Масниця без шароварщини: що ми насправді святкуємо — традицію чи радянський римейк?

Початок Масниці. Зима добігає свого кінця, втомивши нас холодом та похмурістю. Найбільші зимові свята вже минули, а найголовніші весняні ще попереду, проте саме зараз у всіх виникає особливе передчуття неминучості сонячних днів і такого бажаного тепла.

Отже, пора проводжати зиму й зустрічати весну, тобто святкувати свято “Масниця” (Масляна, Масляниця). У деяких регіонах України Масницю називали “Сирним тижнем”, а вареники були головною стравою святкового столу. Ця життєствердна традиція у вигляді розваг та частувань походить ще зі слов’янської ведичної культури, проте Масницю визнає навіть християнська церква.

Свято щороку припадає на тиждень, що передує початку Великоднього посту, тому не має сталої дати. З початком Масниці українські міста традиційно заповнюються ярмарками, млинцями та гучними “проводами зими”. Але за зовнішнім фольклорним фасадом стоїть складна історія свята, яке століттями змінювало зміст, назву й навіть ідентичність. І питання сьогодні звучить гостро: чи знаємо ми, що саме святкуємо?

Давнє коріння: Колодій, а не “блінний тиждень”

У народній традиції свято мало назви Колодій або Сирний тиждень. Саме Колодій вважається питомо українською формою обрядового циклу, що передував весні. Дослідники пов’язують його з аграрною календарною обрядовістю та культом родючості. Обряд “колодки” — символічного покарання неодружених хлопців і дівчат — був соціальним механізмом нагадування про шлюбний сезон і продовження роду. Це була не просто розвага, а елемент громадського регулювання. Назва “Туриця” пов’язується з дохристиянським культом Велеса — покровителя худоби та достатку. Після християнізації частину цих уявлень було трансформовано у вшанування святого Власія.

Християнський вимір: Сирна седмиця

У церковному календарі Масниця має назву Сирна седмиця і передує Великому посту. В цей період уже не споживають м’яса (останній “м’ясний” день — М’ясопусна неділя), але дозволені молочні продукти, риба та яйця. Для віруючих це не “тиждень гулянь”, а час поступового входження в аскезу. Завершується він Прощеною неділею — днем примирення та покаяння.

Радянська трансформація: “Проводи зими”

У 1960-х роках радянська влада намагалася переформатувати традицію, замінивши сакральний зміст на світський. Замість Колодія чи Сирної седмиці активно просувалася “Масляна” в російській інтерпретації та офіційні “Проводи зими”. Саме тоді млинці почали домінувати як головний символ свята, витіснивши традиційні українські вареники з сиром. Частина етнологів вважає, що культ “блінів як сонця” активно популяризувався в пізньорадянський період через масову культуру та телебачення. Показово, що в 1985 році на екранах з’явився мультфільм «Ти ба, Масляниця!» режисера Роберт Саакянц — ще один приклад закріплення російсько-радянської версії свята в масовій свідомості.

Вареники чи млинці?

В українській обрядовості ключовою стравою Масниці були вареники з сиром, щедро политі маслом і сметаною. Саме тому тиждень називали Сирним. Вареники символізували достаток, жіноче начало та родинний добробут. Млинці також готували, але їх масова популярність як “єдиного правильного символу” — явище відносно нове. У публічному просторі часто відбувається підміна: український Колодій редукується до стилізованого ярмарку з гучною музикою та шашликами.

Спалення опудала: традиція чи реконструкція?

Обряд спалення солом’яного опудала Морени (уособлення зими) справді існував у давніх слов’янських обрядах. Але сьогодні це часто перетворюється на шоу без пояснення змісту. В історичному контексті це був символ завершення циклу й оновлення, а не просто “ефектний фінал гулянь”.

Календарна логіка свята

Масниця не має сталої дати, оскільки залежить від Великодня. Вона починається за сім тижнів до Пасхи й триває один тиждень.

Кожен день мав окрему функцію:

• Понеділок — “зустріч”

• Вівторок — “загравання”

• Середа — “ласунка”

• Четвер — “широкий”

• П’ятниця — “тещині вечорниці”

• Субота — “зовицині вечорниці”

• Неділя — “прощена”

Це була соціально структурована система родинних і громадських взаємодій, а не хаотичний фестиваль.

Чому це важливо зараз

У часи переосмислення національної ідентичності питання назви та сенсу свята набуває політичного й культурного значення. Відновлення назви Колодій — це не “перейменування заради перейменування”, а повернення до власної традиції.

Масниця сьогодні стоїть на роздоріжжі: • або залишитися радянським атракціоном із фольклорним декором; • або стати усвідомленим українським святом із глибоким історичним контекстом. 

Масниця — це не лише вареники чи млинці. Це точка переходу: від зими до весни, від ситості до посту, від розваг до внутрішнього очищення. Але головне — це лакмусовий папірець нашої культурної пам’яті. Питання не в тому, чи святкувати. Питання в тому, що саме ми святкуємо — власну традицію чи чужу інтерпретацію. І відповідь на це кожна громада має дати сама — не на ярмарковій сцені, а в площині історичної чесності.