ФОТОФАКТ: як зараз виглядають руїни першої в Житомирі водолікарні - трохи історії

Житомирській краєзнавець Борис Дубман достатньо детально розповідає про історію однієї з перших лікарень в нашому місті. На жаль, сталося так, що зараз корпуси цієї лікарні майже повністю зруйновані.

30 грудня 1912 року в мальовничому тоді місці на Петровській горі відкрилася нова «Водо-електро-світло-лікарня імені «Люція» Д-ра Станіслава Карловича Лешкевича». Щоденна газета «Волинський кур'єр» в № 12 за 9 лютого 1913 року повідомила: «Въ Житомiре с 30 декабря 1912 года открыта водо-электро-светолечебница доктора С.К. Лешкевича (ул. Петровская, д. № 6). Леченiе внутреннихъ болезней, нервныхъ и болезней обмена веществъ». Тут варто пояснити, що Петровську вулицю в 1930-х роках перейменували на вулицю Некрасова, а в 1950-х роках - на вулицю Петровського на честь радянського партійного і державного діяча Григорія Івановича Петровського, який кілька разів був в Житомирі. У лютому 2016 року вулицю Петровського перейменували на вулицю Професора Кравченка - на честь видатного українського етнографа, письменника і краєзнавця професора Василя Григоровича Кравченка (1862 - 1945).

Станіслав Карлович був сином житомирського ветеринарного лікаря при міській бойні Карла Антоновича Лешкевича. Жила сім'я Лешкевичів на Великій Бердичівській вулиці у власному будинку № 24. Тут же була їхня приватна лікарня для тварин. Лікарську практику Станіслав Карлович отримав в Москві, де 25 років пропрацював асистентом у відомій на всю Росію водолікарні доктора А.Ф. Редліха на Страсному бульварі. У цьому його «заведеніи искусственныхъ, минеральныхъ и фруктовыхъ водъ» лікувалися багато відомих людей, в тому числі і письменник Лев Миколайович Толстой.

Зберігся в рекламі 1913 року докладний опис житомирської лікарні Лешкевича, складений самим Станіславом Карловичем: «30 Декабря 1912 г. мною открыта въ г. Житомiре спецiально для этой цели выстроенная лечебница. Она окружена со всехъ сторонъ садомъ и расположена въ лучшей части города въ гигiеническомъ отношенiи. Лечебница имеетъ центральное отопленiе, электрическое освещенiе, вытяжную вентиляцiю и массу света. Въ двухъ отделенiях имеются отдельныя комнаты для леченiя солнечнымъ светомъ (солярiя). Лечебница снабжена лучшими аппаратами по электро-и светолеченiю, пользуется водой изъ городск. водопровода и электрич. энергiей изъ городск. станцiи. Отделенiя для гидротерапевтических процедуръ снабжены англiйскими фаянсовыми ваннами. Изъ лечебных средствъ следуетъ указать на углекислыя, световыя и электрическiя ванны разныхъ токовъ, ванны д-ра Шнее, электротермы д-ра Линдемана, кабинетъ д'Арсонваля для примененiя токовъ высокаго напряженiя, на прожекторъ для леченiя холоднымъ и горячимъ светомъ и т.д. Лечебница открыта круглый годъ съ 8 час. утра до 4 час. дня. Леченiе внутреннихъ, нервныхъ болезней и болезней обмена (ожиренiе, сахарн. болезн. и др.). Прiемъ вновь поступающихъ съ 6 до 9 ч. веч. кроме воскресенiя. При лечебн. пансiонъ для стацiонарныхъ больн. Телефонъ 262».

Лікарня Лешкевича користувалася великим успіхом не тільки у житомирян. Приїжджали лікуватися і з інших міст. За радянської влади лікарню націоналізували. В серпні 1924 року тут лікувався автор роману «Як гартувалася сталь» Микола Островський. Відразу після звільнення Житомира від фашистських окупантів лікарню відновили, і вже в серпні 1944 року застосовували новітні методи лікування: дво- і чотирикамерні ванни, гальванізацію, душ, загальні ванни, кварц. Керував лікарнею тоді лікар Гринкевич. У 1953 році виявили в районі бетонного заводу на вулиці Жуйка (за Бердичівським мостом) джерело природних підземних радонових вод. Там в 1958 році відкрили лікувальний корпус на 16 радонових ванн в якості філії водолікарні. В кінці 1980-х - початку 1990-х років завезли з Чехословаччини дві ванни з гідромасажем, створили масажний комплекс з 11 масажистами.

Так поступово колишня водо-електро-светолечебніца Лешкевича перетворилася на обласну лікарню фізичних методів відновного лікування, а в 1995 році її реорганізували в Житомирський обласний лікувальний центр вертебрології і реабілітації. Справили новосілля в парковій зоні міста на березі річки Тетерів в новому п'ятиповерховому корпусі. Його адреса: Житомир, Чуднівське шосе, 1. 

А на вулиці Професора Кравченка стоять покинуті і забуті одноповерхові корпуси колишньої лікарні Лешкевича. Вони виглядають досить сумно: недоглянуті, з відвалилася місцями штукатуркою, зарослі чагарником. Вони тепер нікому не потрібні.

















Ми зробили кілька фото корпусів колишньої лікарні. Сміття, розбите скло, розфарбовані хуліганами стіни. Всередині також нічого цілого не залишилося. Лікарня, яка працювала майже століття, зараз являє собою руїни. 

P.S. В статті використані матеріали Житомирського краєзнавця Бориса Дубмана.

Руслан Мороз