Питна вода під час війни: що показують супутники та моніторинг річок Житомирщини
Наскільки безпечна вода в річках – у тих, що далеко від лінії фронту, але потерпають від опосередкованих наслідків війни. Часті блекаути погіршують стан і без того зношених очисних споруд, релокована зі сходу промисловість додає шкідливих скидів у великі і малі річки.
Ми дослідили стан річок, проаналізувавши супутникові знімки основних водних артерій Житомирщини, взявши до уваги результати державного моніторингу води у річках.
Вплив війни
“Вчені Національного університету біоресурсів і природокористування України та Вагенінгенського університету (Нідерланди) проаналізували вплив воєнних дій на функціонування міських систем водовідведення та якість річкових вод в Україні, – розповідає еколог Михайло Микицей. За їхніми оцінками у басейні Дніпра було пошкоджено в середньому 30–90% водогосподарської інфраструктури та руйнування 35–40% очисних споруд і каналізаційних мереж. Модельні оцінки показують, що у 2022 році сумарне забруднення вод Дніпра могло зрости на 2–34% порівняно з довоєнним періодом. При цьому від 20% до 62% цього навантаження припадало саме на неочищені міські стоки як точкові джерела.
Проте офіційні перевірки Держводагентства за час повномасштабного вторгнення майже не фіксують серйозних забруднень. До певної міри це обумовлено тим, що у базовий моніторинг включено лише 14-16 показників. При цьому величезна кількість отрутохімікатів, важких металів та специфічних фармацевтичних препаратів взагалі не підлягає регулярному дослідженню. Старі комунальні очисні споруди просто не здатні фільтрувати воду від синтетичних органічних речовин, які у величезних масштабах змиваються в річки з полів аграрного сектору.
- Антибіотики, протисудомні препарати, пестициди і інші небезпечні сполуки, потрапляють в системи централізованого водопостачання і потім впливають на здоров’я людей. Серед них є багато речовин, що впливають на ендокринну систему і можуть спричиняти різні патології, - стверджує Микицей.
Як наслідок, невидимий коктейль із небезпечних сполук непомітно проникає до систем централізованого водопостачання, а звідти прямує у наші оселі.
Що показує моніторинг
Дані щомісячного моніторингу стану поверхневих вод в межах Житомирської області ми знайшли на спеціальному ресурсі Держводагенції. В нього включена оцінка стан поверхневих вод за 10 показниками.
– Розчинений кисень (один з найголовніших показників, його має бути не менше 4,0 мг О2/дм3) коли у воду потрапляють неочищені каналізаційні стоки, бактерії починають їх активно переробляти і забирають майже весь кисень собі — цей рівень органічного забруднення вимірює біохімічне споживання кисню за 5 діб (БСК-5 з нормою до 3,0 мг О2/дм3).
– Азот та амоній-іони (нормативні показники до 0,5 мг/дм3) та дуже токсичні нітрит-іони (норма не вище 0,5 мг/дм3) сигналізують про забруднення фекаліями чи побутовими відходами з труб.
– Нітрат-іони (норма – не вище 45 мг/дм3) та азот амонійний (не вище 2 мг/дм3) показують рівень проблеми, коли ці відходи вже повністю перебродили, або якщо в річку дощами змило мінеральні добрива з полів.
– Фосфат-іони (норма не вище 3,50 мг/дм3 ),є стимулятором для масового розмноження синьо-зелених водоростей з появою характерного запаху гниття. Вони у величезних кількостях потрапляють у річки з наших звичайних пральних порошків та мийних засобів.
– Завислі (суспендовані) речовини осідають на дні і перетворюють його на мертве болото. Вода стає каламутною через брудні стоки чи ерозію берегів,
– Хлорид-іони (не вище 250-350 мг/дм3) та визначають сульфат-іони (не вище 250 мг/дм3) визначають загальну "солоність" води. та Різке їх збільшення зазвичай є доказом скиду у водойму агресивних промислових відходів або хімікатів.
За більшістю з оприлюднених показників питна вода відповідала нормам. Проте в усіх міських водозаборах збільшилося органічне забруднення.
У Житомирі та Звягелі біохімічне споживання кисню (БСК-5), яке про це сигналізує, переважно було вище норми. У Малині, де ситуація була кращою, з жовтня 2025 року також не відповідає державним вимогам. Але найгірша ситуація в Бердичеві. За чотири роки, починаючи з лютого 2022 року, питна вода у Бердичівському водосховищі постійно мала вищі (інколи у півтора рази) за максимально допустимі значення біохімічного споживання кисню. У свою чергу це свідчить про системне забруднення та нездатність річки до самоочищення.
З часом амонійні сполуки можуть окислюватися до нітритів і нітратів, що ще більш небезпечно для людини. Підвищена концентрація сполук азоту в питній воді може призвести до порушення роботи печінки, нирок і нервової системи, алергічних реакцій і зниження імунітету та навіть хронічної інтоксикації при тривалому вживанні забрудненої води.
Ще однією суттєвою проблемою є здатність амоній-іонів вступати в реакцію з хлором з утворенням хлорамінів (або трихлорамінів). Про їхню наявність у воді свідчить різкий “аптечний” чи “басейновий” запах. В результаті ефективність знезараження води через хлорування значно знижується, що призводить до розвитку патогенних мікроорганізмів у питній воді.
У лютому 2023 року вміст амоній-іонів у питному водозаборі Бердичева перевищував норму на 12%. Двома місяцями пізніше, у квітні 2023 року на 16% перевищення зафіксоване у водозаборі Житомира. При цьому за увесь 2022 рік результати моніторингу по обом містам відсутні. Та найбільше забруднення амоній-іонами зафіксовано на пункті моніторингу питної води у Звягелі. У травні 2024 року їх вміст на 28% перевищував норму.
Ще більш кричущими є результати моніторингу на загальний вміст азоту у питній воді. За рідким виключенням його вміст у певних місяцях був у допустимих межах. І хоча знову ж таки у Малині ситуація краще за інші міста, у вересні 2025 року вміст азоту на 76% навіть тут перевищив базову норму. У 2023 році у Бердичеві та Житомирі його концентрація була вдвічі вищою, а у Звягелі - навіть втричі! Така різка зміна якості води може свідчити про прямі скиди неочищених або недостатньо очищених стічних вод.
Але наскільки інформативний державний моніторинг? Нижче скидів водоканалів на річці Тетерів, на річці Гнилоп'ять та на річці Случ викладені дослідження на вміст гербіцидів, таких як симазин та атразин. Водночас показники навіть базового моніторингу якості поверхневих вод, які розкривають органічне та біогенне забруднення, не наводяться.
- Якість даних, які подаються і оприлюднюються у всіх цих базах впирається в якість роботи лабораторій (дуже низька) та в відвертість самих підприємств-забруднювачів, які подають звіти, - переконаний експерт Михайло Микицей.
Проведені у 2023–2024 роках дослідження вчених Київського політехнічного інституту імені Ігоря Сікорського Шліхтер О., Косогіної І. та Косогіна О. підтверджують поступове погіршення якості питної води. При цьому зросла частка проб за каламутністю порівняно з довоєнним періодом та зафіксовано перевищення нормативів за вмістом сполук заліза і марганцю у населених пунктах, які не перебували під постійними обстрілами. Автори дослідження пов’язують ці зміни не з раптовим локальним забрудненням джерел, а з системними, опосередкованими наслідками війни. Йдеться про перебої в електропостачанні, дефіцит реагентів для знезараження та очищення води, корозію трубопроводів та, нерідко, аварійний стан очисних споруд.
Різке зростання навантаження на водопровідні та очисні системи спровоковано внутрішньою міграцією населення з тимчасово окупованих і прифронтових територій. Водопровідно-каналізаційні підприємства просто не мали можливості оперативно адаптувати свої технологічні процеси до таких нових умов. І, очевидно, що інформацію про аварійні скиди через перебої зі світлом чи поломку обладнання серед офіційних повідомлень ви не знайдете.
Економіка забруднення
Підприємства не показують реальних обсягів забруднення, щоб заощаджувати на екологічному податку та уникати правових наслідків. Законодавство побудоване так, що чим більший обсяг скинутої води та вища концентрація в ній шкідливих речовин, тим вищий екологічний податок має бути сплачений по кожній позиції. А якщо скиди перевищують дозволену норму, наслідки стають ще суворішими.
- Чим більші обсяги скинутої води і вищі концентрації речовин – тим вища маса потрапляє у воду, і тим вищий податок потрібно сплатити за кожну забруднюючу речовину окремо. За наднормативні скиди взагалі ще більші нарахування. Тому складно говорити наскільки ці всі дані реальні. Якщо б підприємства добросовісно все контролювали, сплачували відповідні сумі, то ці кошти переходять у місцеві фонди, і потім повинні витрачатись зворотно на вирішення екологічних проблем громад.
Яскравий приклад – ситуація в Бердичеві. Внаслідок банкрутства шкіроб’єднання споруди потрапили у власність ТОВ "Комплекс екологічних споруд" (КЕС), що призвело до повної залежності міста від приватної структури. За передані каналізаційні стічні води КП «Бердичівводоканал» щомісячно сплачував послуги з їх очищення загальною вартістю у 29 млн 340 тис грн за рік. Скид мав здійснюватися виключно після повної біологічної очистки на очисних спорудах потужністю 7 811 тис. м³ на рік. Однак очисні споруди підприємства давно застаріли та десятиліттями не справляються зі стоками.
Гранично допустима концентрація для випуску № 1 комплексу ТОВ «КЕС» згідно виданого дозволу була визначена на рівні не більше 15,0 мг/дм³ для БСК5 (біологічне споживання кисню за 5 діб). Для хімічного споживання кисню (ХСК) це складало не більше 80,0 мг/дм³ ьа для азоту амонійного — не більше 2,0 мг/дм³.
Підприємство мало отримувати оплату від водоканалу в повному обсязі за очистку, але фактично не здійснювало повноцінну очистку стоків відповідно до Технологічного регламенту. Судом встановлено, що співвласник ТОВ «КЕС», який фактично виконував функції начальника лабораторії, усвідомлював, що скидання неочищених або недостатньо очищених стічних вод неминуче призведе до забруднення річки Гнилоп'ять та тяжких екологічних наслідків. Також він розумів, що це швидко виявлять рядові працівники лабораторії під час щоденних аналізів. Тому давав вказівки екологу ТОВ «КЕС» формувати офіційну екологічну звітність підприємства для контролюючих органів, вносячи туди занижені показники вмісту забруднюючих речовин у стоках.
Лаборанти хімічного аналізу, по яким вже винесено вирок, здійснюючи щоденні аналізи та виявляючи критичні перевищення рівня забруднювачів, умисно приховували ці факти. За вказівкою керівництва вони вносили завідомо неправдиві, занижені дані до лабораторних журналів ТОВ “КЕС”, на підставі яких формувалася фальшива державна звітність, а Бердичівводоканалу подавалися на оплату акти виконаних робіт. Згідно з ухвалою суду, лише за липень та серпень 2024 року у таким спосіб заволоділи 2 368 757 грн 84 коп.
У цей же час скидання неочищених стічних вод через випуск № 1 у селі Швайківка призвело до колосального забруднення річки Гнилоп'ять. З 1 липня по 31 серпня 2024 року збитки довкіллю склали 3 945 097 грн 25 коп.. У період з 1 вересня по 30 листопада 2024 року - ще 4 206 223 грн коп.. Загальна сума збитків, завданих екології, перевищила 8,15 мільйона гривень.
З підозрюваними лаборантами прокуратура уклала угоду про визнання винуватості. В обмін на повну співпрацю зі слідством та викриття керівництва прокурор узгодив для рядових працівників надзвичайно м'яке покарання — штраф у 8500 гривень. Завданих збитків через системне скидання неочищених стічних вод ніхто не компенсував. Ба, більше - за рішенням суду Бердичівводоканал має сплатити ТОВ “КЕС” понад 1,1 млн грн заборгованості за очистку стоків. Натомість жодного позову зі сторони Бердичівводоканалу з повернення сплачених коштів, безпідставно нарахованих за неналежну очистку стоків, так подано й не було.
Та й з’ясувати цілісну картину забруднення на підставі даних щомісячного моніторингу не представляється можливим. На порталі Державної агенції водних ресурсів України розміщені лабораторні аналізи з питного водозабору Бердичева. А от інформації про виміри стану скидів, які повертаються у річку Гнилоп’ять, на сайті державному порталі відсутня.
Супутниковий моніторинг
За такої неповної інформації забруднення екосистем вдається виявляти не лише через безпосереднє взяття проб води, а не виходячи з дому завдяки дистанційному дослідженню.
Супутники здатні фіксувати цвітіння водоростей через надлишок азоту та фосфору, каламутність через ерозію та стоки, а також температурні аномалії через теплове забруднення від скиду нагрітих вод. Зважені мінеральні частинки, фітопланктон та розчинені органічні речовини змінюють колір і яскравість води на космічних знімках. Вода починає сильніше відбивати світло в зеленому та ближньому інфрачервоному діапазонах, більше поглинаючи синє та червоне світло.
Виявлення на супутникових зображеннях фосфатного забруднення, що спричиняє цвітіння в басейні Дніпра.
Будь-які промислові скиди чи органічні відходи суттєво впливають на зміну спектрального відображення води. Найбільш значущий вплив на зображення мають зважені мінеральні частинки, фітопланктон (насамперед через пігмент хлорофіл-a) та показник забарвлених розчинених органічних речовин. Під їхнім впливом вода починає сильніше відбивати світло в зеленому та ближньому інфрачервоному діапазонах і одночасно більше поглинає синє та червоне світло.
Промислові й побутові скиди зазвичай фіксуються опосередковано — через евтрофікацію чи мутність. Для малих і середніх річок України найефективнішими є індекс нормалізованої різниці каламутності (NDTI) та індекс хлорофілу (NDCI). Вони дозволяють автоматизувати пошук аномалій. Проте аналітику завжди треба проводити комплексно, адже окремі розчинені іони або елементи без утворення оптично активних фаз практично не мають впливу на зображення.
Разом з тим промисловий скид часто має точкове джерело (наприклад, труба водоканалу) і різко змінює спектр води нижче за течією незалежно від сезону. Сонячні відблиски, хмари, дим, атмосферний пил чи мілководдя можуть маскувати, унеможливоюючи аналіз супутникового зображення для визначення забруднення. Комплексний аналіз космічних даних дозволяють виділити зони можливого забруднення та оцінити масштаби цього забруднення, порівнюючи супутникові зображення у ретроспективі.
Для дослідження річок Житомирської області ми скористалися супутниковими знімками, доступні на міжнародному дослідницькому проекту Copernicus. Застосувавши до завантажених зображень нормалізований диференційний індекс каламутності, ми виявили чітку тенденцію до різкого погіршення стану поверхні річки Гнилоп’ять нижче скидів міста Бердичева.
Якщо повномасштабного вторгнення водойма має характерний темно синій колір і чітко виділяється на фоні рельєфу, то за весняні та перші літні місяці вона набула світлого, а згодом набула суцільний біло-зеленого відтінок, візуально зливаючись із навколишньою рослинністю. Така аномальна зміна яскравості та кольору є прямим свідченням високої каламутності та інтенсивного масового «цвітіння» фітопланктону. Тобто шляхом супутникове спостереження отримуємо візуальний доказ того, що річка Гнилоп'ять критично перенасичена біогенними елементами та непереробленою органікою, що є наслідком систематичних наднормативних скидів недостатньо очищених стічних вод.
Трохи іншу динаміку отримуємо внаслідок дослідження поверхні водосховища “Відсічне”. Поверхня водойми з типового темно синього кольору всередині року раптово набуває суцільного біло-зеленого забарвлення, візуально зливаючись із берегами. Згодом колір водойми повертається до типового синього забарвлення, що є свідченням самовідновлення після масового літнього «цвітіння» фітопланктону та підвищеної каламутності.
Таким чином супутниковий моніторинг підтвердив збільшення органічного та біогенного забруднення поверхневих вод з часу повномасштабного вторгнення. Водночас мізерні ставки екологічного податку з 2022 року почали суттєво збільшуватися, досягнувши минулоріч повного рівня. Це дозволяє громадам розпоряджатися значно більшими ресурсами для природоохоронних заходів та насамперед у частині заходів з зниження кількості скидів у поверхневі води.
Для початку корисно буде провести аналіз напрямів використання коштів обласних екологічних фондів, сформованих за рахунок екологічного податку, зокрема перевірити, чи витрати здійснюються за цільовим призначенням і чи на дійсно потрібні речі. Відновлення та модернізація комунальних очисних споруд є одним із ключових пріоритетів, на який ці кошти доцільно спрямовувати, і це безпосередньо сприятиме покращенню стану водних об’єктів та зменшенню антропогенного навантаження на річки.
- Варто згадати про роль окремих проєктних ініціатив, які допомагають залучати міжнародну підтримку та допомагають громадам у конкретних обґрунтованих питаннях, - запевнює еколог Михайло Микицей. - Багато питань думаю можна вирішувати саме завдяки співпраці з ініціативними ґрупами науковців — від ремонту очисних споруд до впровадження локальних технологій очищення та контролю за забрудненням. У співпраці з науковцями в громадах часто можна оптимізувати роботу очисних споруд, знайти слабкі місця і швидко покращити ефект хоча б на деякий час, наприклад, відремонтувати аварійні вузли, оптимізувати аерацію в біологічних відділеннях, додати прості фільтри або локальні біоочисні модулі.
Загалом така проблема є типовою не лише в Україні а в багатьох країнах світу, і в цьому плані науковці давно дійшли до висновків, що механізми модернізації старих або відсутніх комунальних очисних споруд без значного фінансування ґрунтуються на передбачуваному плануванні, модульних технологіях, локальній фінансовій самодостатності та інтеграції повторного використання води.
За 2025 рік Державна екологічна інспекція Поліського округу подала на стягнення 45 млн завданих навколишньому природному середовищу збитків.
Багато керівників громад можуть сприймати очисні споруди, чи їх модернізацію за принципом «поставив — і забув». Особливо після отримання грантів або державного фінансування на їхнє будівництво. Основними причинами цього є нестача коштів на зарплату технічного персоналу, придбання запасних частин і реагентів; низька кваліфікація або відсутність спеціалістів для обслуговування; а також недостатнє усвідомлення місцевою владою важливості регулярного догляду за інфраструктурою. Як наслідок, навіть нові очисні споруди швидко деградують, що призводить до ще більшого забруднення річок, а витрачені на будівництво кошти фактично втрачають свою ефективність.
Паралельно для малих населених пунктів, де комунальні очисні споруди часто застарілі або відсутні та бюджети обмежені, ефективними рішеннями є децентралізовані та модульні системи очищення господарсько-побутових стоків, природні технології типу штучних боліт чи ставків стабілізації, біофільтри, але з чітким плановим обслуговуванням і локальним контролем, що разом із місцевими фінансовими механізмами дозволяє підтримувати роботу споруд, запобігати деградації та зменшувати забруднення річок. Потрібно також суттєво посилювати контроль за прямими скидами та дифузним аграрним забрудненням.
У сукупності ці заходи дозволяють принаймні стабілізувати стан річок навіть за сьогоднішньої, внаслідок повномасштабного вторгнення, обмеженості ресурсів.
Боросовський Тарас, 20 хвилин Житомир
Публікація підготовлена в рамках курсу Texty.org.ua «Клімат і вода: навички аналізу даних для журналістів» за підтримки Journalismfund Europe. Texty.org.ua та Journalismfund Europe не несуть відповідальності за зміст публікації.
