18 лютого – день народження Ларіосика, «кузена з Житомира»

У Житомирі 8 вересня 2007 року, на День міста, по вулиці Київській, під розлогою акацією, був відкритий бронзовий пам'ятник одному з улюблених літературних героїв роману «Біла гвардія» і п'єси «Дні Турбіних» Михайла Булгакова – Ларіосику, «кузену з Житомира». Автор пам'ятника – скульптор Юліан Осташев.

Через сорок днів, 19 жовтня 2007 року, в Києві, на Андріївському узвозі, біля будинку № 13, де жив Михайло Булгаков і де з 15 травня 1991 року працює літературно-меморіальний музей, був відкритий пам'ятник великому киянину і письменнику Михайлу Булгакову. Автор скульптури – Микола Рапай, архітектор – В'ячеслав Дормідонтов.

За логікою і змістом роману пам'ятник Ларіосику повинен був стояти у Києві саме на Андріївському узвозі поруч зі своїм автором. Адже саме сюди, до Києва, на Андріївський узвіз, 13, у переддень Різдва у 1918 році у квартиру інтелігентної дворянської сім'ї Турбіних, «волею непорушної історичної долі, кинутої в роки громадянської війни в табір білої гвардії», увійшов молодий чоловік в пальто, без шапки, з валізою і пташиною кліткою.

Але двом пам'ятникам біля музею бути не належить. Тому було прийнято рішення пам'ятник Михайлу Булгакову встановити на Андріївському узвозі, а Ларіосика відправити назад до Житомира, тим більше місцеві краєзнавці про це замовили слово. Таким чином і з'явився на Київській вулиці бронзовий Ларіосик – «кузен з Житомира».

Історія справжнього Ларіосика в житті дуже цікава. Сестра Михайла Булгакова Варвара була одружена з Леонідом Сергійовичем Карумом, який виведений в романі «Біла гвардія» під іменем підполковника Тальберга. А прообразом Ларіосика став Коля Судзиловський – двоюрідний брат Леоніда Карума. Письменник в своєму персонажі досить точно відобразив риси характеру реальної людини, яка жила у Житомирі, хоча деталі біографії трошки відрізняються.

Житомирський краєзнавець Євген Романович Тіміряєв у своїх дослідженнях описує історію Ларіосика: «Виходячи з архівних матеріалів, зокрема зі «Справи про усиновлення Миколою Михайловичем Судзиловським Миколи Капацина», започаткованої 29 вересня 1908, встановлені ім'я та точна дата народження прототипу літературного героя. Про дату народження свідчать копії метричної виписки з книг Варваринської парафіяльної церкви у місті Нижній Новгород: «5 лютого 1896 року народився, а 6 лютого хрестився син діловода управління Бєльського повіту військового начальника капітана Володимира Олексійовича Капацина і його дружини Олександри Семенівни, наречений ім'ям Миколай».

Отже, прототип Ларіосика народився 5 (18-го за новим стилем) лютого 1896 року. Сам Михайло Опанасович Булгаков був у Житомирі один раз. Він відпочивав разом з дружиною Оленою Сергіївною Булгаковою на хуторі біля села Врангелівка (Богунія) у родичів артиста МХАТу Володимира Августовича Степуна, дружині якого Юлії Львівні Тарасевич належала частина хутора. На хутір їхали до Житомира через Київ, а потім п'ять верст на конях, після 1929-го року артисти могли брати таксі. Після війни у 1945-му році тітка Юлія не могла більше утримувати хутір, тим більше, що вимагали заплатити податки за всю війну, і хутір продали. 

Із щоденника Олени Сергіївни Булгакової за 1937 рік: «Життя на Богунії спочатку було чарівним. Місця там дуже гарні, купалися. Спочатку годували. Але потім, оскільки приїхала маса родичів безплатних, а платних було дуже мало людей, перейшли на голодний пайок. Михайло Опанасович не витерпів, і їжа при цьому прісна, а він звик до гострої, і ми почали з ним через день ходити пішки у Житомир за закусками, приносили сир, ковбаси, ікру, шинку, ну, звичайно, масло, хліб, горілку теж. Але потім набридло нам, і ми через три тижні поїхали».

20 жовтня 1955-го року Олена Сергіївна Булгакова записала на листку календаря: «На вулиці зустріла Володимира Степуна. Був на засланні 16 років. На допитах били і примушували підписати чортзна-що. Зокрема, що у 37-му році Михайло Опанасович жив у нього на дачі та займався контрреволюційною діяльністю, пропагандою. Донос написали дві жінки, які жили там також».

За свідченням житомирських краєзнавців, будинок Тарасевича по вулиці Зеленій не зберігся, але є його старі фотографії. Відомі житомирські краєзнавці Георгій Мокрицький і Руслан Кондратюк за участю Євгена Тіміряева підготували книгу «Булгаков і Житомир», в якій розповідається про долю всіх людей, так чи інакше пов'язаних з Михайлом Булгаковим: Леоніда Сергійовича Карума, Миколу Миколайовича Судзиловського та інших. 

Євгеній Тіміряєв, Руслан Мороз