Світлана Гресь: «За спиною стоїть янгол-охоронець, але пишу я сама»
В останній день 2021 року ми брали це інтерв’ю у Світлани Гресь (літературний псевдонім – Світлана Штатська), яка очолює Житомирську обласну організацію Національної спілки письменників України і презентувала свою нову дитячу книжку «Ажуровий хоровод».
Наше видання вирішило знову поговорити про проблеми наших житомирських письменників та про творчі здобутки минулого року. Чи стало легше письменникам займатися творчою роботою, чи звертає влада увагу на розвиток культури та за чий кошт друкуються книги? Про все це у нашому інтерв’ю з письменницею, головою Житомирської обласної організації Національної спілки письменників України Світланою Гресь.
20 хвилин: Як письменникам працюється у сучасному світі? Які перешкоди є?
Світлана Гресь: Письменникам зараз складно. Передусім складність у тому, що потрібно написати книгу і самому думати, як її видати. Я вважаю, це найтяжче, тому що письменник має писати, і якщо він достойний, то держава чи зацікавлені спілки мають підтримувати видання. Дуже мало гідних конкурсів, де організатори можуть запропонувати винагороду переможцям. Зараз більшість працює взагалі без гонорару. Ще одна складність у тому, що багато переплутувань у фактах; інформація, яка доступна у тому ж самому інтернеті, часто недостовірна, треба перепровіряти. У бібліотеках немає нових поповнень, тому що за браком коштів не надходять нові книги, енциклопедії. Те, що необхідне, ми його не отримуємо, його треба шукати, і навіть COVID-19 нам умовно «допоміг», тому що зараз навіть в архів спокійно не підеш, бо всі заклади були на карантині. Найбільше зло для письменника – це мобільний телефон: сісти зануритись у творчий процес, у героїв роману чи повісті або навіть вірш спокійно написати неможливо, натхнення збивається миттєво, коли хтось телефонує. Багато хто не розуміє, що письменник може не відповідати на дзвінки, люди часто на це ображаються. У сучасному світі зараз немає якогось простору, в якому можеш побути один, щоб подумати та щось гарне написати. Ще я помітила – не знаю, що буде потім, – зараз у музеях ми можемо подивитися листи, написані один до одного, ми можемо відтворити якусь історію. А от SMS, фото з Instagram нікуди не підшиєш. Що будемо показувати майбутнім поколінням, якщо захочуть знайти щось з життя цього чи іншого письменника, – невідомо, а фактично нічого.
20 хвилин: Які справи нині у спілці письменників?
Світлана Гресь: Цей рік я б не сказала, що був зовсім позитивний, тому що мало зустрічалися, хоча проводили звітно-виборчі збори. І я сказала, що не хочу далі продовжувати роботу на посаді голови Житомирської організації спілки письменників. Скажу, чому я не хочу бути головою: громадська робота – це величезне навантаження, я дякую всім письменникам за досвід, але важко утримувати на плаву спілку, від якої вимагають більшість того, що було ще за радянських часів. Багато письменників старшого віку звикли до того, що до них ставились із повагою, що їх визнавали, що вони – люди творчі, що працюють для держави. Зараз фактично цього немає. Я хотіла скласти повноваження, але чомусь не зібрався кворум, планую у січні повторно провести звітно-виборчі збори. Я працювала на громадських засадах, не отримувала за це кошти, попередники всі отримували, вони були всі на заробітній платі, але мені подобалося спілкування. Були речі, яких не зрозуміти, якщо не бути головою спілки письменників, це дуже важливий для мене досвід. Зустрічі навіть у Національній спілці у Києві, якісь знайомства нові – це все величезний плюс для творчої людини, але й величезний мінус, бо немає часу, щоб просто сісти і працювати.
20 хвилин: Стосовно молодих письменників. Скільки таких?
Світлана Гресь: Молодь взагалі мало зацікавлена в спілках. Є нюанс в тому, що обов’язково приймають до спілки письменників, коли людина вже має дві авторські книги, вона друкувалась у всеукраїнських газетах чи журналах, оприлюднювала свої твори на сайтах, тобто вона має вже бути визнаною як письменник, на це звертають увагу. Також вступники мають подати три рекомендації, що людина вже йде цією стежкою, вона буде писати, а не те, що це якесь миттєве захоплення, що сьогодні пише, а завтра – ні. Молодому автору пробитися складніше, але якщо людина над цим працює – вона досягне успіху в літературі. Взагалі молодих авторів дуже складно прийняти у спілку. Це відбувається у три етапи. По-перше, обласна організація на зборах має визнати, проголосувати та рекомендувати до вступу в НСПУ, це перший конкурс. Другий конкурс, це коли відбір у Національній спілці письменників, а потім ще має президія НСПУ затвердити, тобто це всі голови обласних організацій з‘їжджаються і голосують за вступ до спілки рекомендованих з регіонів авторів.
20 хвилин: Що стосовно нових книг?
Світлана Гресь: У нас на Житомирщині письменників у спілці дуже мало, 32 особи на Житомирську область, це наша обласна організація. Написати нині щось нове та креативне майже неможливо.
20 хвилин: Після того, як відбувся Ваш творчий вечір, в якому брали участь багато акторів, музикантів, що змінилося?
Світлана Гресь: Багато що змінилося. У декого відкрилися очі: «Виявляється, ви – письменниця!» Змінилося ставлення, мене почали більше запрошувати на зустрічі. Я старалася і раніше в школи до дітей ходити, мені самій це подобається, коли з дітьми спілкуюся: я бачу нові теми, ідеї, тому що це зовсім інше спілкування – живе. І діти настільки щирі, їм не важливо, хто прийшов, вони будуть аплодувати творам, які їм сподобалися. Мені допоміг творчий вечір, я побачила, що можна було зробити інакше, цікавіше і краще. У нас було дуже мало часу, і ми вже виходили з того, що було підготовлено раніше, але якби я зараз готувала творчий вечір, побудувала б його по-іншому, хоча мені здається, що і цей творчий вечір багатьом сподобався.
20 хвилин: Які у Вас плани на майбутнє?
Світлана Гресь: Маю підготовлені до друку три книги, у мене є якийсь внутрішній цензор, мені дуже складно видати книжку. Чомусь до себе ставлюсь вимогливо, може, тому що я за фахом – не філолог та маю побоювання, що я зроблю щось не так. У всіх моїх книжках, без виключення, є редактор і коректор. У більшості видавництв немає ні редактора, ні коректора. Це вже за окремі гроші автор за бажанням шукає редактора і коректора, більшість авторів цього не робить. Чесно кажучи, більшість своїх книг видаю власним коштом. Не люблю бути комусь винною, а звертатися до спонсорів теж не у моєму стилі.
20 хвилин: Як протягом цього часу працювали інші видавництва?
Світлана Гресь: Зараз друкують все, жодної критики чи редагування немає. Що принесли на електронному носії, те і видрукують.
20 хвилин: Що, на Вашу думку, потрібно змінити у вихованні дітей, скажімо, з літературного боку шкільної програми?
Світлана Гресь: Зараз батьки дуже закомплексовують дітей, вони їх обмежують у виборі, свободі. Нині відпустити дитину одну мало хто зможе. Більшість контролюють, слідкують, і це обмежує. Ми колись могли зробити щось, спробувати нове, і це був наш особистий досвід. Я не кажу, що це дуже добре, коли дитина повністю самостійна, її треба все одно контролювати та направляти, але при цьому й не обмежувати її творчість.
20 хвилин: Що б Ви побажали творчій спільноті Житомирщини та самій собі?
Світлана Гресь: Найперше щоб їм вистачало часу на творчість, зараз час летить з неймовірною швидкістю. Побажати креативності, щоб в них були достойні ідеї і можливість їхньої реалізації. Хочу побажати співпраці, буває дуже часто автору одному складно от навіть створити пісню, треба, щоб була ще людина, композитор, людина творча, яка відчує написане вами. Побажати, щоб їм поверталося те, що вони роблять, вдячними читачами, глядачами, щоб люди цінували те, що вони роблять, якщо воно гідне і достойне, звичайно. Отримували певні відзнаки, це теж стимул для творчої людини.
20 хвилин: Чи вірите, що є окремий рай чи пекло для письменників?
Світлана Гресь: Вірю, я взагалі дуже цікаво ставлюсь до філософії життя. Я завжди казала, що я співтворець, тому що я творю, і всі творчі люди займають певний простір в історії, в пам’яті людства. Ми сьогодні більшість гідних письменників пам‘ятаємо, які написали, створили щось таке, що цінується і використовується людством як досвід.
20 хвилин: Хто пише Ваші книжки? Ви самі, чи вам допомагає Бог, чи потойбічні якісь сили?
Світлана Гресь: Я думаю, що хтось мене підштовхує і направляє, ніби за спиною і стоїть янгол-охоронець, але пишу я сама.
Руслан Мороз, Олександра Сич
