Поліський соловейко

Очі як зорі! Великі, карі і… іскряться променистим теплом, теплом рідним, щирим. Здається, знайомі все життя.

Спілкування з такою людиною – втіха, бо той позитивний посил захоплює й заспокоює. Яке щастя бути поруч цієї світлої душі, запоручитися у важку хвилину підтримкою. Такі не покидають, не зраджують.

За кілька хвилин нашого знайомства він був потрібний, здавалося, усьому світові: щось питали, радилися, пропонували – і його хватало для всіх. Та й оточення таке ж доброзичливе, легке й навіть святкове.

Склалося враження, що ця людина найщасливіша у світі. 

Я так і запитала.

• Я щасливий, бо займаюся улюбленою справою, уже маю успіхи й вірних друзів, – почула у відповідь.

• А кохана дівчина? – якось само собою попросилося запитання. 

В очах поволокою майнув на якусь мить смуток, погляд гайнув у вікно, затуманився спогадом. 

• Та… батьки були проти. Шкодую. Були зустрічі. Але такої більше не зустрів…

У селі Калинівка на Олевщині сім`я Будніків багата синами. Сергій і Олексій росли-зростали в лоні природи. Батько Володимир Степанович працював лісником, і хлопці змалечку не раз зустрічали схід сонця в чарівному царстві природи, захоплювалися тією неповторною красою Поліського краю. А коли захід обціловував землю на ніч, мама Валентина Степанівна, голублячи своїх діток, розказувала й розказувала про той дивовижний світ природи.

Олексій із дитинства сприймав усе навколо себе витончено-захоплююче. Був закоханий у звуки природи, музики, поетичне слово, пісню. Колискою його таланту були українські народні пісні бабусі Єви, якій він завдячує й уклоняється доземно.

А сцена! Там юнака перетворював талант у казкового лицаря пісні. Голос злітав до піднебесся, і все його єство було у поєднанні з тими заворожуючими звуками. Ще з дитинства люди казали, що то наш олевський соловейко, а тепер таке відчуття, нібито Бог послав на нашу землю українську той талант, щоб пробудити в душах людей бажання бачити цей світ прекрасним, творити й насолоджуватися життям.

Олексій Буднік професійну освіту здобував у Житомирському училищі культури і мистецтва ім. І. Огієнка. Саме тут, в училищі, його талант запримітила викладачка Марія Купріна. Вона підтримувала юнака в його натхненній праці боротьби за свій зоряний шлях. І ось перший успіх! В Олевську Олексій став володарем гран-прі на фестивалі «Зорі над Убортю». 

Професійне навчання юнак продовжив на музично-педагогічному факультеті Житомирського державного педагогічного університету ім. Івана Франка. 

Молодий і талановитий, він зразу ж полонив фольклорний ансамбль «Родослав», де став солістом й окрасою, гордістю колективу. Тепер Олексій має високе творче визнання не тільки в Україні, але й за кордоном. Юнак нагороджений безліччю грамот, дипломів, подяк, гран-прі. У 2021 р. співак відзначений грамотою профспілки Кабміну України за участь у фестивалі «Яблуневий спас» у Тернополі та дипломом лауреата всеукраїнського фестивалю «Галицький шлях» у Львові. Навіть у жорстокий час пандемії в режимі онлайн отримав гран-прі на фестивалі «Мелодії добра» у Полтаві, перше місце на фест-конкурсі «Таланти України» на Волині, перше місце і диплом на конкурсі «Таланти ХХІ століття» у Харкові. Гордістю є диплом за популяризацію української пісні в Америці від Ethn. om. Padio. Олексій виступає з концертними і сольними номерами не лише в Україні, але й за її межами. Його радо вітала Польща й Німеччина. Наш золотий голос Полісся пройшов відбір для участі у фестивалі української пісні к США, але страшним горем впала на нашу землю війна. Олексій зайнявся благодійною діяльністю, бо кожен має стати на захист Батьківщини в міру своїх можливостей. Юнак каже: «24 лютого, як і для всіх, для мене був шоковим днем. І він не покидав мене, напевно, кілька тижнів. І як це не дивно, вийти з цього стану найбільше допомогла музика і пісня. Із часом народжувалися пісні воєнної і патріотичної тематики: «Війна», «Ой палала ніч»... Розпочалася благодійна концертна діяльність: сольні концерти, участь у збірних. Не рахував, але їх було більше 50. Виступи для звичайних глядачів, а найбільше – для воїнів-захисників. І це по всій Україні й навіть у Польщі.

Олексій Буднік – син Олевщини, але зріднився з нашим Романівським краєм. Маючи високу й чисту душу, закохану в прекрасне, романівці вміють цінувати талант. 

Олексій приїхав у Романів із концертною програмою «Лише в нас на Україні!», а ще – він частий гість концертних програм. За ці щасливі хвилини маємо завдячувати нашому почесному громадянинові Романівщини Михайлові Назарцю. Їх обох багато років поєднує висока професійна співпраця у музично-поетичній творчості. Живуть в унісон: наснага творчості, уміння бачити прекрасне й дарувати людям. 

У здобутку Михайла Назарця 35 музичних альбомів із свідоцтвом авторського права. І це він заснував у Романові при Будинку культури вокальну студію «МакРус», яка має звання народної, його ж гордістю є знамените вокальне тріо «Росава». А у підручнику «Музичне мистецтво» для 5 класу учні всієї України вивчають пісню «Ми – козаки», у підручнику для першого класу – пісню «Осінь». У 143 відеовиконаннях звучить пісня «Маленький козак», яка зайняла призове місце на конкурсі в Болгарії. У минулому році Михайло Назарець отримав звання «Заслужений діяч естрадного мистецтва України».

Олексій Буднік нагороджений Подякою за активну благодійну творчу діяльність від Житомирської військової адміністрації.

Теперішні концерти «Обнімаю піснею тебе», «Україна – наша душа», «За все я дякую тобі», «Лише в нас на Україні!» є високодуховними і зворушливими до сліз. 

Активна благодійна творча діяльність і допомога ЗСУ – це сьогоденна мета життя Олексія Будніка, нашого золотого голосу Полісся!

Надія Бучко