«У Литві нас по-справжньому поважають і готові й надалі допомагати»

«У Литві нас по-справжньому поважають і готові й надалі допомагати»

У складі делегації Романівської селищної ради, яка зовсім нещодавно відвідала свято міста Молетай – побратима Романова у Литві, були учасниці гурту «ТріоФольк».

Гурт відомий участю у кількох регіональних фестивалях на території Житомирщини та Київщини, а його учасники співають маловідомих або ж і зовсім забутих, а колись поширених у наших краях народних пісень. «ТріоФольк» вирушило до Литви у своєму звичному складі: Альона Лободзінська, Ірина Мілінчук та Інна Іванюк. А про враження від поїздки ми попросили розповісти якраз-таки А. Ф. Лободзінську, оскільки на те була досить вагома причина: Альона Федорівна вже й раніше бувала у місті Молетай і сьогодні може побудувати свою розповідь, порівнюючи те, що романівчани побачили у Молетаї і Литві сьогодні, із тим, що і як було у Литві, наприклад, вісім років тому.

- Сподіваюсь передати словами те, що побачила та відчула упродовж отих двох днів нашого перебування в гостях у наших друзів-побратимів, хоча слів вочевидь буде малувато, – каже Альона Лободзінська. – Треба відчувати душею, чимось невимовним, душевно трепетним відчуттям, як насправді тепло, щиро і сердечно ставляться литовці до нас сьогодні й тепер. Так, мушу обов’язково зауважити, що порівняно із колишніми моїми враженнями про Литву зміни там відбулися величезні. Литовці стали справжніми європейцями. І річ не лише у тому, що європейські інвестиції буквально перетворили Литву із радянської Прибалтики у країну найсучаснішої цивілізації. Це відчувається не лише на побутовому рівні, на рівні сервісу у транспорті та тієї інфраструктури, яка оснащує нинішнє життя литовців. І до нас, до українців, у Молетаї ставлення також дуже змінилося. Навіть важко збагнути, звідкіля той пієтет і глибоко вкорінена повага до українців як народу, що стоїть на обороні своєї землі, своєї волі і незалежності. Для литовців свобода та незалежність важать дуже багато, якщо взагалі ці категорії чимось можна вимірювати. Ось чому нинішня солідарність між нашими народами має не просто певний формат чи стандарт надто тісних і довірливих зв’язків чи контактів. Тут щось інше, засноване на спільному відчутті тих випробувань, які довелося відчути обом народам. Литовці вочевидь розуміють небезпеку, яку становить для неї розташований по сусідству «рускій мір», але Литва як держава розуміє і усвідомлює свої переваги від членства у Євросоюзі і НАТО. Хто б там чогось не казав про слабкість атлантичної солідарності, але вона є, і кремлівське опудало на це дуже зважає. Натомість литовці прекрасно розуміють, наскільки складною залишається ситуація, у якій перебуваємо ми, українці. Водночас вони ж визнають, що бачать, як швидко, іноді карколомно і калейдоскопічно відбуваються зміни у головах та умах українців, які усвідомили хижацьку суть зайди-москаля саме тепер, коли болотні потвори ведуть проти українців війну на знищення.

- Під час відвідин Молетая нам пощастило побувати у Вільнюсі, куди нас запросив депутат Сейму Литви, – продовжує свою розповідь після поїздки до Литви Альона Лободзінська. – Вільнюс справляє дуже дивовижне враження повсюдною присутністю на державних чи урядових установах величезних українських прапорів. Депутати Сейму, дізнавшись про делегацію із Житомирщини, тепло нас привітали. Відчувалося і чомусь більше вірилося, що нас не полишили у біді і що допомога обов'язково буде. Хоча б тому, що друзів, щирих і доброзичливих людей нам довелося зустріти доволі багато.

Відео дня

- Стосовно наших виступів на святкових урочистостях у місті Молетай. Також можу і хочу зауважити, що наш виступ сприймався із особливою увагою величезної аудиторії, бо на свято міста у Молетаї збирається ледь не вся міська громада. Дві, а може й три тисячі людей стали глядачами величезного концерту, приуроченому до Дня народження міста Молетай. Люди щиро раді святковому дійству, а ще більше – можливості поспілкуватися із друзями, сусідами, колегами по роботі, навіть давніми чи колишніми. Наш місцевий фестиваль «ЕтноВир на Виспі» чимось нагадує свято у Литві, але все одно відчуття і присутність війни не полишають нас ні на мить. Дасть Бог нам сил і розуму вистояти у протистоянні із агресором, а встати на ноги і відродити, а ще краще максимально посилити наш економічний потенціал нам обов’язково допоможуть. Ми на власні очі, своїми серцями відчули, що нас поважають, що у нас вірять і з нами хочуть жити в мирі і злагоді. Звісно ж по-добросусідськи.

 

Коментарі

keyboard_arrow_up