Творчий вояж ювіляра
«Моя земля» – під такою назвою у Житомирському обласному літературному музеї відкрили персональну виставку Василя Кондратюка.
Подія є логічним продовженням творчого вояжу ювіляра, адже у грудні Василь Іванович відзначив своє 70-річчя, представивши у двох інших виставкових залах Житомира свої роботи. У стінах літературного музею, враховуючи їхню домашність та камерність, розмістили 24 картини різних років. Наприклад «Кінець літа» та «Товариш» написані ще у 70-ті.
Спілка художників багато років є партнером літературного музею. Невипадково та дуже приємно, що картину «Овруч історичний» Василь Іванович присвятив світлій пам’яті Віталія Єремєєва. Останній багато років очолював музей, був мистецтвознавцем.
Відкриття вела в.о. директора закладу Світлана Гресь, взявши перше вітальне слово.
«Василь Іванович – гарна, цікава, талановита, творча людина. Як митець він творить сьогодні в одному стилі, а завтра – в іншому, сьогодні бачить одне, завтра – друге. І так має бути, бо коли дивишся на його картини, бачиш багато. Наприклад, цей пейзаж – коло великого світу, яке присутнє в невеликій картині. Письменники дякують Василю Івановичу за ілюстрації багатьох книжок. У тому числі в нас є спільна книга “Тато цуцика приніс”, видана в далекому 1998 році з малюнками ювіляра. Василь Іванович ілюстрував не тільки книги, він працював з деревом, є розробником і автором гербу Житомира. Згадував мені письменник Михайло Жайворон, що, працюючи в газеті “Місто”, Василь Іванович робив макети до самої газети. Зробив макет-логотип і для всеукраїнської газети “Народний лікар України”. Тому, Василю Івановичу, не тільки показуйте світ таким прекрасним, як на ваших картинах, але й бережіть красу в своїй душі. “Став цілі і працюй уперто, тоді падіння не страшні. Час визначить, що варто стерти, а що залишить для душі”, – цитатою свого вірша завершила виступ Світлана Гресь.
До обласного літературного музею на відкриття персональної виставки «Моя земля» завітали художники, письменники, бібліотекарі, колеги, рідні, друзі та знайомі митця. Прозвучало багато теплих слів, присутні відзначали професійні якості Василя Івановича, адміністративний хист як голови спілки, його любов до сім’ї, людяність, доброту, щирість, наполегливість. Журналістка Віра Чернець пригадала, як Василь Іванович допоміг хворій жінці, у якої відкрився хист до малювання, зробивши тій персональну виставку в телецентрі. Гості ювілейного вернісажу говорили і про мистецтво художника, відмічали найбільш вподобані роботи, запрошували до подальшої співпраці.
– Згадую, як років двадцять тому я працював у міській раді Житомира начальником загального відділу, а Василь Іванович був головним художником, – каже житомирянин Петро Адамович. – Якраз на той час припала його робота над створенням житомирського герба. Сьогодні, прийшовши подивитися його картини, я пригадав дитинство і юність, батьків та своє село. Відчув, як кажуть, по шкірі таку розсип від переживання споглядання кожної картини. Настільки глибоко враження проходить через мене. Думаю, чи може так глибоко передаватись відчуття художника іншій людині. Дякую саме за цей момент. Класна річ, відчувати кожну картину, коли ти вертаєшся на роки назад. Це – прекрасно! А мій товариш-француз Жакі, подивившись на цей квітковий рай, сказав: “О, Клод Моне”. Але я думаю, що ви працюєте у своїй іпостасі, а Моне – у своїй. Кожен художник – індивідуальний та неповторний, і кожну роботу потрібно цінити та не можна порівнювати. Дуже приємно, що мені довелося в житті пересіктись із вами, працюючи поруч.
Взяв слово і Василь Кондратюк: «Я люблю природу, люблю людей, у творчому доробку є серія великих портретів колег та друзів, рідних, батьків і знайомих. За можливості їздив на пленери по всій Україні та писав. Я не люблю багато разів показувати свої твори. В майстерні є багато картин, які ще ніхто не бачив, але вони не оформлені, а на рами теж потрібні гроші. Спілка художників має великий виставковий зал з можливістю проведення зустрічей. Запрошую членів інших творчих спілок, журналістів, театральних діячів, композиторів для спільної роботи, зібрань та вирішення питань для відстоювання інтересів української культури. Хоч сьогодні ми в стані війни, але українська культура нам всім потрібна, бо тоді для чого ми воюємо?».
До теплих слів додались віршовані вітання, присутні дарували ювіляру книги, фарби та полотно. Наостанок всі охочі змогли отримати каталог робіт Василя Івановича, взяти автограф та сфотографуватися напам’ять.
Додамо, що Василь Іванович народився на Хмельниччині, в його роботах можна побачити красу всієї України. Професійно зростав, закінчивши Одеське державне театральне художньо-технічне училище та Український поліграфінститут ім. І. Федорова. Член НСХУ з 1992 року, а з 2007 очолює Житомирську обласну організацію НСХУ. Автор герба Житомира. Учасник міжнародних та всеукраїнських художніх виставок, має 13 персональних. Лавреат багатьох премій, нагороджений грамотою ВРУ та найвищою відзнакою обласної ради «Честь і слава Житомирщини». Живописець, графік, працює в різних жанрах та техніках.
Людмила Лобачова
