Культура як спільна справа: як Звягель об'єднав гуманітарну сферу для відбудови та підсилення громади

В умовах повномасштабної війни культура залишається важливою складовою стійкості українських громад.

У малих містах і селах культурні послуги не лише зберігають місцеву спадщину та традиції, а й створюють можливості для спілкування, творчості, взаємопідтримки та згуртування мешканців.

Досвід українських громад, які впроваджують нові підходи до організації культурних послуг та розвитку закладів культури, досліджує громадська організація «Центр спільних дій» у межах проєкту «Від мережевості до спроможності: переосмислення ролі закладів культури в малих громадах». Фахівці організації шукають по всій Україні найцікавіші місцеві культурні практики, аналізують їх та розробляють універсальні рішення, які допоможуть іншим громадам розвивати культурну сферу, розширювати можливості для мешканців та зміцнювати її спроможність.

Що змінює ініціатива в громаді?

У Звягелі на Житомирщині вирішили по-новому організувати роботу в гуманітарній сфері. Замість того щоб кожна установа працювала лише у своєму напрямі, у громаді зробили ставку на співпрацю, спільне планування та реалізацію ініціатив. Культура, освіта, спорт, туризм та молодіжна політика у Звягельській громаді тепер працюють як єдиний злагоджений організм, де кожен захід є результатом спільного планування та рівноцінної відповідальності на кожному етапі залучення.

Зміни торкнулися самої суті культурних закладів та їхнього кадрового потенціалу. Головним здобутком реформи стала повага до праці культурних менеджерів та їхня гідна фінансова мотивація. У той час як у багатьох малих громадах працівники культури змушені працювати на мінімальні оклади або пів ставки, у Звягелі реалізують сильну програму кадрової підтримки. Завдяки цьому фахівці галузі отримують конкурентну заробітну плату. Це дозволяє не лише зберігати досвідчених спеціалістів, а й упевнено залучати молодь та професіоналів з інших сфер до комунального сектору.

Міські бібліотеки проходять рішучий етап очищення від застарілого радянського та російськомовного спадку, перетворюючись на сучасні мультифункціональні хаби. В них створюють сучасні медіатеки з обладнанням для запису подкастів, зйомки відео та проведення освітніх зустрічей молоді. Літературно-меморіальний музей Лесі Українки перестає бути суворою експозицією за склом і перетворюється на інтерактивний простір реабілітації, де застосовують новітні технології, а до роботи активно долучаються волонтерські ініціативи.

Крім того, громада зробила ставку на власну впізнаваність і заснувала масштабний Всеукраїнський форум «Код національної культури», який збирає держслужбовців, управлінців, акторів та письменників з усієї країни на батьківщині Лесі Українки.

Очільник управління культури і туризму Звягельської міської ради Олександр Широкопояс підкреслює символічну та практичну цінність таких трансформацій для громади: «Ми хочемо щороку проводити форум "Код національної культури" на батьківщині Лесі Українки як місце збору для держслужбовців, місцевого самоврядування, акторів та письменників... Масштабні проєкти популяризують громаду на українському та міжнародному рівнях. Вони показують, що культура — це не про споживання бюджету, а про формування нашої стійкості та вміння творити власні смисли навіть у найважчі часи».

Чому саме Звягель був відібраний до проєкту Центру спільних дій?

Коли аналітики Центру спільних дій вивчали заявки з усієї країни, досвід Звягеля привернув увагу як приклад комплексного підходу до розвитку культурної сфери та співпраці між різними установами. Замість того щоб обмежуватися оновленням окремих закладів — бібліотеки чи музею, — у Звягелі підійшли до змін стратегічно, об'єднавши зусилля у сферах культури, освіти, спорту, туризму та молодіжної політики.

Для експертів Центру спільних дій цей приклад є цінним тим, що він показує реальну працездатність моделі «крос-секторальної співпраці». Коли спортивні події супроводжуються культурними елементами, освітяни беруть участь у музейних проєктах, а молодіжні ради виступають співорганізаторами міських ініціатив, це суттєво підвищує залученість мешканців та ефективність використання кожної бюджетної гривні.

Також аналітики відзначили далекоглядну кадрову та комунікаційну складову: у Звягелі під керівництвом Олександра Широкопояса розробили власну систему мотивації для залучення фахівців та молоді до роботи в комунальних закладах, а також створили єдину медіатеку для професійного просування культурного продукту громади.

Як у Звягелі змінюють культурну сферу: управлінські рішення та роль команди

Зміни у Звягельській громаді стали можливими завдяки чіткому плануванню, налагодженій співпраці між різними напрямами гуманітарної сфери та спільній роботі відповідних установ і підрозділів міської ради.

Першим кроком стало переформатування системи планування подій. Усі гуманітарні підрозділи міської ради відмовилися від формального проведення заходів і перейшли до спільного календаря. Кожна подія у громаді тепер проробляється за участю представників культури, освіти, туризму та молоді.

Важливим елементом стало залучення фахівців, які принесли у комунальну сферу свіжий погляд та нові професійні підходи. Молодіжне крило культури очолює Ольга Ігнатюк — голова Молодіжної ради при управлінні культури та керівниця підрозділу «Медіатека». Вона прийшла в ініціативу зі сфери молодіжної політики та привела за собою активне середовище, впроваджуючи неформальну освіту та проєктний менеджмент.

Ольга Ігнатюк згадує свій старт і роботу в команді: «Після першого курсу мені запропонували роботу в Управлінні культури. Це можливість реалізовувати свої амбіції та ідеї. У нас дуже комфортний колектив, де всі одне одного підтримують. Яка б проблема не була — ти зі своїми задачами ніколи не лишаєшся сам на сам».

Саме ця молода команда за підтримки Міністерства освіти і науки відродила Всеукраїнський дебатний чемпіонат для школярів та студентів — проєкт, якого в Україні на всеукраїнському рівні не було майже двадцять років.

Ольга ділиться деталями цієї ініціативи: «Все активно почалося після моєї поїздки в Київ на зустріч з урядом України, де я змогла поспілкуватися з Оксеном Лісовим, на той час міністром освіти. Його теж ця ідея дуже зацікавила. Він підтримав її, був у нас на офіційному відкритті чемпіонату. Зараз плануємо запускати студентський чемпіонат і надалі розвивати дебатний рух в Україні».

Невід'ємною частиною перезавантаження став Літературно-меморіальний музей Лесі Українки. Директорка закладу Оксана Матюк перейшла сюди з освітньої сфери та трансформувала простір із «консервованого» архіву на сучасний інтерактивний майданчик.

Оксана Матюк пояснює, як музей адаптує свої формати роботи до потреб сучасної аудиторії: «Сучасні діти з їхнім кліповим мисленням вимагають нових форматів. Меморіальну частину ми зберігаємо недоторканою, а в мистецькому просторі проводимо квести, театралізовані нічні екскурсії, створюємо картини за допомогою штучного інтелекту за листами Лесі Українки. Якщо підлітки садять AI-Лесю на мотоцикл у шкірянці і це допомагає їм запам'ятати її постать — це має право на життя».

Справжнім поштовхом до розвитку став перехід музею з обласного підпорядкування у власність громади, що дало змогу оновлювати матеріальну базу коштом власних спецфондів та залучених коштів. Водночас музей перебрав на себе важливу соціальну місію та осередку відновлення: «Ми співпрацюємо із благодійною організацією "Карітас"... Музей виступає місцем реабілітації для сімей загиблих, безвісти зниклих, ветеранів. Звісно, ми адаптовуємо екскурсії — це інтерактивна форма, де дітям і дорослим цікаво пізнавати Лесю та історію Звягельщини».

Музей також реалізує міжнародні ініціативи — зокрема проєкт «Косачівна: історія в узорах і ляльках» спільно з майстринями з Норвегії та Німеччини, бере участь у Всеукраїнському форумі «Код національної культури» та співпрацює з науковцями Волинського національного університету.

Фінансова спроможність: як у Звягелі знаходять ресурси для розвитку культурної сфери

Питання ресурсів та фінансової сталості у Звягелі вирішують через прозоре бачення того, що інвестиції у людей — це не витрати, а фундамент розвитку всієї громади.

Головним джерелом стабільності є закладене у міський бюджет пріоритетне фінансування базової мережі закладів та фонду оплати праці. Звягельська міська рада та депутатський корпус свідомо виділяють ресурси для забезпечення заробітних плат працівникам культури на рівні від 13 000 грн «на руки». Місцева влада розуміє: аби вимагати від комунальних закладів високої якості послуг, інновацій та залученості, слід спочатку надати людям гідний соціальний захист та фінансову впевненість.

Щоб реалізовувати масштабні задуми, управління залучає бізнес та партнерів за управлінською формулою «50 на 50». Олександр Широкопояс розкриває цей механізм: «У мене завжди позиція: є системний проєкт, мені потрібна половина грошей з міського бюджету. Половину я прошу у депутатів, але відразу кажу, що інші 50% знайду у благодійників та партнерів. Це завжди погоджують. А вже другий, третій, четвертий проєкт ми робимо коштом постійних спонсорів, а з бюджету виділяємо гроші виключно на сувенірку чи подяки».

Ще однією важливою складовою фінансування є залучення додаткових ресурсів через фандрейзинг та участь у грантових конкурсах. Оснащення медіатек, реновація музейних просторів та придбання сучасної техніки реалізуються за рахунок грантових проєктів міжнародних партнерів. Оскільки громада забезпечує якісне базове утримання та гідні зарплати фахівцям, донори охоче надають гроші на розвиткові проєкти, знаючи, що обладнання працюватиме у руках мотивованої та професійної команди.

Підсумовуючи досвід децентралізації, Олександр Широкопояс переконаний, що держава має надати громадам повну свободу в управлінні культурною мережею: «Все повністю потрібно відпускати на місця. Виключно громада сама знає, які заклади культури їй потрібні.... Загалом щодо мережі потрібно змінювати підхід: чисто закладів культури вже не лишилося. Це багатофункціональні простори, які включають культуру, освіту, спортивні елементи та центри психологічної допомоги».

Інші відібрані ініціативи проєкту

Комплексна реформа у Звягелі — одна з десяти яскравих практик, які досліджуються в межах проєкту Центру спільних дій. Поруч із нею до переліку увійшли й інші приклади з різних куточків України, де культура стала головною силою розвитку.

У Карпатах, у місті Косів, колишня координаторка Роксолана Мартинюк та активісти відродили будівлю колишньої килимарної фабрики «Килимарка», створивши Центр карпатської культури. Засновниця релокованого ткацького ательє «Вандра Рагз» Лариса Боден зазначає: «Ми привезли сюди не просто верстати, а віру в те, що традиційне ремесло може жити й розвиватися попри будь-які потрясіння». Свій внесок зробили керівник керамічної майстерні «Горно» Сергій Дудка та релокований із Запоріжжя Фонд «Вільні».

На Тернопільщині Теребовлянський музей-майстерня перетворив класичний музей на простір щоденної творчості. Керівниця музею Ліля Соха зазначає: «Ми прагнули перетворити музей на місце, куди люди приходять не раз на рік на екскурсію, а де творять щодня — спілкуються, навчаються і знаходять спокій».

У Чорткові під керівництвом директорки публічної бібліотеки Ірини Брунди збудували «Бібліотечний гараж» — модульний безбар'єрний павільйон для ветеранів та молоді. Про проєктування простору фотограф Олег Марчак згадує: «Ми доходилися спільного, так щоб він був зручний всім».

На Волині та Прикарпатті міський голова Горохова Віктор Годик, координаторка Тетяна Янюк, активістка Надія Фещук та розробник-учитель інформатики Валерій Кулай запустили міжмуніципальну цифрову платформу «КРЕДЕНС».

В Ірпені під керівництвом радниці міського голови Софії Мартинюк розробили культурну стратегію відбудови та створили Книгу пам'яті. У Горінчівській громаді на чолі з головою Михайлом Калиничем та за участі Оксани Гавронської побудували бренд навколо казкарства. У селі Стіна на Вінниччині керівник ГО «Наше Поділля» Юрій Степанець та Євгенія Аверченкова розвивають бренд «VERETA», а в Рожнятові директорка мистецької школи Тетяна Гулянич розвиває дитячу творчість.

Що буде далі: плани та перспективи проєкту

Досвід Звягеля та інших громад є лише першим кроком великої роботи Центру спільних дій. Попереду — детальна інституційна оцінка кожного простору, аналіз фінансових моделей та ефективності послуг.

На основі цих кращих практик фахівці Центру спільних дій розроблять базовий пакет типових документів та методичних рекомендацій — від положень про спільне планування гуманітарних сфер до мотиваційних кадрових регламентів та розрахунків видатків. Усі ці матеріали будуть у вільному доступі для громад по всій Україні. Також для культурних лідерів проведуть навчання, а історії успіху висвітлять у серії з 10 подкастів та публікаціях у медіа.

Тим часом у Звягелі планують і надалі розширювати мережу медіатек, посилювати напрямок культури пам'яті та розвивати форум «Код національної культури» як міжнародний майданчик для культурного діалогу.

Більше про досвід Звягеля, співпрацю між різними установами та розвиток культурної сфери громади можна дізнатися у випуску подкасту за посиланням: Звягель: як децентралізація та міжсекторальність змінюють культуру | Центр спільних дій.

Історії інших громад слухайте в повній серії подкасту «Один одному: Культура».

Публікацію створено ГО «Центр спільних дій» за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України – рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є відповідальністю ГО «Центр спільних дій» та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.