У Романові відбулася Всеукраїнська науково-практична конференція «Ілінські читання: історико-педагогічні краєзнавчі студії»

Те, що у Романові минулої п’ятниці, 29 травня, відбулася Всеукраїнська науково-практична конференція «Ілінські читання: історико-педагогічні краєзнавчі студії», знає щонайменше вся Житомирщина.

Анонси, запрошення, звернення до керівників вузів міста Житомира чи окремих їхніх кафедр, кількаразові пропозиції доєднатися до важливої події у Романові лунали напередодні початку заходу майже два місяці. Вже за тиждень до початку конференції, коли кількість бажаючих долучитись до безпосередньої участі у її роботі сягнула сотні науковців, стало зрозумілим, що організаторам вдалося зацікавити велику кількість людей із числа краєзнавців, науковців-дослідників тощо.

Гуманітарний відділ + академія спеціальної освіти = конференція

 Стосовно конкретних організаторів читань, то ініціаторами їхнього проведення стала Романівська селищна рада та відома і авторитетна у середовищі науковців всієї України громадська організація «Академія спеціальної освіти», яку очолює професор Українського державного університету ім. Драгоманова Володимир Шевченко. Слід зауважити, що про своє бажання взяти участь у роботі науково-практичної конференції у Романові заявили науковці Житомира, Вінниці, Харкова, декількох навчальних закладів та установ зі столиці України. Цікаво, що формальною, але символічною присвятою конференції у Романові стало 260-річчя від дня народження графа Юзефа-Августа Ілінського, який свого часу жив у Романові і мав на території тодішнього містечка великий маєток-палац. Стосовно маєтку і палацу у Романові існує чимало легенд, але ще одна сторінка діяльності Ю-А. Ілінського, яка стосується заснованого ним у Романові інституту для глухонімих дітей, привертає увагу до постаті графа, а тепер і до Романова як до засновника сурдопедагогіки на теренах всієї Російської імперії. Ось чому і торік, і цьогоріч науковці закладів, де готують фахівців спеціальної та інклюзивної освіти, користуються нагодою, аби побувати у Романові, а ще – аби влаштувати певний захід за участі вчених-істориків, дослідників-краєзнавців і т. п.

Щодо самої науково-практичної конференції, то вона проходила на базі найбільшого у Романові начального закладу – Романівського ліцею № 1. Слід зауважити, що якраз фахівці гуманітарного відділу Романівської селищної ради разом із працівниками Романівського ліцею № 1 взяли на себе весь тягар підготовчої роботи. Рівень готовності приміщень, технічної оснащеності усіх локацій, де проходили пленарне та секційні засідання науковців, мав винятково зразковий вигляд. Це найперше і, мабуть, таки найкраще досягнення конференції. Романів і романівчани таким чином показали на прикладі проведення важливого, масштабного і змістовно насиченого заходу, що вміють і можуть проводити наукові імпрези найвищого і найскладнішого рівня. Але куди важливішим здобутком читань у Романові стало змістовно різнопланове наукове багатоголосся, яке також треба віднести до безумовних позитивів наукової події у Романові. Принаймні гості наукового заходу ледь не в один голос зауважували, що конференція, попри насиченість усіх включених до її програми заходів, мала напрочуд вдалі поєднання суто наукових виступів, доповідей та презентацій у розділах «Історія та краєзнавство», «Сурдопедагогіка та інклюзія» із локаціями етно-фольклорного, туристично-екскурсійного спрямування.

Окремою локацією наукової конференції став молодіжний воркшоп «Краєзнавчий конструктор: від ідеї до дії», модератором і натхненником роботи якого була вчитель історії Романівського ліцею № 1 Леся Верніцька. Якраз у цьому компоненті організаторам конференції вдалося поєднати евристичні прагнення кращих ліцеїстів із Романова із науковими здобутками студентів Поліського національного аграрного університету, які прибули для участі у роботі конференції із групою викладачів кафедри економіки, підприємництва та туризму на чолі із професоркою кафедри Наталією Валінкевич. Загалом у ході проведення воркшопу та у ході годинної гри-подорожі студенти та ліцеїсти спромоглися підготувати десятки цікавих і змістовних пропозицій щодо популяризації історико-культурної та краєзнавчої спадщини Романівщини, внаслідок чого перед учасниками конференції постало дерево бажань «Туристичне майбутнє Романівської громади».

Cпадщина Ілінських: скільки правди і чи багато вигадок?

Складовою частиною програми науково-практичної конференції «Ілінські читання: історико-педагогічні краєзнавчі студії» стала виставка експонатів Державного архіву Житомирської області «Родина Ілінських: історія, спадщина, постаті». Великий інтерес у середовищі учасників конференції та гостей заходу викликали матеріали – грамоти, карти Житомирського старостату зразка 1798 року, відомості про те, що граф Ю-А. Ілінський передав (насправді продав) казні будинковий фонд міста Житомира, який раніше перебував у власності родини Ілінських. Зрештою, якраз можливість розмістити у Житомирі усі відділи та служби щойно створеної Волинської губернії і призвела до того, що тимчасово перенесений із Новограда-Волинського до Житомира губернський центр поселився тут майже на півтора століття. До речі, твердження, підкріплене абсолютно реальними архівними документами про те, що Житомир до початку ХІХ століття належав графській сім’ї Ілінських, перестає бути фактом напівсенсаційно-легендарним, а переходить у розряд хрестоматійно відомих і достеменно достовірних наукових фактів. Все це варто взяти до уваги і враховувати як важливий фактор дослідникам житомирської минувщини та популяризаторам історії обласного центру.

У ході конференції прозвучали прекрасні виступи дослідників, вчених, краєзнавців. Наприклад вищезгаданий професор Володимир Шевченко із університету ім. Драгоманова присвятив свій виступ ролі графа Ю-А. Ілінського у започаткуванні першого на теренах Російської імперії інституту для глухонімих, який мав неабияке значення у становленні сурдопедагогіки як науки. Знаний у Романові і відомий на Житомирщині дослідник місцевої історії Олександр Кондратюк розповів про етапи життя і особливості життєвої кар’єри графа Юзефа – Августа Ілінського. Олександр Павлович напрочуд образно, посилаючись на відомі у середовищі академічної науки джерела, а також на низку джерел, досі маловідомих для вітчизняних дослідників української минувщини ХVIII – XIX cтоліть, розкрив низку маловідомих сторінок і фактів із біографії представників сім’ї Ілінських.

Напрочуд цікавим і дуже пізнавальним у сенсі верифікації багатьох фактів із життя сімейства графів Ілінських, а також стосовно сторінок історії Романова у ХІХ – початку ХХ століть виявився виступ директора комунального закладу «Краєзнавчий музей Романівщини» Юрія Кондратюка, який розповів про містифікації в історії Романівського краю. Напрочуд цікавими і змістовними виявились виступи місцевих краєзнавців. Зокрема вчителька історії Старочуднівськогутнянського ліцею Тетяни Грицун підготувала дивовижно цікаве дослідження «Сульжинівка: Історія німецької колонії крізь призму поколінь». Ще один виступ ветерана краєзнавчого руху, вчителя історії із села Гордіївки Петра Лановюка учасники конференції слухали із неймовірною цікавістю, дозволивши краєзнавцю навіть перевищити встановлений часовий регламент. Зрештою, і розповідь місцевого і вже популярного у Романові краєзнавця-аматора Романа Лотиша «Краєзнавчі фіксації історико-краєзнавчої спадщини Романівського краю Житомирщини» також стала окрасою не стільки наукової, скільки гостьової програми наукового дійства. Окремою секцією наукової конференції у Романові стали етнографічні етюди у виконанні працівників Романівського будинку культури, а розповідь костюмерки-майстрині із цього закладу Сніжани Башинської могла б прикрасити науковий захід найвищого гатунку. Йшлося про український жіночий костюм кінця ХІХ-поч. ХХ століття. Етнорегіон Волинь – Полісся.

Загалом конференція «Ілінські читання» у Романові пройшла на високому організаційному рівні, де виступи науковців були напрочуд органічно поєднані із елементами екскурсійно-туристичних вправ. Від цього динаміка та змістовний підсумок проведеного у Романівській громаді справді видатного заходу аж ніскільки не постраждав. Гарний вигляд мало змістовне і образно-барвисте привітання начальниці управління культури та туризму Житомирської ОДА Тетяни Руденької, а виступ Романівського селищного голови Юрія Чумаченка також надихав і мобілізовував учасників конференції на плідну і цікаву пізнавальну діяльність. Наостанок нашої розповіді варто зауважити, що конференція «Ілінські читання: історико-педагогічні краєзнавчі студії» пройшла напередодні вже традиційного у Романові щорічного фестивалю «ЕтноВир на Виспі», який у липні має пройти під егідою гасла «Сила роду». Поєднання наукового заходу із фестивальним дійством лише підсилює справу популяризації краєзнавчої та культурної спадщини Романівщини. Начебто очевидний висновок неабияк сприяє розумінню певних особливостей регіональної ідентичності Романова та Романівщини загалом. А ще подібні заходи можуть бути гарним і повчальним прикладом для інших громад нашої області. Адже поєднання краси, розуму і відчуття міри завжди викликали увагу і були прикладом для наслідування.

Підсумки робити зарано, а щодо висновків, то – треба

Мабуть-таки, варто окреслити і виокремити деякі враження, приклади реагування, емоційні висновки щодо науково-практичної конференціїї «Ілінські читання», яка відтепер стає історією, але може стати неабияким підгрунтям для проведення подібної конференції, наприклад у травні – червні наступного року. Безумовно, до аудиторії учасників конференції у Романівському ліцеї (а тут під час пленарного та секційних засідань було аж півтори сотні осіб) варто долучити і тих людей, хто скористався можливістю проглянути перебіг подій в онлайн-режимі. Посилання та означення адрес, за якими можна проглянути і прослухати виступи учасників та гостей конференції, можна знайти на сторінці гуманітарного відділу Романівської селищної ради у Facebook. Проте вже сьогодні лунають голоси та чути коментарі багатьох людей з усіх усюд Житомирщини, які відзначають важливість проведеної конференції, що спричинила чималий суспільний резонанс.Тим паче, що досі жодна із громад Житомирщини так і не спромоглася із власної ініціативи і за власної участі підготувати та провести справді повноцінну наукову конференцію. Романів і Романівщина у цьому сенсі виступили у ролі піонера, що також радує і засвідчує можливості, резерви і ресурси громади. Йдеться передовсім про розвиток фестивального, краєзнавчого а, якщо ширше – то туристично-екскурсійного напряму у житті Романівської громади. Причому із орієнтацією такого напряму на показники суто економічної ефективності.

На цьому фоні деякі репліки та одкровення щодо надмірності захоплення романівських краєзнавців тематикою та проблематикою досліджень родини Ілінських звучать настільки недолуго, що на них і не варто було б звертати уваги. Бо аргументація деяких блогерів із соціальних мереж зводиться до того, що граф Ілінський належав до класу експлуататорів і гнобителів, а цікавитися сторінками його життєвої біографії можуть хіба лише представники польської діаспори. Насправді досліджувати подієві сторінки української історії ХІХ століття якраз таки і доводиться на прикладі постатей Ілінських, Крашевських, Стецьких і багатьох інших родин польського етнічного походження, які здавна жили на теренах Великої Волині. І Романів у цьому залишається полем ретельної уваги дослідників багатьох суспільних наук: історії, етнографії, краєзнавства, генеалогії і т. п. На цьому поки що варто поставити крапку.

Віктор Радчук