Кіно під відритим небом – це і відпочинок, і комунікація
Якщо спробувати дати оцінку тому, що сталося у селі Велика Козара минулої суботи, то це однозначно було започаткування нової традиції.
Причому на рівні громадської ініціативи, за активної та безпосередньої участі небайдужих у селі людей. Аби не створювати надмірної інтриги, скажемо, що в суботу, 20 червня, пів сотні жителів Великої Козари дивились кіно під відкритим небом. Якщо бути об’єктивним і пірнути у глибини інтернету, який начебто все знає, то форма кінопоказу під відкритим небом вже неодноразово використовувалася. А й справді, якщо на вулиці тепло і навіть спекотно, то якраз надвечір і випадає нагода спільного дозвілля у процесі спілкування під супровід музики, співу і т. п. А тут кіно, яке свого часу об’єднувало на сеансах у кінотеатрах, залах будинків культури чи навіть у сільських клубах багатомільйонні армії кіноглядачів. З часом у народі повелося, що кіно краще дивитися з домашнього дивану, ніж у залі старенького клубу. Хоча, як виявилося, це не зовсім так. Сьогодні до людей дійшло, що кіно у залі кінотеатру і біля домашнього телеекрану – це далеко не одне й те ж. Відчуття спільного перегляду – це фактор співпереживання, спільного висловлення емоцій і спільної комунікації. Словом, звістка про те, що сьогодні у нас кіно, знову, як і колись, стає для людей подією чи й навіть святом.
Ось так і вирішили у Великій Козарі урізноманітнити і збагатити своє культурне життя кіносеансами під відкритим небом. Влітку, коли тепло, коли не заважає дощове небо, кіно під відкритим небом перетворюється у насолоду і загалом визначну подію для багатьох жителів села. Якщо зауважити, як і в який спосіб організувати кіносеанс просто неба, то все начебто не так і складно. Потрібен мультимедійний проєктор, який здатен ретранслювати кінострічку на екран, що розташований у спеціально відведеному і зручному для глядачів місці. Із суто технічних передумов для трансляції кінофільмів просто неба слід передбачити відповідний час. Тобто розпочинати трансляцію фільму можна вже тоді, коли сонце пішло на рішучий захід. У селі така вимога співпадає із тим, що господині якраз під захід сонця завершують усю обов’язкову хатню роботу і готові до походу у кіно. Ось так 20 червня рівно о десятій вечора у Великій Козарі дивились кінострічку українського виробництва «Відпустка наосліп». Півтори години, і кіно завершується, а це означає, що жителі села мають пів години, аби не стати порушниками комендантської години. Словом, все враховано, і людям такий відпочинок неабияк подобається. Ініціатор і головний організатор кінопоказу – Лідія Мумрик. У Великій Козарі, мабуть, вже всі звикли, що Лідія Миколаївна постійно шукає все нові й нові варіанти і форми цікавого дозвілля для своїх односельців. Це якраз її заслуга у тому, що у Великій Козарі відтепер є всі умови для проведення кінопоказів під відкритим небом. Адже саме Лідія Мумрик подбала і придбала мультимедійний проєктор, екран, чим і створила головні передумови для реалізації чудового культосвітнього заходу для односельчан. Далі все було простіше. Новину вкинули у групу односельчан, і вже в онлайн-режимі було домовлено про місце і час кінопоказу. До речі, до Великої Козари для участі у кінопрем’єрі під відкритим небом приїхали гості із Романова, а розголос про те, що у Великій Козарі дивляться кіно спільно, вже розійшовся по селах, які розташовані неподалік. І вже сьогодні, через два-три дні після перегляду «Відпустки наосліп», люди цікавляться тим, через який проміжок часу кіно під відкритим небом знову завітає у Велику Козару.
Звісно ж, ініціатива, яка щойно народилася у Великій Козарі, – це реалізація давно назрілої у житті громади системи пересувної трансляції кінофільмів. Свого часу, ще на зорі становлення кінопрокату у колишньому радянському союзі, кіно приїздило у село спочатку раз на місяць, а потім і щотижня. Звісно, це була подія. Сьогодні робота культосвітніх установ зазнала таких перетурбацій, що дехто вже передрікає цілковиту загибель клубів, бібліотек і будинків культури. Але дуже вдалим інструментом для вдосконалення системи культосвітнього обслуговування населення якраз і є пересувні осередки культури. Бібліотека із переліком сотні-півтори найпопулярніших книг, мультимедійний проєктор із екраном – ось далеко не повний, але дуже бажаний комплекс для відвідин того чи іншого села, певної установи, закладу, який прагне, хоче і зрештою зобов’язаний обслуговувати населення на сучасному рівні. Щоправда, задля забезпечення мобільності і швидкого доступу до громад найвіддаленіших сіл культурний «десант» повинен мати у своєму постійному розпорядженні хоча б легковий автомобіль, а ще краще – мікроавтобус. Але це – шлях до мети. Поки що ідеальної і такої, до якої слід рухатися якнайшвидше. У Великій Козарі кіно під відкритим небом вже є. І це приклад, це стимул і це яскрава перспектива, яку можна лише розвивати і тільки вдосконалювати. І простору для цього – більше ніж вдосталь.
