Світлана Гресь: «Для того, щоб бути письменником, потрібно багато працювати». ВІДЕО

20 хвилин (Житомир)

У березні одразу два свята стосуються саме письменників.

Так, 3 березня святкують Всесвітній день письменника, а вже 21 березня – Всесвітній день поезії. Тож наше видання одразу до двох березневих свят вирішило поговорити про проблеми наших житомирських письменників зі Світланою Гресь, яка очолює Житомирську обласну організацію Національної спілки письменників України.

Світлана Гресь: Насамперед хочу привітати всіх письменників з Міжнародним днем письменника. Березень багатий на події, та в цілому до творчості ставляться у нас в державі належно, тому що відзначають День писемності у листопаді, і є ще свята, які стосуються творчих людей. Скажу, що наша Житомирська обласна організація Національної спілки письменників налічує на сьогодні 32 особи, і всі вони творчі особистості, цікаві, відомі не тільки в Україні, а й далеко за її межами. І ще Житомирщина взагалі є батьківщиною багатьох відомих письменників, таких як Валерій Шевчук, В'ячеслав Медвідь, Євген Пашковський, це шевченківські лауреати і в цілому відомі письменники.

Навіть існувала колись школа житомирської прози. Вона і зараз є, але не така активна, тому що більшість письменників відходять, спілка теж не зовсім молода. Хотілося б, щоб молодь активніше працювала і вступала до спілки.

Письменники зараз, мені здається, – люди, яких треба цінувати, шанувати й любити. Не так, як Лесі Українці 150 років, і всі активно кинулися відзначати 150-річчя. Хотілося б, щоб пам'ятали про Лесю Українку щороку, щодня, тому що в неї є чому навчатися і що почерпнути з її поезій.

Щодо моєї особистої творчості скажу, що я досить мало приділяла уваги, бо враховуючи, я б сказала, зайнятий життєвий простір, більше зайнята основною роботою і до літератури досить мало було часу. Але зараз я, маючи можливості, працюючи в літературному музеї і щодня стикаючись із літературою, роблю висновки і бачу, що дуже багато є написаного, але не укладеного і не виданого в книзі. Тому працюємо над тим, щоб видати те, що було написано раніше.

Руслан Мороз: Скажіть, будь ласка, які проблеми зараз з творчою молоддю. Раніше з молодими творчими особистостями якось займалися, виховували в гуртках. У них також буди наставники.

Світлана Гресь: Я колись особисто вела сім років поспіль літературну студію імені Клименка. Сама ходила колись до літературної студії імені Бориса Тена, яка в нас існувала і яка виховала багатьох письменників. Це громадська робота, якою не особливо хоче хтось займатися. А молоді взагалі зразу вважають себе геніальними. Я стикалася з багатьма молодими людьми, які не сприймали взагалі критики. Коли їм підказуєш чи пояснюєш, що це треба написати так або переписати, або десь там щось інше, це досить так сприймається негативно. Ну я скажу, що творча людина, взагалі всі творчі люди, вони дуже ранимі. І ось якщо мама вдома, вчитель у школі – всі говорять, що в тебе дуже красиві гарні вірші чи гарна проза, людина потім приходить на будь-який конкурс і вважає, що вона лише єдиний переможець, а всі інші просто не відповідають критеріям відбору конкурсу або не досягли певної вершини в літературі.

Руслан Мороз: Тобто немає критичного ставлення до себе і власної творчості?

Світлана Гресь: Так, часто я бачила досить молодих особистостей віком 12-15 років, в яких чомусь була така зірковість, що вони так гарно пишуть, і в них не було прагнення працювати, вчитися, а ось було прагнення, щоб їх вже зараз друкували, видавали, давали премії. Є люди, які працюють над словом, працюють над своєю творчістю, ходять у гуртки літературні, студії. Може, зараз вже змінився трохи формат у літературних студіях.

Письменники, які за віком більш старші за мене, вони навчені тією попередньою епохою, і в них ставлення до літератури жорстке. Ви знаєте, зараз є течії у нас в Україні, є люди, які не входять до спілки письменників, але займаються літературою, друкуються, їздять на форуми, створюють групи у соціальних мережах. Тобто важливо не тільки написати, а й подати себе. У той час, коли письменник був дуже шанованою людиною, робили культ творчої людини, така собі була богема. Зараз ну не можна так сприймати людей. Воно, мабуть, і шкодить десь самій людині і розвиває его занадто.

Ось нещодавно вийшла книжка Бориса Остапенка, досить пристойна, і я кажу: давайте зробимо творчий вечір. А він так сором'язливо каже: «Ну якось я до цього не звик. Вийшла книга, якщо маєте читати – читайте».

Руслан Мороз: А які наклади зараз у книжок житомирських письменників?

Світлана Гресь: В області можна видати лише за кошти обласного бюджету соціально значущу літературу. У нас є такий конкурс. Всі інші книги видаються за кошти або спонсорів, або власних заощаджень автора. Я знаю особисто, що 5000 примірників – це вже великий наклад, тому що його потім треба реалізувати. Я особисто видаю 500 примірників, тисячу, найбільший наклад видавала в 2000 примірників. Бо це теж кошти, і зазвичай я шукала їх сама, тому що видавала або за власний кошт, або мене підтримали люди, яким цікава моя творчість. Але реалізувати також коштує великі кошти. У нас є письменник, який зібрав повністю свої твори і видав лише однією книжкою в один примірник.

Руслан Мороз: Ну це ж все одно дуже мізерні тиражі!

Світлана Гресь: Тут вже питання до Міністерства культури, найперше цим в принципі має займатися культура. Але якби мали бажання видати… Також це залежить від фінансування, якщо на рік виділяють на всю соціально значущу літературу 199 тисяч гривень. Достойна книга, щоб її видати, потребує мінімум 50 тисяч. Це виходить, що зможемо 4 авторів видати і все. Але й так там ділять, що на автора приходиться по 5-8 тисяч гривень. Це 100 примірників, буває навіть 50 примірників лише видають.

Руслан Мороз: Які плані взагалі у вашої творчої спілки?

Світлана Гресь: У спілки також не найкращі часи, тому що як і у всіх інших творчих спілках, недостатнє фінансування і в минулому році. Навіть голови спілок в областях України, які раніше отримували заробітну плату, зараз її не отримують, працюють на громадських засадах. Скажу, що це теж ну досить така незручність, тому що щоб коригувати, допомагати і працювати повною мірою, треба, щоб людина отримувала хоча б мінімальну заробітну плату.

А так у спілці багато є проєктів. Ми щороку саме у Житомирській області проводимо такі заходи, як «Романівська весна», «Лесини джерела», «Бальзак-фест», інші заходи, які популяризують письменників. На жаль, минулого року нам не вдалося відсвяткувати ювілей – 50 років спілки, тому що якраз попали в локдаун під Новий рік. Але можу сказати, що кожен письменник, який цінує те, що він в спілці, розуміє своє значення, і коли його запрошують до школи або в музей, або може будинки культури, вони приходять на творчі вечори із задоволенням, читають свої поезії, спілкуються з читачами. Письменник без читача – не письменник! І кожна творча зустріч проходить завжди досить активно.

Руслан Мороз: Але зараз змінюється інколи формат творчості і зараз переважає інтернет.

Світлана Гресь: Ну, скажу, насправді часи міняються, і люди менше читають в цілому. Дійсно, менше читають. Навіть якщо читають, то дуже багато пригодницької літератури, детективного жанру, історичні повісті мало користуються попитом. Серед моїх знайомих популярна література для дітей, тому що дитину виховують на віршах для дітей, читають якісь казки. Дитяча література взагалі досить популярна, і це така, я скажу, величезна ніша у нас. Я завжди казала: дитині що-небудь ніколи не напишеш.

Руслан Мороз: Ваші побажання молодим людям, які бажають почати писати.

Світлана Гресь: Письменниками не народжуються, ними стають! Це велика праця. Я хочу, щоб молодь працювала над словом, пробувала себе у різних конкурсах. Це дуже хороший відбір, коли надсилають свої твори на різні конкурси. Гарний такий шлях, коли люди починають отримувати нагороди, дипломи за свої твори, і тоді видно, що їх визнають. І вибирайте собі цікаві теми. Зараз це теж дуже непросто. Написано маса всього, і на будь-яку тему можна знайти багато літератури, а вибрати щось цікаве важко. І головне – не зупинятись на досягнутому!