12 липня - Святих первоверховних апостолів Петра і Павла

Православні християни святкують цей день 29 червня (12 липня), католики — 29 червня. У Католицькій церкві свято має найвищий статус торжества.

Обидва апостоли прийняли мученицьку смерть за віру — з різницею в один рік.

Після того, як у 324 році за часів імператора Костянтина в обох столицях Римської імперії, Римі та Константинополі, побудували перші храми на честь Петра і Павла, свято стало ще більш урочистим, ніж раніше.

Слов’яни почали вшановувати день Петра і Павла відразу після Хрещення Русі. Як говорить церковне Передання, першу ікону святих апостолів на руську землю привіз святий рівноапостольний князь Володимир — з Корсуні. Потім цю ікону піднесли в дар Новгородському Софійському собору, в якому до наших днів збереглися фрески XI століття із зображенням апостола Петра.

Перший монастир на честь первоверховних апостолів побудували в Новгороді у 1185 році. Імена апостолів носили багато святих Київської Русі, а зображення Петра і Павла завжди можна побачити в іконостасі православних храмів.

Апостол Петро

До того, як стати учнем Христа, Петро був рибалкою. Господь покликав Петра і його брата, майбутнього апостола Андрія Первозванного, коли ті ловили рибу на Генісаретському озері.

Саме Петро першим серед учнів назвав Учителя Христом, тобто Месією. За це Господь прозвав його Камінь (так перекладається ім’я Петро). На цьому камені Петрової віри Господь обіцяв створити Церкву Свою, яку не здолають врата адові.

Коли перед розп’яттям Христа взяли під варту первосвященики, Петро тричі відрікся від Господа, як Той і пророкував йому. Але Петро розкаявся та спокутував свою зраду тим, що став полум’яним проповідником Христової віри. І, дійсно, послужив основою Церкви — спільноти вірних Спасителю.

Після П’ятидесятниці — зішестя Святого Духа на апостолів — своєю першою проповіддю Петро навернув до Христа три тисячі чоловік. Його місіонерський шлях супроводжувався чудесами і зціленнями. Церковне Передання говорить, що Петро проповідував Євангеліє по берегах Середземного моря, в Антіохії, Малій Азії, Єгипті, Греції, Римі, Іспанії, Карфагені і Британії.

До наших днів дійшли два Соборні послання апостола Петра. Вони включені в Новий Завіт. Свої Послання Петро звертає до християн в провінціях Малої Азії. Зміцнює їх у вірі, застерігає від впливу лжевчителів.

Апостол Петро передбачив свою мученицьку смерть: «Знаю, що скоро повинен я залишити оселю свою (тіло), як і Господь наш Іісус Христос відкрив мені». До кінця життя Петро повернувся в Рим, і там він був схоплений і страчений за євангельську проповідь. Сталося це у 67 році. Розіп’яли апостола вниз головою на його власне прохання: він вважав себе негідним бути розіп’ятим так само, як Господь.

Апостол Павло

Павло не був учнем Христа під час земного життя Спасителя. Більш того, Савл (як звали Павла до навернення до християнства) був гонителем християн.

Савл народився в Малій Азії, в місті, жителі якого — іудеї — мали права римських громадян, тобто не були рабами. Отримав гарну освіту в Єрусалимі і, мабуть, готувався до посади рабина. Після закінчення навчання він отримав владу офіційно переслідувати християн навіть за межами Палестини - в Дамаску.

Саме на шляху в Дамаск Господь покликав Савла до апостольського служіння. Під час подорожі майбутнього апостола просвітило яскраве світло, від якого він сліпим впав на землю. Йому був голос: «Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш?» На запитання: «Хто Ти?» Господь відповів: «Я Іісус, Якого ти гониш».

Христос наказав Савлу йти у Дамаск, де йому буде вказано, що робити далі. Супутники Савла чули голос Христа, але світла не бачили. Осліплого Савла привели в Дамаск, навчили вірі й на третій день хрестили. У момент занурення у воду Савл прозрів. З цього часу він став ревним проповідником Христа Воскреслого.

Іудеї були обурені його наверненням до Христа, і Савлу довелося бігти в Єрусалим. Там він приєднався до християнської громаді і познайомився з апостолами.

Незабаром після цього Савл вирушив у свою першу апостольську подорож, яка тривала з 45 по 51 рік. Апостоли пройшли весь острів Кіпр, саме в цей період Савла стали називати Павлом. Разом зі святим Варнавою він заснував християнські громади в декількох містах Малої Азії.

Павел зробив ще кілька апостольських подорожей. Поширював Христове вчення поміж людей в Македонії, Греції і інших землях. За довгі роки життя і проповіді апостол Павло написав 14 послань; вони включені в Новий Завіт.

Павло був не раз заарештований і після останнього ув’язнення прийняв мученицьку смерть від меча. Його не розіп’яли, бо він не був рабом, а був римським громадянином. Сталося це неподалік від Риму в 67 році, в період царювання імператора Нерона.

Слов'янські обряди

Після закінчення Петрового посту 29 червня (12 липня) у народі святкували свято апостолів Петра й Павла, або просто «Пе́тра». До свята прибирали садибу, підбілювали та підфарбовували хату, вішали чисті рушники. На церковну службу йшли з квітами й віночками, окрасою яких були червоні маки. Ритуальною стравою були так звані мандрики. Випікали ці коржики з пшеничного тіста, зібраних під час Петрівки сколотин та перевареної сироватки, а також додавали сир та яйця. Назву пиріжків у народі пов'язували з легендою про мандрування світом апостолів Петра й Павла, в яких зозуля вкрала одного «мандрика» і за це її Бог покарав — саме о цій порі вона перестає кувати. Ще люди з цього приводу казали, що зозуля «мандриком подавилася», але якщо її кування чути було й після Петра, то це вважали на нещастя.

До свята Петра господині намагалися зробити перші зажинки ячменю з нового врожаю і в день свята освятити в церкві обрядовий хліб, навіть якщо зерно ще не зовсім доспіло.

У Карпатах та на Прикарпатті пастухи влаштовували свято на вигонах і полонинах: пекли мандрики, веселилися, змагалися, танцювали. Проводили обряд «копання Петра», коли викопували в землі по периметру квадратну канаву (куди, сівши, можна було опустити ноги), а всередині на траві накривали «стіл» з наїдками. Співали пісень:

А на Петра вода тепла,

Лиш би ся купати,

Ой на Петра личко біле,

Лиш би цілувати!

У деяких регіонах молодь влаштовувала ритуальні гойдалки у лісі чи гаю:

Ой у лісі на кленку, на кленку,

Там повісив той Андрій гойдалку…

Втім основний мотив свята становив початок жнив, до яких в Україні приступали після Івана Купала. Та й означені святі за народною уявою були насамперед хліборобними. В одній з народних колядок святі Апостоли Петро і Павло виступають плугатарями, вони орють поле під осінній засів:

Святий Петро за плугом ходить,

Святий Павло волоньки водить,

А сам Господь-Бог пшеничку сіє,

А святий Ілля заволочує.

У жнива казали, що святі апостоли спостерігали за людьми, а потім, порадившись з Богом, «парували» людей: ледачій дівці — роботящого хлопця, а роботящій — лежня, бо якщо навпаки, то ледарі з голоду помруть. А ще люди вірили, що святий Петро носить ключі від раю і має силу впускати туди благочестивих людей (хто батька і матір шанує, щосуботи купається і поважає святу п'ятницю).

Християнська церква у цей день вшановує святих первоверховних Апостолів Петра й Павла. Це свято було встановлене ще в апостольські часи, перші згадки про нього датовані четвертим століттям. На честь святих, за часів Костянтина Великого були збудовані перші храми. Окремі поселення згодом були названі на їхню честь — Петропавлівка, Петропавловськ тощо.