«Любов не минає. Щоденник мами, що втратила сина»: презентація книги у Житомирі

«Я – Тетяна Трощинська, журналістка і мама». Так розпочинається ця книга.

Тарасу було 18, коли його життя обірвалося від онкологічного захворювання. Він був студентом 1 курсу Києво-Могилянської академії.

«Свідомо обрав соціологію, хотів бути журналістом або стендап-коміком, що дуже властиво для такого віку, – каже пані Тетяна. – Тарас був іронічним, добрим, дотепним, розумним та дуже зрілим. Швидко стрибнув у дорослість. Він був другом усім нам – мені, тату, бабусі, дідусю…»

Авторка згадує початок пандемії COVID-19.

«Тоді наш дідусь був професором кафедри. Тарас допомагав налаштовувати Zoom, всі ці технічні можливості… Я годинами слухала його розмови по телефону: “Ну, дідусю, кнопка вище…”. Тоді син сказав мені: “Мамо, якщо в мене щось не складеться, я піду сисадміном в будинок для літніх людей”».

Тарас помер 17 квітня 2023 року.

«Це сталося раптово. Він на відмінно закінчив перший семестр. Дуже пишався тим, що виборов стипендію. А на канікулах сказав: “Мам, я не можу піднятися на другий поверх”. Після КТ з’ясувалося – рак. За 18 днів його не стало».

Після смерті сина Тетяна Трощинська почала вести щоденник, ділитися переживаннями у соцмережах, вести подкаст, а потім написала книгу «Любов не минає. Щоденник мами, що втратила сина». У ній містяться особисті рефлексії, історії інших людей, які втратили близьку людину, а також поради психологів та психотерапевтів.

«Багато хто каже, що з часом говорити про близьку людину стає складніше. Мовляв, втрачаються зв’язки, тому що в тебе немає нових фактів, подій... Але ти можеш підтримувати цей зв'язок. 21 жовтня, коли Тарасу мав виповнитися 21, його друзі в Могилянці робили вечір пам'яті. Я дізналася про різні ситуації, історії, нові його жарти, побачила фотографії та відео… Я б ніколи про них не дізналася, якби вони мені не розповіли. Тому мені здається важливо, коли ми намагаємося пам’ятати і обговорювати наших близьких, які пішли».

Джерело: Житомирська міська рада