«Ми – "дівчата з вулиці", якщо можна так висловитися, аматори»: Валерія Гончаренко та Наталія Клиновська про перемогу у конкурсі «Житомире! Я люблю тебе!»

Про те, чим дівчата живуть та захоплюються, про четверту перемогу в конкурсі та любов до Житомира, читайте далі… 

Привіт дівчата, розкажіть коротко про себе: чим займаєтеся, де навчаєтеся і працюєте, ваші інтереси

«Мене звати Валерія. За освітою я психолог. Протягом п'яти років змінила три роботи. Працювала в сфері, дотичній до журналістики, реклами та SMM, а зараз займаюся 3D-моделюванням. Якщо говорити про хобі, то це однозначно режисура, фото та відеозйомка. Мрію, що колись це стане моєю професією».

«Я – Наталія. Навчаюсь в медичному інституті уже шостий рік. Працюю реабілітологом, а також продаю нішеву парфумерію. Серед хобі – музика та фотографія».

Це ваша перша перемога у конкурсі «Житомире! Я люблю тебе!»?

«Це наша четверта перемога», - зазначає Валерія. «Сподіваємося не остання», - додає Наталі.

Ви самостійно вигадуєте ідею, концепцію, знімаєте та монтуєте, чи є якась команда, яка вам допомагає?

«Я відповідаю більше за концепцію та сценарій. Далі координую акторів, знімальну групу. Також відповідаю за розподіл бюджету, якщо потрібно – організовую локації», - пояснює Валерія.

«Якщо Валерія – це більше про щось конкретне, то я виступаю генератором ідей. Також я збираю людей, організовую зустрічі і, безпосередньо, зйомки. Ми підтримуємо один одного 24/7. Наша команда не лише я і Валерія, за процесом створення стоїть багато людей. Три роки поспіль відеоператором був Артем Цівко, цього року – Андрій Стариков. Бекстейджі (фото/відео процесу зйомки) – Віталій Воловоденко, наш друг і відеоператор».

Скільки часу було витрачено на зйомки і створення відео?

«Минулі роки ми знімали ролик за 2-3 дні. Цього разу на зйомки пішов тиждень, адже кількість людей в проєкті зросла. Якщо раніше було максимум 15 людей, цього року – 75», - зазначає Наталі.

Чому ви вирішили щороку подавати свої роботи на цей конкурс? 

«Свій перший ролик я подала випадково. Мені сподобалася ідея ролику з однієї передачі, і я почала шукати можливості відзняти щось схоже у Житомирі. Мені просто надіслали афішу і запропонували подати свій сценарій. У нас не було нічого, крім ідеї на трьох листках А4. Але ми пройшли! Це був перший ролик, танцювальний, веселий, яскравий. І, напевно, цього було замало. І ось четвертий рік поспіль мені здається, що ми показали ще не все. Ми можемо показати Житомир ще з багатьох сторін!», - ділиться Валерія.

Що отримують переможці?

«Нервовий зрив, сіпаюче око, сиве волосся, безсоння, але дуже круті емоції. Якщо говорити про бюджет, то він складає близько 25 тис. грн. на один відеоролик. Найбільша частина витрат – це зйомка, монтаж відео, звук. Усе інше – дрібниці, котрі ми купуємо для учасників: вода, печиво, сік, серветки, антисептики. Працюємо з дітьми, тому повинні мати в запасі все», - іронізує Наталі.

«Додам до відповіді Наталі, ще про синці під очима від недосипу, але дійсно, емоції шалені. Ми щороку знайомимось з новими людьми. Є у нас і ті, хто з першого ролику з нами. А особисто про себе можу сказати, що завдяки першому ролику, який ми знімали, я познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком», - ділиться Валерія.

Ви навчалися створенню відео, чи вас можна вважати аматорами?

  «Ми – "дівчата з вулиці", якщо можна так висловитися, аматори, так! Ні у мене, ні у Наталі немає спеціальної освіти, ні режисури, ні сценариста. Наші концепти роликів завжди направлені на те, щоб задіяти у проєкті багато людей "з вулиці". Не акторів, а аматорів. Вуличні музиканти, яскраві танцювальні колективи. То ж, коли я дізналась, що режисером-постановником другого ролику буде Петро Авраменко, а до зйомок будуть залучені справжні професіонали свого діла – я була у захваті. Ну серйозно, це як співати на одній сцені з зіркою», - згадує Валерія.

Чи братимете ви участь у конкурсі наступного року? 

«Ідей вистачає! Аби нам подарували ще одну можливість їх реалізовувати!», - наголошують дівчата.

Які були відгуки ваших рідних, друзів, знайомих щодо відеороботи? 

За словами Валерії, її найголовніші критики – батьки:

«Моїм батькам ролик сподобався. Було приємно чути від друзів та знайомих, що відео викликало у них приємні емоції».

«Друзі знімалися в нашому ролику, допомагали нам морально. Батьки завжди підтримували. Найприємніше – це чути з їх вуст, що ролики з кожним роком усе кращі. Якість відео, ідеї та подача ростуть, а отже ростемо і ми», - згадує Наталі.

Чому ви обрали саме таку ідею ролику, яка його суть? 

«Первинна концепція виглядала трохи інакше. Ми мали обирати декілька головних героїв, які б мали стати "образом міста". Але у ході дискусій вже на самому етапі зйомок, вирішили, що ролик буде більш динамічним без довгих діалогів. Ми мали за мету показати, що наше місто глибше, ніж ми звикли його бачити. І, перш за все, показати, що місто – це люди, які ходять його вулицями», - ділиться Валерія.

«Наше місто неординарне, хоча цього не помічають. Валерія хотіла показати людей, яким є це місто. Я запропонувала хьюманізацію. Таким чином люди із татуюваннями були символами стріт-арту Житомира, діти – новим поколінням міста, спортсмени – спорту, активності та наснаги міста, а творчі люди з музичними інструментами показали наскільки різноманітним і творчим є Житомир».

Як ви вважаєте, чому щороку перемагаєте у конкурсі саме ви?

Валерія: «Я думаю, ми щороку приносимо якусь особливу енергетику на захист сценаріїв. Ми хочемо бути ще кращими, ще цікавішими для глядача!».

Наталі: «Нам кажуть, що ми класні, а ми в це віримо і щороку розвиваємося. "Руді бестії" – пролунало з вуст журі цього року.
Насправді тут усе просто: ми любимо робити щось цікаве, таке, чого ніхто не робив, але один без одного не можемо. Чіп і Дейл, Бєлка і Стрєлка, Лєра і Наташа».

Ви любите Житомир? 

«Так, я люблю наше місто. Якщо докласти зусиль, добре жити можна у будь-якому куточку світу. А Житомир – це таке місто, де ти можеш відчувати себе максимально комфортно, адже ритм цього міста підходить і моєму ритму життя», - зазначає Валерія.

«Особисто для мене дивно, коли люди їдуть закордон чи на заробітки в інше місто, повертаються на певний період часу і кажуть, що Житомир – дно. Ти тут виріс, ходив у школу, закінчив інститут. Як мінімум чверть життя була тут, а якщо ти не можеш реалізувати себе і щось запропонувати цьому місту то, може, проблема не в Житомирі?
Житомир – не ідеальне місто, але усе можна виправити, якщо дуже того захотіти», - підсумувала Наталі.

Валерія Наумова