Відомо, що 120 років тому, у 1899 році, по вулицях Житомира пішов трамвай.
Всі пишуть, що це сталося 22 серпня. Проте урочисте відкриття сталося 22 серпня за старим стилем, а за новим стилем – 3 вересня. З цього випливає, що святкувати потрібно не 22 серпня, як це зараз роблять, а 3 вересня.
На Малій Бердичівській побудували електростанцію, котра живила струмом трамвай і освітлення центральних вулиць міста. Будівля електростанції збереглася до наших днів і до нашого часу обслуговує електричний громадський транспорт. Саме тут, у садибі електричної станції, о 12 годині єпископ Володимир-Волинський вікарій Волинської єпархії Паїсій (Виноградов) разом зі священиками Преображенського собору урочисто освятив, як писали газети, «житомирську міську електричну залізницю». На захід були запрошені гості з Петербурга, місцеве губернське начальство. Виконуючий обов’язки начальника Волинської губернії, віце-губернатор Петро Іванович Каталей поворотом ручки комутатора відкрив рух трамвая у Житомирі. Першими пасажирами були почесні гості, вони здійснили поїздку по вулицях Київській та Великій Бердичівській. Трамваї зупинилися біля будівлі міської думи, де перших пасажирів запросили на сніданок. У цей урочистий день житомиряни заради інтересу сідали у трамвай, платили 5 копійок і просто їхали. Для багатьох це був справжній атракціон, бо на той час це був дуже швидкий вид транспорту.
Трамвай того часу міг їхати зі швидкістю від 12 до 22 км на годину. Певний час місту довелось звикати до такого стрімкого транспорту. Вже через два дні після урочистого відкриття трамваю місцева газета «Волинь» писала: «…быстро движущиеся, со звоном и шумом вагоны представляют пугало даже для городских лошадей, привычных к шумному уличному движению, для деревенских же тем паче». Інша газета зауважувала: «Надо заметить, что вагоны городской железной дороги ходят слишком быстро, особенно нежелательно это для первого времени, когда население и лошади не привыкли ещё к снующим по городу вагонам, да и вагоновожатые не умеют вовремя замедлять ход и останавливать их». Були і жертви швидкої їзди: «Вагон ударил извозчика. Пассажир Лейба Гофман был выброшен из трамвая и получил сильные повреждения...». Можливо, він стояв на відкритому майданчику і при зіткненні упав на бруківку, тому й отримав травми. З майдана Олександра II (нині Соборна) трамвай спускався по Чуднівській вулиці до річки Тетерів, де були купальні. Тут житомиряни любили купатись у теплих водах поліської річки і відпочивати. Спуск мав ухил в 5 градусів, і трамвай їхав особливо швидко. Можливо, електрична конка мчалась зі швидкістю 22 кілометри на годину. Зараз будь-який пасажир скаже, що трамвай їхав, як черепаха. Однак тоді дами та дівиці від такої швидкості втрачали свідомість, і чоловіки та кавалери виносили їх з трамвая на руках.
Житомирянам сподобався трамвай, він приносив добру виручку, відкривались нові маршрути. Але у 60-і роки ХХ століття трамвай поступився своєму братові – тролейбусу. У Житомирі залишився один трамвайний маршрут (площа Перемоги – льонокомбінат). І трамвай, як у далекі часи, мчиться з центру міста на Польову. Однак, на думку Житомирського міського голови Сухомлина, – трамвай треба ліквідувати. Якщо ж модернізувати трамвай, то це обійдеться місту приблизно у 25 мільйонів євро. Як ви вважаєте, чи потрібен місту трамвай?
Ігор Гарбуза
№ 8 від 28 лютого 2024
Читати номер
а
Людмила
Влад Васильев
Ирина Захарова