Делегація Романівської селищної ради відвідала литовський Молетай
У Романові новина про відвідини Литви делегацією Романівської селищної ради досі не стала інформацією, яку варто усвідомити, осмислити і при цьому з’ясувати усі деталі тієї чотириденної поїздки, коли семеро представників Романівської громади із України віддали шану громаді литовського муніципалітету Молетай.
З нагоди їхнього головного муніципального свята, яке ми у себе, в Україні, називаємо простіше – День селища.
Отже, куди ми їздили і що побачили?
Зауважимо і нагадаємо тим, хто, можливо, й забув, що Романів та Молетай вважають одне одного побратимами. Хоча у 2017-му році побратимські стосунки встановлювалися між муніципалітетом Молетай та Романівською районною радою (якої сьогодні вже не існує), проте побратимство на такі, суто бюрократичні, деталі, як правило, не реагує. Звісно ж, сьогодні між Романівською громадою та муніципалітетом Молетай варто все ж таки укласти (згідно зі встановленими міжнародними правилами) меморандум чи відповідну угоду, що й буде зроблено і на що відтепер (після недавньої поїздки) є відповідні конкретні домовленості.
Загалом делегацію від Романівської селищної ради, яка подолала по дорозі до Литви аж 1100 кілометрів, зустрічали неймовірно тепло і зі щирою гостинністю. Відчувалось, що з-поміж інших дружніх і побратимських делегацій, які прибули до Молетая із Латвії та Молдови, до романівчан ставлення було особливим. Найперша причина такої солідарності із українцями полягає, згідно з їхніми, литовськими, коментарями у тому, що литовці, як і українці, доклали свого часу неймовірних зусиль, аби побороти залежність і наслідки московської окупації. Сьогодні солідарність із Україною у Литви та литовців лише міцніє. На відміну від багатьох країн та народів, які ремствують і скаржаться на довготривалість війни України із агресивним рашизмом, на певну втому від витрат на допомогу українцям. Мер Молетая Саулюс Яунейка мав декілька розмов із делегацією із Романова, окремо – із керівником делегації Юрієм Чумаченком, під час яких керівництво муніципального району Молетай уважно вислухало і сформувало перелік певних, найбільш кричущих потреб Романівської громади. Литовці, знаючи географічні та логістичні особливості Романівської селищної ради, були здивовані тим, що громада, мобілізувавши у перші дні та тижні масованого вторгнення рашистів в Україну сім шкільних автобусів для потреб ЗСУ, сьогодні працює без збоїв у сфері підвозу дітей до навчальних закладів. Звісно ж, один-два транспортних засоби (навіть «бусики», які вже були в експлуатації) можуть стати суттєвою допомогою для транспортних потреб Романівської селищної ради. Литовці ще раз підтвердили готовність прийняти на десятиденне оздоровлення двадцять дітей із Романівської селищної ради, і початок цього оздоровлення заплановано на третю декаду липня 2025 року. Під час поїздки до муніципалітету Молетай було деталізовано і конкретизовано умови проїзду дітей із Романівської селищної ради аж до Литви. Литовці, до речі, виявили справжній гуманізм і готовність прибути на україно-польський кордон, аби пришвидшити процес і час перетину кордону українськими дітьми.
Цікавою сторінкою поїздки делегації від Романівщини на день народження містечка Молетай стало запрошення від депутата литовського Сейму відвідати по дорозі додому одне із засідань Сейму (наш аналог Верховної Ради України). Що й було зроблено. Наша делегація, відвідавши роботу литовського Сейму, ще раз переконалась у рівні та настроях солідарності литовців із боротьбою українців проти московської орди.
Які ще враження отримали представники Романівської громади під час перебування у місті Молетай? Насамперед нас вразила ввічливість тамтешніх жителів, згуртованість громади у питанні дотримання чистоти, санітарно-побутового порядку якраз у розпал святкових заходів. Звісно ж, стан доріг, тротуарів, пішохідних доріжок у місті Молетай – це типово європейські умови та параметри. Звісно ж, величина річного бюджету муніципального району Молетай обсягом у 32 мільйони євро – це дещо інші ресурси та можливості, ніж ті 2 мільйони євро, на які щороку розраховує громада Романівської селищної ради. Ось лише питання у тому, завдяки чому Молетай має такий потужний бюджет, адже певних надпотужних підприємств у місті немає, а ось податкова база дозволяє отримувати до міської казни достатньо великі кошти. Звісно ж, Молетай вигідно відрізняється від Романова тим, що має потужну туристичну структуру, яка працює за стабільними правилами. Туризм – одне із найбільших джерел надходження податків до муніципального бюджету Молетая. Звісно ж, дисципліна сплати податків і тотальність такої сплати неабияк впливає на наповнення бюджету міста. Звісно ж, і там, у Литві, проблем дуже багато. Наприклад, проблема із нестачею професійно досконалих кадрів, яку ми також відчуваємо, Литві вже не перший рік дошкуляє і стоїть на заваді розвитку бізнесу. Не все просто у наших литовських друзів із земельними ресурсами, яких, по суті, у вільному залишку чи для потреб нових інвесторів навколо Молетая вже просто не залишилося. Однак місто розвивається, стає красивішим, багатшим і сміливо дивиться вперед. Ще одна деталь литовського життя – щира участь і співучасть громадян у тому, як розвивається та чи інша галузь комунального господарства, яка впливає на самопочуття співгромадян. Жителі знають про проблеми чи негаразди, які ніким не замовчуються, а, імовірніше, навпаки – серйозно обговорюється.
А нагадати варто: якщо не знаєш, то запитай, але не бреши
А тепер про те, як і яким чином ставляться до інформації про поїздку до Литви делегації Романівської селищної ради самі романівчани. Звісно ж, ні захоплення, ні задоволення від підсумків поїздки до Литви у Романові ніхто не висловлює. Однак сьогодні у Романові (як і в цілому у світі) працюють і доступні для спілкування між людьми всілякі соціальні мережі, де кожен бажаючий чи небайдужий до ситуації в громаді може висловити свою думку. Так-от, у фейсбуці після повернення делегації романівчан із Литви не бракувало й досі не бракує слів, зауважень чи навіть і обурень з приводу самого факту поїздки семи романівчан до Молетая. Мовляв, гроші немає куди дівати, то вони й їздять відпочивати. Краще б на дрони для військових, краще поспілкувались із друзями та партнерами у режимі онлайн за допомогою інтернету та й годі. А так поїхали, аби похизуватися своїми обличчями чи й просто відволіктися від проблем воєнного часу. І далі все у такому ж дусі.
Але ж насправді все має аж зовсім не такий вигляд. Звісно ж, привітати дружнє місто у Литві можна й по телефону, по скайпу чи ще яким небуть онлайн-способом. Але ж делегація їхала на свято у Молетай із іншими намірами, іншою метою і, даруйте, із іншими розрахунками. Нам треба допомога, ми потребуємо співучасті у спротиві проти агресії. Вже не лише як Романівська селищна рада, а як частина великої України. І такі контакти встановлюються не формально, а тим паче – не по телефону. І чотириденну поїздку у Молетай вважати відпочинком можна дуже умовно, бо той, хто знає, що таке тисяча з гаком кілометрів автомагістралями, із перетинами двох кордонів, той про відпочинок не посміє сказати, бо така далека відстань більше втомлює, аніж приносить втіху чи насолоду. Для тих, хто не знає, але стверджує, що поїздка здійснювалась за кошти бюджету Романівської громади, треба зазначити, що усі семеро членів делегації від Романова подорожували до Молетая за власний кошт, і жодної гривні на поїздку з бюджету громади ніхто не брав. У цьому, до речі, неважко переконатися, звернувшись до селищної ради із відповідним запитом або ж доручивши зробити такий запит комусь із депутатів селищної ради. Але ж це треба хоча б ЩОСЬ зробити, подумати, як правильно написати кілька речень у зверненні, а потім ще й почекати на відповідь упродовж п’яти днів. А так, на клавішах біля комп'ютера, у мережі «Фейсбук» сиди й пиши, що хочеш, про що здогадуєшся чи до чого доходить фантазія чи уява. Це, звісно ж, несерйозно, безвідповідально і точно – не по-людськи. Бо неправда насправді дуже близька до брехні, а вона, як відомо, позитиву у стосунки між людьми не додає. Ось наче так.
Віктор Радчук
