Перформанс і картини Ольги Пустовойт: Я – молода художниця

Дійсно, творчість – це порив. Мета того, до чого прагне художник, не завжди співпадає з відчуттям глядача. Але те, що ми можемо побачити на виставці, – вражає. Виникає питання: можливо, те, що художник зображує, вже давно крутиться в чиїйсь голові, і після побаченого комусь стане краще або це допоможе щось зрозуміти для себе або відчути, що є реальність. Все залишає відбиток у нашій свідомості та водночас створює її. 

Сама художниця говорить про себе: Я – молода художниця і пропоную поглянути на світ моїми очима...

Ця виставка – можливість поглянути на світ очима митця, побачити в буденності щось прекрасне, відчути сенс, здавалось би, у тривіальних речах.

Ольга Пустовойт коментує власну виставку наступним чином: 

• Сьогодні моя перша виставка, такий собі перший крок. Звісно, очікувати від цього певної феєрії не варто, але заходимо ми яскраво. Звичайно, сьогодні буде перформанс – жива картина, і сама виставка буде у форматі «живої тусовки». Тому що художники завжди задаються питанням та показували світ таким, яким бачать його зараз, відповідно, цінність багатьох картин набувається саме з роками. У своїх картинах я хочу відобразити світ, яким він є саме зараз. Звичайні люди, які ходять серед нас, – герої моїх картин. Як на мене, це вчить звертати увагу на щось «буденно-прекрасне». Можливо, хтось у цих картинах побачить себе, щось відчує, почне задаватися різного роду питаннями, зробить для себе певні висновки, побачить приховані символи та відчує себе краще – у будь-якому випадку сюди варто прийти. Жанр – контемпорарі арт. Мої картини – це сучасне мистецтво, в яких присутні також риси академічного малюнку. Не можна сказати, що я рухаюсь за модними течіями. Але, як і будь який митець, що хоче бути впізнаваним, так чи по-іншому я слідкую за новими течіями та напрямами у мистецтві. Моя мета – показати сучасних людей з їхніми проблемами та думками, бо думки людей у різні епохи також були зайняті різними питаннями. У Давньому Римі, коли тільки з'явився театр, він був мистецтвом для бідних, там було всього три персонажі, кожен з яких мав свою маску та відігравав свою роль: жартував про буденні на той час речі. Відповідно заможні верстви населення не ходили на такі дійства. Назва масок акторів латиною звучить «persona», і в наш час прийшло слово «персона» як щось важливе, ми ж зачасту говоримо: «дивіться, яка важлива персона». Ця картина показує те, що кожен з нас має декілька персон. Ми можемо бути абсолютно різними на роботі і вдома, з рідними людьми та з незнайомцями – всі ми носимо певні маски. Цією картиною я хотіла показати, що наше життя певною мірою карнавал, де ми змінюємо свої маски.

Руслан Мороз, Марія Кравчук