Історія – потужна зброя
Минулий тиждень у Житомирі був позначений доволі помітною подією у сфері суспільного життя. Житомир зустрічався з відомим українським істориком-публіцистом Володимиром В’ятровичем.
В Україні (і поза її межами) його здебільшого знають як директора (голову) Українського інституту національної пам’яті (УІНП) у 2014–2019 роках. Саме очолювана Володимиром В’ятровичем установа (УІНП) зробила вагомий внесок у процес декомунізації, який активізувався в Україні якраз після подій на Майдані 2013–2014-х років. Володимир В’ятрович переїхав зі Львова до Києва і розпочав потужну роботу із оприлюднення низки раніше засекречених документів із архіву Служби безпеки України (СБУ).
До Житомира 1 грудня 2022-го року В. М. В’ятрович привіз нещодавно видану книжку «Нотатки із кухні «переписування історії». Власне, ця книжка побачила світ ще наприкінці 2021-го року, а на початку 2022-го її автор розпочав подорож містами України, аби презентувати своє дітище читачам. Але 24 лютого 2022-го цей процес припинився через розпочату повномасштабну рашистсько-путінську агресію. Володимир В`ятрович під час зустрічі зауважив, що такого велелюдного зібрання зацікавлених в історичному минулому жителів він вже давно не бачив. Точніше, так: люди вже неабияк втомилися від суто військових буднів, від частих сигналів «повітряна тривога» та повсякчасного перебування вдома наодинці чи то із телевізором, або ж із телефоном-гаджетом, який заміняє для багатьох сучасників будь-яку комунікацію.
У своєму виступі перед житомирянами В. М. В'ятрович розповів про свій шлях у науку і ще більш детальніше – про те, як він розпочинав роботу над оприлюдненням багатьох раніше невідомих фактів та подій, відомості про які досі зберігаються в архівах СБУ. Сьогодні, попри те, що багато роботи у процесі розсекречування документів із архівів СБУ вже було зроблено, ще більше завдань у цьому ж напрямі перед владою України, перед загалом істориків-суспільствознавців і перед громадсько-політичним середовищем України поки що залишаються невиконаними. Сьогодні вже не секрет, що якраз історичні джерела, підручники з історії України та всесвітньої історії стали першочерговим цілями для російських агресорів, які вторглися в Україну і тимчасово захопили певні території нашої держави. Володимир В'ятрович, згадавши більше як столітньої давності відомий вислів німецького канцлера Отто Бісмарка про те, що війни зазвичай виграють не стільки військові і їхні керівники-офіцери, а вчителі історії та священники, зауважив, що путін жорстоко прорахувався і помилився у тому, що за тридцять років новітньої української державності в Україні з’явилося ціле покоління тих, хто не знав облудливих комуністично-радянських пояснень та декларацій про братні народи, про так звану вітчизняну війну. Проте справжнього і системно організованого історичного всеобучу Українська держава також ще не встигла зорганізувати належним чином, тому наздоганяти прогаяне зараз – саме час. Тож книжка «Нотатки з кухні «переписування історії», яку Володимир В’ятрович написав у вигляді збірки майже сотні есеїв-новел, сьогодні дуже актуальна. Сьогодні це – зброя у боротьбі за незалежність, яка триватиме ще дуже багато років.
Слід відзначити, що за два тижні до того, як у Житомир прибув Володимир В'ятрович, тут побував ще один його земляк-львів’янин, також історик Ярослав Грицак. Той (у сховищі Житомирського ліцею № 19) також презентував та детальніше знайомив житомирян зі своєю найбільшою книжкою для масового читача, яка має промовисту назву «Подолати минуле: глобальна історія України».
Безумовно, сьогодні, коли в Україні палає вогнище визвольної війни проти російського окупаційного чобота, події нашої історичної спадщини вимагають грунтовного вивчення, а для багатьох із нас – додаткового переосмислення періоду тривалістю у кілька століть нашої бурхливої історії. Адже якраз причини нинішнього нашестя московської орди на українські землі слід шукати у минулому, у взаємостосунках українського народу із московською державою (царством, а потім імперією), які завжди відзначалися агресивністю, імперською зневагою росії до українського народу, а сьогодні – до Української держави. Тож книжки обох вищезгаданих українських істориків (Володимира В’ятровича і Ярослава Грицака) стануть у процесі боротьби із ворожим нашестям доволі потужною зброєю. Якою, звісно ж, нам доведеться навчитися правильно і ефективно користуватись.
Віктор Першко
