Куточок старого Житомира на Михайлівській

13-14 липня пройшли "Дні вулиці Михайлівська", організатором яких виступила компанія "Інформбюро".

У рамках заходу актори Житомирського академічного українського музично-драматичного театру імені Івана Кочерги під керівництвом заслуженого артиста України, режисера та актора театру Петра Авраменка відтворили на Михайлівській частинку старого Житомира.

Впродовж всієї вулиці було встановлено декілька фотозон, де відображався певний час або історична подія в житті міста, а актори допомагали містянам зануритися в атмосферу старого Житомира та фотографувалися зі всіма бажаючими.

Ми взяли коментар в заслуженого артиста України, режисера Петра Авраменка:

«Вперше вирішили створити свято «День вулиці Михайлівської». Чудова ідея! Я живу в Житомирі, багато знаючи про місто, займаючись ще й його історичним минулим, я знімаю історичні фільми про Житомир, дізнався багато нового цікавого про наше місто, про тих людей, які жили та працювали тут.

Наприклад, граф Микола Синельников – особистість, яка за три роки зуміла побороти корупцію в місті. Тоді він ще був генерал-губернатором Волинської губернії. За дуже короткий термін Синельников зробив багато чого корисного для міста. Мене вразило те, що я багато дізнався про будівлі, які тут знаходяться. Поруч будинок Трибеля, де знаходилася фабрика. Що мені було приємно і в той же час неприємно – те, що тут жив Михайло Хаботін, який фактично побудував Михайлівську, але навіть не збереглося його фото. Ми не знаємо, як він виглядав. Тому для того, щоб ми знали, пам’ятали історію свого міста, потрібно робити таки заходи, де ми будемо розповідати жителям та гостям нашого міста Житомира саме про Житомир. Це дуже важливо! 

Цього разу на Михайлівській працює близько двадцяти акторів на дев’яти локаціях. Основні локації: губернатор Синельников, Михайло Хаботін, родина Трибелів, поруч знаходиться локація, де грає музикант, тому що поряд знаходиться велична будівля Житомирського товариства взаємного кредиту, одна з останніх передреволюційних новобудов, яка зараз відома всім як будинок Житомирської міської ради і міськвиконкому. Там проводилися свого часу музичні вечори. 

Якщо уважно придивитися до старовинних фотознімків, то ми побачимо, що більшість магазинчиків з'являються на місці квартир у перших поверхах будинків на центральних вулицях Житомира. Таким же торговельним залишилось призначення більшості приміщень першого поверху будинку товариства і у пореволюційні роки. Але головним у ньому був все ж таки прекрасний актовий зал. Саме у цьому залі 20 травня 1903 року перед житомирянами співав сам Федір Шаляпін! На жаль, великий співак дав у нашому місті тільки один концерт.

Товариство більшість своїх приміщень здавало в оренду. На першому поверсі – магазинам, на другому, крім незначної кількості кімнат, – музичним навчальним закладам. Це були класи Житомирського артистичного товариства та класи Житомирського відділення імператорського музичного товариства. У перших навчався і потім вже викладав визначний український композитор Михайло Скорульський. Той самий Скорульський, мати якого Ніна Олексіївна Викова у 1903 році в актовій залі товариства акомпанувала маестро Шаляпіну. 25 вересня 1987 року на фасаді будинку міськради до 100-річчя від дня народження композитора, автора знаменитого балету-феєрії «Лісова пісня» було урочисто відкрито меморіальну дошку Михайлу Скорульському. До речі, мелодії до «Лісової пісні» композитор збирав під час прогулянок околицями Житомира, записавши їх від селян Станишівки, Пісок, Зарічан. В інших класах – Артистичного товариства під керівництвом відомого житомирського музичного педагога О. С. Ружицького – навчався видатний український композитор Борис Лятошинський. 

Також є локація банк, кінотеатр. Ми ще одну локацію пропустили, але сподіваюся, що ми її зробимо наступного разу. Тут вперше за всю історію Житомира була поставлена новорічна ялинка. 

Зараз ми не говоримо про політику, ми розповідаємо про Житомир. Підходять дуже часто люди і говорять, що класно, коли в Житомирі розповідають про Житомир для житомирян. Багато люди дізнаються про історію, а це важливо – знати історію свого міста. Про його засновників, знати про його людей, яки змінили це місто на краще. Але, на жаль, так відбувається історично, що ті постаті, які змінювали місто, відходять, і про них мало хто знає. 

Повернуся до Шодуара. «Де Шодуар» – так називається наш фільм, який ми знімали. Ми порушили історичну тему, а потім все знову затихло. Але хотілося б, щоб все ж перейменували бульвар та парк на його честь. В нас є пам’ятник Гагаріну, він перша людина, яка побувала в космосі, також в Житомирі народився Сергій Корольов, ми цим пишаємося. Але в них вже є площі та пам’ятники, а про барона Шодуара забули. Це було б поновленням історичної справедливості, якщо б парк носив ім’я його засновника».

Руслан Мороз