У Житомирі у свято Яблучного Спаса «Пиріг пам'яті» об' єднав рідних загиблих Захисників і Захисниць України
«Пиріг пам'яті» об' єднав рідних загиблих Захисників і Захисниць України, безвісти зниклих, полонених.
Хтось приніс домашню яблучну випічку. Хтось просто прийшов бути поруч.
«... Пам'ятаєте, декілька років тому по всій Україні був такий клич посадити райські яблуні в пам'ять про загиблих хлопців? І ми подумали: а що ж робити з тими плодами, які так щедро дає нам природа? З них можна пекти пироги, пригощати один одного, ділитися хлібом на такі великі свята й згадувати теплі історії про тих, кого з нами немає, — говорить Тетяна Парфентієва, співініціаторка та співорганізаторка заходу. — Це новий простір пам'яті. Дуже хочеться, щоб він став рідним для Житомира».
Збереження пам'яті про загиблих — тема одна з найтяжчих і найважливіших на сьогодні. Про це говорить Олена Сек, військова психологиня, яка з 2014 року працює з військовими, з ветеранами, членами їхніх родин, з родинами полонених, зниклих безвісти і загиблих.
«Ми живемо в такий час, що втрат багато: військові, цивільні, велика кількість людей, зниклих безвісти. Але це не мусить робити наше життя темним, — говорить психологиня. — ...Цю порожнечу необхідно заповнити любов'ю і світлими спогадами про людину... У моєму житті було також багато втрат. Не одна, не дві, а десятки людей, яких хочеться знадати, пам’ятати. І в якийсь момент я зрозуміла: пам’ять — це те, що може заповнювати цю пустоту. Заповнити любов'ю та світлими спогадами про цю людину. Біль т трансформувати в пам'ять...»
... Зібралися разом і згадали найдорожчих. Ділилися хлібом, історіями й теплом, якого так потребують серця, що пережили втрату.
Простір підтримки, теплих спогадів і єдності, де живе пам'ять про Героїв...
Віталій. Михайло. Олександр. Максим. Антон. Федір. Роман. Назарій. Володимир. Роман. Руслан. Павло...
Хвилина імен... Тих, кого немає поруч...Кожен по черзі бере мікрофон і промовляє уголос ім'я . Бо пам'ять жива...А потім — молитва. І теплі спогади про тих, хто любив життя, мріяв, сміявся, творив добро і став на захист України.
«...Я принесла пиріжки з яблуками. Син любив мої пиріжки. Він любив випічку, а пиріжки — особливо...», — ділиться Оксана Мовчанюк. мама загиблого Героя.
Віталій Мовчанюк, її син, загинув 7 січня 2024 року на Донецькому напрямку.
«Він виносив побратимів і був поранений. А коли побратими виносили його, то їх накрили дрони, і він загинув. Йому було 34...»
Джерело: Житомирська міська рада
