Що не кажи, а конгрес – це все ж таки рівень!
Конгрес місцевих та регіональних влад при Президентові України періодично влаштовує потужні заходи із інформування та комунікації представників різних гілок влади із чиновниками, депутатами та навіть активістами місцевого самоврядування.
Цього разу, 5 вересня 2025 року, засідання конгресу проходило на Закарпатті. Серед учасників засідання була й делегація із Житомирщини на чолі із головою Житомирської ОВА Віталієм Бунечко. У складі делегації перебував і виконуючий обов'язки Романівського селищного голови Юрій Чумаченко. За його словами, це був дуже представницький і напрочуд динамічний захід, який вмістив у себе зустрічі, виступи, дискусії, привітання, презентації і т. п.
– Насамперед вразила сама програма форуму у Закарпатті, яка була напрочуд щільно насичена низкою цікавих, навіть історично знакових заходів, – зауважив Юрій Чумаченко. – Наприклад, присутність на засіданні конгресу Президента Європейської Ради Антоніу Кошти, який, як виявилося, у минулому був мером португальської столиці Ліссабона, неабияк додала значимості події. Тут же до зали, де проходило засідання Конгресу місцевих та регіональних влад, прибула міністерка закордонних справ зі Швеції. Звісно, ми не були присутніми під час зустрічі Президента України Володимира Зеленського із прем'єр-міністром Словаччини Робертом Фіцо, але сам факт її проведення десь поруч і одночасно із роботою нашого форуму неабияк додавав значимості події. Серед подій, які у той же день відбувалися в Ужгороді, слід відзначити урочисте відкриття ділянки колії між Ужгородом та прикордонною станцією Чоп, яка відтепер має євростандарт, а це означає. що вже зараз із Ужгорода можна вирушати поїздом Укрзалізниці до Кошіце, Братіслави, Відня чи Будапешта. Зручність і швидкість такої подорожі є, по суті, ще одним не стільки вікном, а вже навіть потужним залізничним коридором у Європу. Хоча ця подія не зовсім безпосереднім чином стосувалася роботи конгресу, але враження на його учасників мала неабияке.
– Стосовно виступів під час конгресу що ви можете сказати?
– Тут ціла мозаїка з почутого, побаченого як під час виступів спікерів заходу, так і під час безпосереднього спілкування із учасниками конгресу, які прибули до Ужгорода з усіх куточків України. Щось виділити і поставити на перше місце мені важко, бо ледь не кожна цифра і фактично кожна теза виступу чи то Президента України Володимира Зеленського, чи то нещодавно призначеної прем'єрки уряду України Юлії Свириденко або ж міністра фінансів Сергія Марченка, віце-прем'єра Олексія Кулеби вимагає уваги чи окремого коментаря. Окремо можна було б відзначити виступ голови Офісу Президента України А. Б. Єрмака, який дав вичерпну характеристику тим процесам, які відбуваються на ниві міжнародного життя і на так званому дипломатичному фронті. Зокрема Андрій Єрмак детальніше, аніж хтось інший, розповів про нещодавню зустріч європейських лідерів у Парижі. Зауважив про подвижки у плані підтримки України, у процесі становлення заходів безпеки та їхніх гарантій під час мирного врегулювання російсько-української війни. В онлайн-режимі до делегатів конгресу звернувся спікер Верховної Ради України Руслан Стефанчук, який перебував на той час у Канаді, де брав участь у роботі голів парламентів країн великої сімки. Як на мій погляд, дуже змістовним був виступ заступниці голови Офісу Президента України Ірини Верещук. Вона зокрема зосередила увагу присутньої аудиторії на роботі із ветеранами війни і особливостях та наголосах у роботі із тими військовослужбовцями, які повернулися із полону. Тут, в Україні, вибудована ціла система заходів та процедур, однак ця робота поки що слабко синхронізована між центральним та місцевими рівнями. Бо одна справа – ситуація на рівні міністерств та урядових структур, а дещо інший вигляд має ставлення до ветеранів вже на рівні області та особливо у громадах. Наприклад, громади із потужними бюджетами, які мають на своїх територіях великих і потужних платників податків, спроможні вирішувати низку додаткових заходів з підтримки ветеранів, інвалідів, тих же колишніх полонених тощо. Якщо ж громада має скромні економічні показники, то відповідним чином будь-яка соціальна підтримка ветеранів з боку саме місцевої влади стає ілюзорною, неможливою або ж суто символічною. У ставленні до ветеранів війни, які разом, пліч-о-пліч захищали Україну у траншеї чи йшли на штурм ворожих ліній, це не може вважатися справедливим чи хоча б нормальним.
– Якщо взяти до уваги бюджетну тему 2026-го року, а також особливостей проходження опалювального сезону 2025/2026 років, то й тут були певні новини?
– Стосовно Держбюджету-2026, то обриси його проєкту з'являться за тиждень чи максимум за декаду. Але нам, учасникам конгресу, кількаразово наголошували, що найперша увага у бюджеті наступного року буде приділена питанням безпеки та оборони. Стосовно податкових особливостей 2026 року слід відзначити те, що частка головного податку ПДФО, який найбільше впливає на формування місцевих бюджетів територіальних громад, перерозподіляється у бік збільшення надходжень до головного бюджету держави. Збільшення у бік перерозподілу на користь Держбюджету незначне (всього 2%), але для Романівської громади це означатиме втрату щонайменше 3-4 мільйонів гривень. Відповідно ми маємо краще працювати, аби збільшити податкові надходження у кошик саме нашої громади.
– Про резерви, можливості покращення і розвитку місцевих громад під час конгресу також говорилося?
– Так і неодноразово. Наприклад, у виступі спікера нашого парламенту згадувалися законодавчі врегулювання стосовно можливостей покращення співпраці на міжмуніципальному рівні. Тобто співпраця між громадами має стати чинником розвитку і додаткових надходжень до їхніх бюджетів. Поки що із цим в Україні відчувається, як мінімум, затримка. Ще одна причина нашого тупцювання на місці – неготовність до співпраці із міжнародними структурами. Вони, як виявляється, готові вже сьогодні чи, як мінімум, вже завтра прибувати до нас і предметно говорити про втілення у життя певних проєктів. На жаль, поки що із такими проєктами, із можливостями облаштування, наприклад, індустріальних парків у нас негусто. Адже в області поки що дієвими і плідно працюючими є не більше 3-4-х індустріальних парків. А громад у Житомирській області аж 66. Стосовно облаштування індустріального парку на території Романівської селищної ради, то це також поки що із області далеких перспектив. Але розвиватися треба, і додавати у сфері збільшення податкових надходжень ми просто змушені якраз у наступному році.
– Загалом робота конгресу в Ужгороді вам сподобалася?
– Так, враження потужні і незабутні. Дуже сподобався конструктив, абсолютно ділова атмосфера, можливість отримати інформацію на будь-який смак. Окремі враження від мистецтва модерації заступника голови Офісу Президента України Віктора Микити, який чудово володів аудиторією і від цього засідання конгресу мало досконало бездоганний вигляд. Втім, багато чого, що вдалося почути, занотувати, над чим ми спілкувалися вже у кулуарах заходу, потребує додаткового осмислення. Але враження гарні, оптимізму, що не кажи, додалося, але все залежатиме від того, як ми спрацюємо.
