24-річний уродженець Черняхова Нікіта Перцев створив понад сотню ляльок
24-річний Нікіта Перцев за 10 років створив понад сотню ляльок.
У 18 років хлопець навчався у Харкові на режисера театру ляльок, паралельно був керівником театру ляльок у Черняхові. У 2023 став директором Черняхівського будинку культури. Про створення ляльок, постановку вистав та роботу з дітьми-акторами він розповів кореспондентам Суспільного.
"Це такий невеличкий сховок із ляльками. Тут є ляльки з вистав, прем'єр яких іще не було, є ляльки для концертних номерів, де програми такі невеличкі. Ось цей козак — йому вже років 5 точно є, об'їздив і Крим, і Рим, як то кажуть. Допомагав мені його робити житомирський лялькар Сергій Соловйов. Він мене і навчив робити ляльки. І я вже протягом десяти років виготовляю їх. Це двадцята частина від усієї кількості, яка є, тому що більша частина зберігається вдома", — розповів лялькар, режисер театру ляльок Нікіта Перцев.
За десять років 24-річний Нікіта Перцев створив понад сотню ляльок. Робить їх як для вистав, так і на замовлення.
"Якщо чесно, то я люблю їх усіх. Кожна з них — як дитина, тому від того, як ти намалюєш ескіз, як ти придумаєш, потім виліпиш… Зараз ми готуємо нову виставу, і буквально на днях я виліпив одного з персонажів. Потім це заливається в гіпс, робиться пап'є-маше, тобто папір накладається з клеєм шарами і робиться лялька. Потім вона вже механізується, аби в неї очки кліпали або ротик відкривався. Це досить довгий процес. І ти в цю ляльку вкладаєш усього себе. І для мене кожна лялька дорога, немає такої особливо улюбленої", — пояснив лялькар.
Нікіта родом із Черняхова. У 18 років був режисером, художником, актором та керівником місцевого театру ляльок. Три роки тому він став директором будинку культури в Черняхові. Навчався на режисера театру ляльок у Харківському національному університеті мистецтв. Нікіта розповів, що ляльковий театр з'явився у Черняхові 10 років тому.
"У 2014 році ми вперше поставили тут виставу "Поросятко Чок". Там теж були тростинні ляльки. Ми працювали над ширмою, у нас там було десь шестеро акторів — працівників будинку культури, які просто погодилися зі мною чотирнадцятилітнім зробити якусь виставу. Ми її зробили тоді, випустили, і ця історія почалася", — пригадав Нікіта Перцев.
У 2022 році Нікіта з колегами поставив шість вистав, у 2023 — ще три. Для кожної з них створювали ляльки та декорації.
"Усе робиться вручну, самостійно — виготовляється, зшиваються костюмчики. На виставу "Лускунчик" у 2023 році ми зробили понад 50 ляльок — це і миші, і солдатики, і сам Лускунчик. Мені допомагала і швея-костюмер, і столяр, й інші. Вони допомагали мені збирати все докупи, бо так багато ляльок я сам би не зробив за місяць-два. Але ми впорались, усе зробили і гідно представили нашу виставу перед Новим роком", — розповів Нікіта.
У виставі задіяні вісім акторів.
"Троє живим планом працюють — це я і двоє дітей, які грають Марі і Фріца. Я граю їхнього хрещеного Дросельмаєра і дарую Марі ось цього першого Лускунчика. У нас їх два, тому що один працює в руках — його носить актриса, а інша актриса, яка його озвучує, тримає другого над ширмою за гапіт. У ляльки є механізм, який відкриває щелепу. Це тростинна лялька. Ми розкрили історію Лускунчика і розповіли про те, як він став таким страхопудством, як втратив свою красу. Хоча про мене — він дуже симпатичний", — розповів лялькар.
"Мій улюблений момент — це коли Лускунчик збирає військо. Тоді в нас стріляли гармати — і це виглядало дуже епічно. Я відчував відповідальність, що повинен відіграти все гарно, щоб людям сподобалося. Хотілося подарувати їм святковий настрій, щоб вони приводили своїх друзів, щоб донатили на ЗСУ. Була скринька в фоє, і хто хотів — міг кидати туди гроші", — сказав актор Андрій Біленький.
"У нас було дуже багато питань з приводу фіналу. Ми зробили так, що Марі засинає і потрапляє у світ Лускунчика", — розповів Нікіта Перцев.
"Марі — моя найулюбленіша лялька. У нас із нею були однакові сукні на виставі, і зачіски були схожі, і макіяж. Вона з'являлася саме тоді, коли я засинала. І уві сні я бачила, де вони з Лускунчиком подорожують, танцюють, співають разом, їздять в кареті — у них була своя казка", — розповіла акторка Анастасія Іванюха.
"Марі з Лускунчиком танцює, подорожує, співає пісню, а потім прокидається. І Дросельмаєр погоджує ту ситуацію з Фріцом, каже, що це все було насправді, просто треба навчитися мріяти так, як це робить Марі. У нас був фінал зовсім інший, він не закінчувався весіллям, як у Гофмана. У нас було простіше — про мрії. Про те, що потрібно мріяти і вірити в ці мрії", — резюмував Нікіта Перцев.
Джерело: Суспільне Житомир
