«Світло мого Різдва» — 25 голосів зимових свят

Сьогодні ми розмовляємо з автором, чий текст став частиною великого та важливого проєкту — антології «Світло мого Різдва» (видавництво «Ліра-К»).

Ця книга особлива тим, що об’єднала 25 авторів з усієї України й не тільки. Кожен із них приніс свою частку тепла в цей спільний творчий проєкт.

Руслан Мороз: Ви — один із 25 митців, які працювали над цією збіркою. Як це — бути частиною такої великої творчої родини, де автори з різних куточків України створюють єдине полотно?

Сергій Храпчук: Одразу скажу, що це було спонтанне рішення, прийняте миттєво після оголошення проєкту. Хочу висловити щиру подяку Олександру Козинцю як упоряднику та організатору. Саме завдяки його ідеї та невтомній праці з’явилася ця захоплива збірка. Олександр — надзвичайно світла людина, тому проєкт ще на стадії задуму обіцяв бути дуже теплим.

Над виданням також працювали талановиті фахівці: редакторка Ангеліна Олійник та коректорка Олександра Малаш. «Світло мого Різдва» — це збірник історій про те, як радість приходить несподівано. Про добро, яке повертається, про любов і маленькі дива, народжені з віри. Книжка охоплює увесь зимовий святковий період – від дня Святого Миколая до Нового року. Вона буде корисною для сімейного читання, де дорослі разом із дітьми зможуть відчути затишок зимових свят.

Для мене це надзвичайний досвід соборності. Це нагадує Святвечір за величезним столом, де у кожного своя історія, свій голос, але всіх об’єднує спільна молитва. Ми всі різні, але в цій збірці стали одним цілим. Особисто для мене цінно, що мій текст надруковано поряд із творами колег — це створює ефект синергії. Це вже не просто оповідання, а спільний маніфест того, що світло існує навіть у найтемніші часи, і його неможливо загасити, коли нас так багато.

Руслан Мороз: Ваш твір «Різдвяний секрет» також увійшов до збірки. Центральним персонажем є хлопчик, який разом із родиною чекає на Різдво. Чому ви обрали саме такий образ і яку філософську глибину він несе?

Сергій Храпчук: Мій герой — це не просто дитина, а втілення первинної чистоти сприйняття світу, яку ми, дорослі, на жаль, часто втрачаємо. Через його історію я хотів показати, що Різдво — це не календарна дата, не кутя чи солодощі. Це стан душі, здатність бачити велике у малому. Дитина постає провідником для інтелектуального читача: через її прості, на перший погляд, дії розкриваються складні питання вибору, вірності та внутрішнього світла. Його шлях у творі — це метафора пошуку сенсу серед хаосу сучасності.

Руслан Мороз: У вашому тексті багато метафоричних деталей. Що саме має відчути читач, занурюючись у світ вашого героя?

Сергій Храпчук: Сподіваюся, читач відчує той «особливий секрет» — тонку межу між реальністю та дивом. Для головного героя це чарівний світ, сповнений знаків. Кожен його крок — це маленьке відкриття. Я заклав у цей образ ідею про те, що справжня мудрість часто приходить через смирення та щирість, властиву дітям — іноді наївну, пряму і ще не спотворену дорослими «масками». Це запрошення до діалогу зі своєю «внутрішньою дитиною», яка ще пам’ятає, як це — вірити без доказів.

Руслан Мороз: Ваші тексти завжди розраховані на читача, який любить думати. Чи не заскладним є такий підхід для новорічної збірки?

Сергій Храпчук: Переконаний, що Різдво — це час не лише для радості, а й для екзистенційних роздумів. Мій текст — це багатошарова конструкція. Хтось побачить просто зворушливу, можливо, навіть дуже дитячу історію, а хтось — серйозний філософський підтекст про природу добра. Я не боюся бути складним, бо вірю, що саме такі тексти залишають глибокий слід у людських душах.

Руслан Мороз: Написати «незабутній новорічний текст» сьогодні — завдання не з легких. Як вам та вашим колегам вдалося знайти баланс між болем реальності та надією?

Сергій Храпчук: Думаю, ніхто з авторів і не намагався створити штучну казку. Ми писали про те, що болить і що лікує. Співавторам вдалося знайти особливий баланс щирості. Ми шукали Різдво не в ілюзіях, а в реальних людських вчинках. Наші тексти — це терапія. Ми показуємо: навіть коли навколо лютує «зима», всередині нас може квітнути сад, якщо ми допомагаємо один одному і тримаємося разом.

Руслан Мороз: Ви у минулому музикант. Якби збірка «Світло мого Різдва» була музичним інструментом, на що б вона була схожа?

Сергій Храпчук: Несподіване питання... Думаю, це був би великий Різдвяний орган. Могутній інструмент-оркестр, де кожна труба — це окремий автор, а наші персонажі — це новорічні ноти, що прорізають тишу і змушують серце битися частіше.