«ЕтноВир на Виспі»-2025: традиції дбайливо бережемо, але курс – на розвиток!
Про фестиваль «ЕтноВир на Виспі», який цьогоріч вдруге проходив у Романові, вже багато сказано.
Власне кажучи, ті гості фестивалю, які 12 липня 2025 року відвідали наше селище і стали учасниками справді масштабного свята, розкажуть про «ЕтноВир на Виспі» набагато більше, аніж усі разом написані журналістські матеріали чи телевізійні репортажі. Можна ще раз зауважити, що фестивальна традиція у Романові набула досконалості, вишуканості і навіть певної зрілості. Можна порівнювати минулорічний дебют із цьогорічним фестивальним дійством, а хто вперше побачив «ЕтноВир…» минулої суботи, той однозначно матиме виключно повні враження про свято, яке сталося, яке сподобалося і яке набуває популярності.
А тепер ще раз – про все і по порядку. Фестивальне гасло нинішнього «ЕтноВиру» звучало як «Ми різні – ми рідні». Звісно, організатори фесту розраховували на куди ширше представництво делегацій національно-культурних товариств, що давно заявили про свою діяльність на Житомирщині. Однак через дуже поважні причини та обставини представники більшості таких товариств на фест у Романові прибути не змогли. Якщо конкретніше, більшість таких активістів взагалі перебувають нині за межами України. Отож фестивальну нитку братерства, єдності та солідарності усіх регіонів України втілював інший проєкт, який дуже вдало, неймовірно тепло і переконливо підкреслив головне гасло нинішнього дійства – «Ми різні – ми рідні!» Ба більше, якраз пиріг єдності, який прикував увагу більшості гостей фестивалю, став найбільш резонансною родзинкою фесту у Романові, оскільки саме тут під час заходу відбулася фіксація нового рекорду в Україні. А рекордним витвором, який приніс «ЕтноВиру на Виспі» справді масштабної слави в межах всієї України, став пиріг єдності у вигляді велетенської карти України розміром 6,21 Х 4,35 метра, де розмістилися 1500 пиріжків із 27-ми видами найрізноманітніших кулінарних начинок. Цифра 27 тут означала єдність 24-х областей України, її Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя. Зауважимо, що усі інгредієнти для випічки пирога національної єдності надали місцеві підприємці-благодійники. Ну а самі пиріжки випікалися у шести освітянських установах Романівщини. Якраз тим, хто випікав півтори тисячі пирогів, вручалися грамоти, сертифікати від імені Наглядової ради «Книги рекордів України». Ось так вже на другому році свого творчого життя фестиваль «ЕтноВир на Виспі» зайняв почесне місце і отримав рейтинг всеукраїнського масштабу. Це така собі деталь фестивального свята, однак вона багато про що свідчить.
Стосовно гостей фестивалю, то їх до Романова прибуло декілька сотень осіб. Втім, варто було поглянути на припарковані автомобілі та «бусики», аби переконатися у тому, що Бердичів, Переяслав-Хмельницький, Славута, Полонне і, звісно ж, Житомир надіслали до Романова свої дуже численні делегації. Білий борщ із Гришковецької громади, який дебютував на «ЕтноВирі…» минулого року, аж ніяк не міг лишитися поза фестивальною програмою і в цьому році. Як і торік, популярність білого борщу у Романові 12 липня аж зашкалювала. Не відставали від гостей і місцеві кулінари: фактично кожен старостинський округ Романівської селищної ради пригощав і причащав, презентував і дивував кулінарним розмаїттям учасників та гостей фестивалю.
Окремою сторінкою, а насправді культурно-мистецькою серцевиною «ЕтноВиру на Виспі» стали виступи, які стартували на фестивальній сцені о другій годині дня і тривали аж до вечора. До Романова як почесні фестивальні гості прибули артисти уславленого фольк-ансамблю національного обряду «Родослав» на чолі зі своїм теперішнім керівником Світланою Никаноровою. Уславлена бандуристка, яка у ході фестивального дійства одночасно виконувала і роль повпреда Житомирської обласної філармонії ім. С. Ріхтера, неабияк прикрасила мистецьку програму фестивалю у Романові. А потім на сцені вирували і пісні, і співи, і танці у виконанні вихованців дитячих ансамблів та студій, які чудовим чином і цілком органічно перепліталися із виступами ветеранських ансамблів, хорів, а також і солістів. Варто зауважити, що із Житомира для участі у фестивальному дійстві прибув доволі представницький гурт керівників обласного масштабу. Насамперед відзначимо, що начальник управління культури і туризму Житомирської ОВА Тетяна Руденька була гостем «ЕтноВиру на Виспі» разом зі своїми колегами і її оцінка та враження від фестивалю важать насправді багато. Заступник голови Житомирської РДА В’ячеслав Авраменко також прибув на фестиваль у Романові і також висловив стосовно побаченого лише схвальні відгуки. Втім, слова вдячності від учасників та гостей «ЕтноВиру...» лунали 12 липня на адресу начальника гуманітарного відділу Романівської селищної ради Оксани Гаврилової, оскільки саме під її егідою уся атмосфера фестивального дійства була насичена чудовим настроєм, увагою та турботою ледь не про кожного учасника дійства. Звісно ж, слова вдячності неодноразово лунали і на адресу нинішнього очільника Романівщини, виконуючого обов’язки Романівського селищного голови Юрія Чумаченка. Слід зауважити, що фестиваль у Романові, який проводиться тут лише вдруге, вже здобув звання традиційного і неабияк подорослішав навіть порівняно зі своїм минулорічним дебютом.
Зрозуміло, що не кожна громада Житомирщини спроможна за нинішніх умов знайти і використати мистецько-етнографічну нішу, аби перетворити її на важливу рису власної особливої та неповторної ідентичності. У Романові не лише вдало започаткували хорошу, важливу і напрочуд корисну традицію, але й впевнено, сміливо і творчо-продуктивно продовжують її вдосконалювати та розвивати. У цьому заслуга певного колективу, який претендує на те, аби стати гарною і працездатною командою колег-однодумців. І якраз звідси треба шукати шляхи і траєкторію руху Романівської громади до нових, куди серйозніших і значимих вершин.
Наостанок дуже важливо зауважити, що фестиваль «ЕтноВир на Виспі» має куди ширший і потужніший вплив на життя Романівської громади, аніж сам факт його одноденного мистецького і святкового втілення у межах справді масштабного фестивального простору. Фактично фестиваль готувався і готуватиметься до свого наступного етапу вже влітку 2026 року не один день, тиждень чи навіть місяць. Його підготовка проходить у такому собі перманентному режимі у стінах місцевого краєзнавчого музею Романівщини, у кабінетах і залах Романівського будинку культури, під час туристично-краєзнавчих екскурсій та подорожей, які проводить вже знаний і авторитетний аматор туристичної діяльності Роман Лотиш. Все це варто вважати і бачити як складові привабливості, як цеглинки популяризації Романова та Романівщини як чудового регіону із окремішною, автохтонною культурою та традиціями, які варто дбайливо зберігати і несамовито творчо примножувати. Ось у такому ключі і варто підходити до висновків та уроків «ЕтноВиру на Виспі-2025», який відтепер стає історією.
P. S. Звісно, важливим лейтмотивом фестивальної програми «ЕтноВиру на Виспі» лунала думка про необхідність повсюдної, системної і систематичної підтримки підрозділів ЗСУ. Якщо зауважити про суто грошовий вимір благодійної допомоги, мобілізованої упродовж фестивального дня 12 липня 2025 року, то він обчислюється 71 тисячею гривень, які вже наступного тижня будуть перераховані на потреби конкретних підрозділів ЗСУ.
Віктор Радчук
