Дорога в небо

Дорога в небо

Майже 110 років тому, у 1909 році, в селі Червоному, що в Андрушівському районі Житомирської області, було зроблено льотне поле і відкрита майстерня аеропланів.

Це було одне з перших авіаційних підприємств тодішньої Російської імперії і перше на території сучасної незалежної України.

Двадцятирічному Федору Федоровичу Терещенку в Червоному дісталися у спадок палац, землі та цукровий завод. Він тоді навчався в Київському політехнічному інституті і захопився аеропланами. Його багатство з'єдналося з захопленням – польотами в небі. У 1909 році він одружився і зібрав свій перший аероплан «Терещенко-1» за зразком французького літака «Блеріо XI», який взяв участь в першому авіасалоні в Москві. У листі до матері Федір писав: «Я дуже радий, що мені вдалося літати. Це так приємно, що важко навіть описати пережите почуття...».

У Червоному він зібрав команду однодумців – молодих талановитих авіаконструкторів і льотчиків: Ігоря Івановича Сікорського (в майбутньому – один з провідних авіаконструкторів США), Дмитра Павловича Григоровича (в майбутньому – творець гідролітаків СРСР), Сергія Сергійовича Зембінського і австрійського піонера авіації Альфреда Ріттера фон Пішофа. Випробування аеропланів проводила знаменита актриса і авіатор Любов Олександрівна Голанчікова. До речі, тоді літаки ще літали не дуже високо. Терещенко писав своїй матері, що літає на висоті 12 метрів, а Любов Голанчікова в 1911 році в Ризі була збита, як писала газета «Ранок Росії»: «внаслідок кинутої одним з дармових глядачів заради забави палиці, що потрапила в пропелер, чому апарат раптово осів і, зачепивши заднім кермом за паркан, перекинувся». Вона говорила: «Ми, повітряні мандрівниці, найсміливіші люди... І нехай до зірок далеко, але «вільний син ефіру» – аероплан – підніме повітроплавальних Тамар ще високо над землею».

На початку ХХ століття кіномистецтво було такою ж незвичайною технічною дивиною, як і авіація. Терещенко вперше в історії з'єднав їх з практичною метою – збільшення виробництва цукрових буряків. Під крилами своїх літаків він причепив кінокамери і проводив в небі зйомки полів. Аналізуючи знімки, Федір Терещенко вів спостереження за станом посівів.

Протягом п`яти років Федір Терещенко випустив п`ять нових моделей літаків, створених ним у співавторстві з іншими конструкторами. У 1913 р. в небо Червоного піднявся двомісний літак «Терещенко-5». Це була швидка і маневрена машина, яка перша в світі піднялася з вантажем 150 кілограмів на висоту 2 кілометри. Вже 6 – 10 червня 1914 року австрієць Пішоф виконав на літаку «Терещенко №5біс» переліт за маршрутом: Червоне – Городище-Кагарлик – Київ – Червоне, подолавши в цілому 492 версти (524 км) за 4 години 29 хвилин польотного часу, не користуючись послугами механіка. Авіатор Пішоф писав: «Протягом усієї подорожі апарат і мотор були в повній справності, незважаючи на те, що спускатися доводилося на незнайому і вкрай незручну місцевість і апарат змушений був знаходитися цілу ніч на відкритому повітрі під дощем. Цим було покладено початок поширення приватного туризму на вітчизняному аероплані». 

З 1909-го до 1914-го року Червонівська майстерня, в якій працювало 25 осіб, стала Червонівським аеропланним заводом, де було своє конструкторське бюро і працювало близько 186 працівників: конструкторів, льотчиків і кваліфікованих робітників. За задумом Федора Терещенка, підприємство повинно було стати дослідною базою для відпрацювання нових конструкцій. Він листувався з основоположником аеродинаміки – видатним вченим-механіком Миколою Єгоровичем Жуковським. З листування видно, що були плани в Червоному організувати аеродинамічну лабораторію.

В наші дні все твердять мантру: головне – прибуток! Чи приносило Федору Терещенку прибуток його захоплення – Червонівський аеропланний завод? Аналіз показує, що він терпів колосальні збитки. Наприклад, в 1913 р. збиток склав понад 37 тисяч рублів. На ці кошти можна було купити п`ять нових літаків. Багата спадщина і прибуток від цукрових заводів дозволяли йому вкладати кошти не лише в своє дітище, але ще фінансувати створення важкого літака «Ілля Муромець», який був сконструйований його другом Ігорем Сікорським.

У серпні 1914-го року почалася Перша cвітова війна. Авіазавод в Червоному став виробляти і ремонтувати літаки для армії. На базі Червонівського заводу Терещенко створив поїзд-майстерню, який протягом року повернув до ладу 250 літаків і 70 двигунів. Поїзд утримувався на кошти Федора Терещенка. У серпні 1915 р. завод був евакуйований до Москви і проданий акціонерному товариству «Дукс». У грудні 1916 р. Федір Терещенко очолив передвічну майстерню і пішов на фронт. За керівництво нею й інші заслуги був нагороджений орденами Св. Володимира 4-го ступеня і Св. Анни 2-го ступеня.

Підприємець, винахідник, льотчик і авіаконструктор Федір Федорович Терещенко шість років в селі Червоному зі своїми друзями-однодумцями освоював повітряний простір. Напевно, коли повітроплавці піднімалися над селом Червоним в небо, селяни, які жили в глибокій архаїці, хрестилися і казали: «Ось дивина, панове химерують». Але в ці ж дні калузький вчитель фізики Костянтин Ціалковський писав про освоєння космічного простору і створював апарати для польоту на інші планети. Кожен успіх в освоєнні повітряного простору наближав людство до освоєння космосу. Через 40 років після створення Червонівського аеропланного заводу наш земляк Сергій Павлович Корольов сконструював і здійснив в 1961 р. перший в історії людства запуск людини в космос. Всі ті, хто 110 років тому в селі Червоному прокладав дорогу в небо, внесли свій скромний вклад в подію, котра дозволяє назвати ХХ століття століттям космосу.

Ігор Гарбуза

Коментарі
Найчастіше Найчастіше
Новини за сьогодні

Новини Житомира за сьогодні

keyboard_arrow_up