Навіщо стукають до серця стрімкі рядки нових віршів - роздуми про збірку романівського поета Юрія Кондратюка "Збивають рими з ніг"

Поетична збірка Юрія Кондратюка «Збивають рими з ніг» з’явилася на світ у 2025-му році і особливої уваги у читацької аудиторії досі не здобула.

Про появу новинки від Юрія Павловича Кондратюка кількаразово згадувало середовище поетів і літераторів Житомирщини, але відгуків, вражень від поезій, так званих іронізмів від автора збірки «Збивають рими з ніг» досі не прозвучало. Воно й не дивно, адже круговерть подій, які лавинами накочуються і проникають у всі щілини нашого сьогодення, залишає поза нашою увагою речі, які осягнути, сприйняти чи осмислити дуже важко. Тим паче – на ходу, а точніше – у шаленій гонитві часу, коли дріб’язкове змішується із величним насправді дивовижним чином.

І все ж таки перш ніж зазирнути у щойно видану книжку поезій, вирішив скористатися порадою Юрія Кондратюка, висловлену ним у передмові до своєї знакової і популярної серед поетичних гурманів збірки «Римські сентенції», яка побачила світ ще у 2009-му році. «…а спробуйте перед тим як відкрити першу сторінку, послухати «Реквієм» Моцарта, або щось із ранніх « PINK FLOYD», або Ріка Вейкмана, або Берліоза, або…». Тож – спробував..

Справді, читати, відчувати написане, аби стежити за відтінками значення тих рим, що створені будь-яким поетом, потрібна відповідна аура настрою, певна психологічна налаштованість на сприйняття дуже глибоких, іноді втаємничених душевним інтимом думок. Але велич поетичного слова якраз у тому, що воно закликає до пошуку істини, співпереживання і, звісно ж, до насолоди чути і відчувати порух думки і ще більшою мірою – порух людської душі. Неймовірне багатство тематичної палітри збірки Юрія Кондратюка «Збивають рими з ніг» вражає кожного, хто матиме можливість познайомитись хоча б із невеликою дещицею створених автором поезій, більшість із яких створені з приводу певних подій, дат або ж навіть присвячені (посвячені) певним людям. Вражає щирість і зумовлена нею ж правдивість поетичного слова Юрія Кондратюка. Ще більш вражає довершеність, моральна і світоглядна досконалість певних висновків, які випромінюються поетичними строфами.

Можеш не писати, не пиши!

Не тули слова кілком у душу !

Заримовано нещире – не вірші!

Плід сухого дерева не струшуй.

Можеш не писати, не пиши!

Бог не дав, не полетиш безкрилим.

Не торгуй великим за гроші,

Не тягни з душі останні жили.

Можеш не писати, не пиши!

Вірші не складаються без Бога!

Це не праця, таїна душі.

А якщо.. Народиться убоге!

Можеш не писати. Не пиши!

Вірші, це коли душа у небі,

А коли вона у спориші,

 іноді кричу я сам до себе:

Можеш не писати, не пиши!

Звучить як гімн поетичного таланту, як гасло тих, кому «Бог дав» і вони присвятили своє життя поетичному слову. Те, що до когорти таких висвячених у служінні слову людей належить Юрій Кондратюк, засвідчує кожен його поетичний порух як реакція автора на події нашого сьогодення у вигляді філософсько-мистецьких абстракцій, одкровень і висновків..

Поет живе у самоті

У люди йде лише знічев’я

Його рядку як сироті

Не зовсім тепло у харчевнях

Поет живе в своїх думках

З ними встає з ними лягає

Поети завжди на хрестах

Розп’яті а суєтність зграї

Зжирає самоту жебрОта

Зжирає душу і рядки

Поет він завжди навпаки

Та тільки траурні вінки

поетові закриють рота.

Ці рядки Юрій Кондратюк присвятив своєму другу і письменнику – побратиму Анатолію Сірику в знак пам’яті та поваги до одного із старійшин літературного цеху Житомирщини, який два роки тому пішов із життя. Але кожне слово поета викресане у власній творчій біографії, загартоване багатолітніми стежками поетично-літературної роботи.

Ночі недоспані

Каюся Господи

Світять хрести із Голгоф

Руки розхристані

Роки освистані

Вірші написані

Маряться списами строф..

Читаючи рядки кількох поетичних збірок (не лише щойно виданої «Збивають рими з ніг») Юрія Кондратюка, важко уявити чи певним чином змоделювати творчий процес, а тим паче зрозуміти силу генерації творчих рефлексій людини, яка не лише пише вірші, не лише досить успішно працює у краєзнавчому музеї Романівщини, але й відома своїми унікально талановитими роботами та витворами з різьби по дереву. Рецепт такого успіху загалом неможливо осягнути чи розгадати сповна чи в деталях…

Навіщо стукають до серця

Стрімкі рядки нових віршів

Де в полохливо-теплім скерцо

Натхнення бавить зграйку слів

Навіщо падає останній

Кленовий лист у мій блокнот

І дощ думок безперестанний

Кому потрібне те читання

Поет насправді Дон Кіхот

У літературознавстві часто користуються терміном «проблематика творів». Зазвичай саме проблематика визначає жанрову спрямованість або ж навіть ідейне чи (ідеологічне) забарвлення літературного твору. Якби спробувати охарактеризувати поетичний доробок Юрія Кондратюка на предмет суто світоглядно-ідейних спрямувань чи орієнтацій, то пересічний читач може без будь-яких зауважень стверджувати, що громадянське звучання творів Юрія Павловича досягло вершин досконалості, переконливості у багатьох сенсах і розуміннях засад гуманістичного трактування нашого минулого і нашого повсякдення. Автор збірки «Збивають рими з ніг» напрочуд швидко, часто дуже лаконічно і при цьому досить щиро озивається на злобу дня. Можна поринути у багатогранну мозаїку його строф і рим, які стали реакцією митця на виклики часу.

Історія ходить по колу

За гітлером приходить путін

За путіним буде распутін

І знову натиск курковий

Та навіть вінок терновий

Чомусь не міняє суті

Можна подивуватися, як влучно, вичерпно і водночас просто Юрій Кондратюк уявляє наші майбутні і прийдешні завдання із повернення України до мирного життя. Це десь там, біля «трону», продукуються стратегії з відбудови, плани на п’ять чи десять років українського відродження, а наш автор пише про це скупо, але дуже точно:

Повернути смак меду і сонця

Повернути смак кави й дощу,

Повернути смак яблук і хліба

Повернути сміх дітям на вулицях

І загалом таких реакцій поета у його збірці «Збивають рими з ніг» як завгодно багато. На катастрофи із відключення світла як наслідок смертоносних атак на всю життєву інфраструктуру нашої країни автор збірки реагує дуже однозначно:

орієнтовний графік відключень

нам всточортів а вам

злидням і дітям сучим

світить на покуті путін

мокшанських боліт рабам

Юрій Кондратюк присвячує свої поетичні «рими» багатьом своїм землякам. Як правило, це воїни-захисники, які вступили на герць із одвічним ворогом-супостатом, заплативши за це своїм життям. Поезії «Він пішов на війну» (пам’яті Олександра Ількова), посвята бійцям ЗСУ Роману та Олегу Борисевичам «Захід кривавим багрянцем небо заюшив» варто прочитувати часто і всім. Аби розуміти і зрозуміти той сенс, чому ми живемо і чому ми боремось.

Окремим рядком варто замітити і відзначити поетичні рядки Юрія Кондратюка, за якими легко вгледіти справді вправного і талановитого поета-пісняра. Віночок поезій «Дорога додому», «Доля вицвіла», «FINITA LA COMEDIA» можна назвати вдалим і доречним акордом загалом всієї збірки. Пісенний епос ліричного і громадянського звучання має ще стати мистецьким витвором не лише у Романові, але й скрізь і всюди, кого здатні «збивати рими з ніг». Рими від поетично-невтомної душі Юрія Кондратюка.

Віктор Радчук