31 випуск журналу “Світло спілкування” презентували в Житомирі
Літературно-мистецький журнал “Світло спілкування” добре відомий не тільки в Україні, а й за кордоном. З великою приємністю слід відмітити, що незважаючи на важкий час воєнного лихоліття, черговий випуск часопису побачив світ.
За традицією, його поціновувачі зібрались у Житомирській обласній науковій бібліотеці ім. О.Ольжича, зустріч модерував Володимир Білобровець, зазначивши, що попередній випуск презентували у цій же залі за п’ять днів до повномасштабного вторгнення.
Зламати український дух дикій орді не вдалося, одним із підтверджень чому є випуск вже 31 номера. Одним з епіграфів, який і визначає тему, є слова Ліни Костенко: “А ви думали, що Україна так просто. Україна — це супер. Україна — це ексклюзив. По ній пройшлися всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни”.
Нагадаємо, що духовним наставником та автором назви “Світло спілкування” був письменник Євген Концевич, першим редактором журналіст Сергій Черевко, а нині журнал редагує письменник, учасник російсько-Української війни Григорій Цимбалюк.
Надамо йому слово: “Я неймовірно радий бачити усіх. Зараз йде війна, було дуже важко, але ми вистояли. Ми показали всьому світу, що не є безрідним племенем, ми є великий народ, гідний взяти до рук зброю і відстояти свою незалежність, свободу. Ми також великодушно допомогли кацапському сміттю показати свою свинячу породу і тепер весь світ бачить, з ким ми маємо справу. Але зараз будемо говорити про приємні речі. Мені сьогодні особливо приємно бачити побратима, Сергія Захаренка, який затримався з виїздом на фронт і зміг прийти на презентацію. Хай Бог береже нашими молитвами душі та серця захисників України. Вдячний спонсору, адже завдяки йому це видання побачило світ. Я вдячний керівництву бібліотеки, всім авторам журналу. На жаль наш вік вимірюється втратами. Не тільки воєнні втрати, але й невблаганний час забирає від нас найдорожчих і незамінних. Згадаємо і помолимось за їх світлу дорогу”.
Після хвилини мовчання та молитви Володимир Білобровець ознайомив присутніх з рубриками журналу та його авторами, присутні доповнювали своїми розповідями. Взяла слово голова Житомирської обласної організації Національної спілки письменників України Світлана Гресь: “Я переживала, як далі буде видаватися журнал, бо Григорій був на передовій. Потрібно щоби він повернувся, бо є такі люди, які незамінні, яких не можна втрачати. Ми зізвонювалися майже щотижня, але було дуже тривожно. Дякую, Григорій, що за досить короткій термін уклали ось такий журнал. Це - титанічна робота. Дякую всім, хто долучився, бо розумію, як це непросто. Я теж дала статтю в журнал, дякуючи тому, що працювала в обласному літературному музеї і мала доступ до його фондів. Нещодавно, 6 жовтня, ми святкували сторіччя від дня народження нашого письменника Миколи Колесникова, який підписувався Колесник. Писати про нього було цікаво, тим паче, що заочно мене з Миколою Петровичем познайомив Євген Концевич, бо він про нього розповідав, вони приятелювали, були близькі по духу. В журналі вміщені оповідання і вірші, які знаходяться у нас в музеї, надруковані друкарською машинкою. Ми передрукували та передали для журналу Григорію. Доповнюють розповідь про Колесника фото з фондів та стаття Євгена Концевича”.
Погортаємо і ми сторінки журналу. Рубрика “Житомирський мартиролог” з розповідями про наших захисників Юрія Домашина та Олега Куцана. Світла пам’ять нашим героям.
Про зло, яке вчергове прийшло на нашу землю, розмірковують письменник Василь Дацюк та доктор філологічних наук Петро Білоус. Психологиня Євгенія Романенко подає роздуми про те, як бути справжніми українцями та про важливість чистоти мови без вживання нецензурної лексики. Помічниця редактора Лілія Демянюк традиційно говорить про необхідність віри та молитви. Літературну сторінку представили письменники Василь Врублевський, Антоніна Листопад, Іван Редчиць, Ігор Фарина, Ріна Хайлігевич, Валерій Хмелівський, Григорій Цимбалюк, Валентина Невдобенко-Івашина. Добірку творів з Малина до рубрики “Наші гості” ще за свого життя надав Василь Сташук — голова міжрайонного літературно-мистецького об’єднання “Посвіт” ім.І.Огієнка. В післямові читаємо: “...він ревно опікувався молодими (і не надто молодими) талантами свого краю, невтомно плекаючи своє, рідне... З відомих причин ми тільки тепер можемо винести ці твори на суд читача. Зауважимо лише, що ця публікація є своєрідною даниною пам’яті Василя Федоровича Сташука”. Звичайно, є літературні дебюти від Вікторії Башинської та Тетяни Дутковської.
Привертає увагу читача і подане листування. Зокрема сучасник Андрій Надіїн розмірковує на туму українства: “...Що таке Україна кожен відчув по-своєму. Хтось це намагається зрозуміти в Іспанії, а для когось можливість заглиблення у цю таємницю відкривається під гучні звуки артилерійських та авіаційних вибухів. І звести все це до ладу ні в кого не вистачає ані часу, ані сил. Іноді може здаватися, що якійсь статті, відео-інтерв’ю, промови, книги, молитви відкривають якусь частинку правди; що ось якась відома людина зробила глибокодумні висновки з того, що відбувається. Але наступна подія нову руйнує усю щойно побудовану логічну споруду. Я думаю, що усі ми зараз стоїмо перед цією незрозумілою загадкою: “Що таке Україна?” І кожен шукає свою осібну відповідь...”.
Також подані листи письменника Юрка Гудзя до Петра Сороки, з фондів обласного літературного музею. А Лілія Наумець досліджує переписку та взаємини Ольги Кобилянської та Лесі Українки. Її стаття є спробою пролити трішки світла на деякі життєві таємниці Лесі Українки, про які так багато говорять особливо останнім часом. Знайшлося місце в журналі і розвідці про композитора, фундатора української музики, земляка Бориса Лятошинського, яку подала заслужена журналістка України Людмила Натикач. Також в журналі згадується постать Юзефа Крашевського, є дослідження про мікрорайон Корбутівка, що в Житомирі.
Сторінку для дітей представили Марія Пономаренко та Петро Сорока. Подано рецензії на нові книги. І, як не прикро, згадуються автори, які стали за останній час на дорогу вічності. Згадаємо їх і ми: 11 лютого не стало Василя Сташука, 5 квітня Івана Редчиця, 7 червня перестало битися серце Марії Пономаренко.
“Світло спілкування” кожного разу відкриває читачу майстра пензля, роботи якого прикрашають обкладинку та кольорові вкладки журналу. Оформлення 31 випуску належить перу художниці Людмили Семикіної. Вона — постать із когорти шістедесятників. Про її життєву та творчу долю цікаву розвідку падає постійна авторка Ванда Чайковська.
Погортати часопис можна в бібліотеках Житомира, також його безкоштовно отримали всі автори та присутні на презентації.
Людмила Лобачова, фото автора
