного вівторка та четверга з 17.00 -19.00, а в суботу з 14.00. Безкоштовно! (сміється).

- Ангеліно Іванівно, зараз триває весняний цикл свят. Виставку в “Етнопросторі” ви до календарної обрядовості ви прив’язуєте?

- Так, ми вчимо пісенний матеріал відповідно пір року, тому виставка теж відповідає певному періоду. Навесні найголовніше свято - Великдень, світле Христове Воскресіння або Паска. До речі, українською правильно говорити “Паска”, а не “Пасха”.

На виставці ми бачимо як писанки, так і дерев'яні вироби. Дерев’яні вироби: різноманітне різьблення, лозоплетіння, художній розпис по дереву, дерев’яні дитячі музичні інструменти та іграшки. Рушники прикрашають полиці, з часом я планую окрему виставку рушників. Основою експозиції є писанки та мальованки.

- Які представлено писанки?

- Вони створені руками моїх власних дітей, мною і всіх, хто долучався протягом років до писанкарства перед Великоднем. Також є тут писанки дітей, які дуже обдаровані в цій справі та брали участь в обласних конкурсах з писанкарства. Відомо, що є писанки традиційні, які потрібно відтворювати за старовинними зразками з музейних колекцій, з монографій, є писанки авторські, в яких людина висловлює своє бачення світу. Писанкарка може відтворити будь-який сюжет чи картину, тому писати писанки є справою дуже цікавою та захоплюючою.

- Цього року в приміщенні “Етнопростору” писали писанки?

- Так, неодноразово проводили майстер-класи для різних вікових груп тут та один раз відбулась зустріч у просторі “Вільна”.

Варто сказати, що створювали і мальованки, причому я трохи хитрувала. Спочатку малювали візерунок на дерев’яних яйцях, щоб потім завезти їх військовим як сувеніри. Кожен з учасників відтворював задуманий візерунок з добрим побажанням. Захисникам було цікаво отримати і подивитися, що ми створили. Возили ми і писанки, розписані писачком, їх тільки показували, бо вони крихкі та легко б’ються, а дарували мальованки, бійці можуть повісити їх в окопі, на дереві, на дошці. Будуть дивитися на них і згадувати, що про них думаємо, їх поважаємо та любимо. Недаремно існує звичай, що на Великдень дівчата дарують писанки хлопцям з найкращими побажаннями.

- Свої речі для поповнення виставки охочі можуть приносити?

- Принести можна, так щоб потім забрати, але наразі я відповідаю за свою колекцію. Навіть якщо якась річ зникне, то я не буду нікого звинувачувати, бо сама виставила вироби на загальний огляд. Тому в етнокімнаті поедставлена тільки власна колекція. Мені хочеться, щоб зразки матеріальної культури українців бачили, а не егоїстично тримати вироби вдома для власного споглядання і задоволення.

- Ангеліно Іванівно, які маєте плани?

- Ця виставка триватиме до Трійці. Пізніше в “Етнопросторі” я представлю гончарні вироби, які в мене є, рушники, планую демонструвати поліський одяг, щоб люди бачили і запам’ятовували особливості наших строїв. Також продовжимо вивчення пісень, відповідно до пори року. Я закохана в календарну обрядовість північних районів Полісся, тому акцентую увагу на вивченні такої пісенної спадщини.

- Як вас знайти?

- У “Місцевому навколокультурному просторі” є 312 кімната. Варто сказати, що це кімната з’явилась завдяки “Міжнародній молодіжній християнський організації”, яка співпрацює з “Джерельцем" як з денсінг-групою. Саме завдяки небайдужості організації ми маємо де працювати і створювати виставки. Закордонні партнери “Міжнародної молодіжної християнської організації” допомагають, бо бачать потребу в розвитку автентичного українського мистецтва, яке ідентифікує нас як націю.

Людмила Лобачова. Фото автора.