Перша клавіша до Перемоги - за мотивами виставки “Війна і мир”
Гармонійно поєднали мистецтво живопису та слова під час відкриття виставки “Війна і мир” в Нетворкінг-Кафе “Lampochka”.
Це одночасний мистецький проєкт малюючої психологині Світлани Сарасваті та поетеси Олени Васянович, яка написала вірші до кожної картини. Підтримала творчий вечір ГО “Мир на долоні”, голова якої та засновниця соціального підприємства Нетворкінг-Кафе “Lampochka” Ірина Гладкая відкрила вечір:
- Виставка картин “Війна і мир” - про жінку, яка потерпає від навали окупантів та сьогодення в нашій державі. Картинами Світлани відвідувачі будуть надихатися, спостерігати, занурюватися в кожну роботу і бачити щось своє. Мені дуже подобається створений картинами антураж. Певно, це буде дуже хороша виставка і вона запам’ятається. В малюнках пані Світлани закладено глибокі сенси. Я із задоволенням підтримую всіх жінок в Україні і хочу, щоби кожна з нас могла виставляти роботи, читати вірші. Хочеться, що би ми допомагали, підставляли плече, трималися за руки, створюючи вишиваний ланцюг єдності та говорили про наш біль. Замовчувати не можна. Але це не ми такі, це життя таке, як клавіші роялю: білі та чорні. Бажаю доброго шляху виставці “Війна і мир”. А Вам, пані Світлано, я зичу успіху та створювати більше яскравих картин. Хай ця виставка буде першою клавішею до нашої Перемоги!
Світлана Сарасваті - практикуюча психологиня, голова ГО “Жіночий клуб “Крапля”. Представлена на огляд виставка є четвертою в творчому доробку мисткині. За словами жінки, малювати почала більше десяти років тому разом із подругами з організації. Любить зображувати жінок, через образи яких передає своє світовідчуття. На виставці є як перші роботи та і написані під час війни. Всі роботи супроводжуються надрукованими поезіями.
Художниця провела для присутніх авторську екскурсію. “Картина “Жіночий клуб” зі старих робіт. Всі персонажі — реальні люди, я знаю кожну по-імені, є тут і я. Зображено п’ять стихій: земля, вода, повітря, вогонь, земля, ефір. Картина написана в той теплий час, коли “Жіночий клуб “Крапля” рятував мене від печалі та особистої проблеми. На сьогоднішній день навколо стільки прекрасних людей, що я навіть не уявляю як інші живуть без такого жіночого оточення та наших традиційних зборів. Ми вчимося, одна одній допомагаємо.
Виставка називається “Війна і мир” тому я скажу два слова і про картини, які написані під час війни. “Повітряна тривога” написана рік тому, закінчена кривавими сльозами, коли у нас бомбили полігон. Для мене тоді це було дуже сильним потрясінням. Зазначу, що під обличчям цієї розтерзаної пані Повітряної тривоги, намальований образ Іісуса. Так вийшло. Лик Іісуса створила, коли горів Собор Парижської Богоматері. Ви бачите терновий вінок, який я залишила... Коли почалась війна, у мене образа на Бога пішла і я поверх намалювала жінку, що страждає. Наступна картина “Буча”. Написана після подій у цьому місті, які вразили мене у саме серце. Поясню як психолог, мене в дитинстві дражнили “Бучею”, форма утворена від мого дівочого прізвища. Уявляєте? І коли з Бучею це відбулося, я ніби в дитинство перенеслась, відчула, що це все сталось зі мною. Я ридала місяць, читала новини і в тілі відбувався болючий, неймовірний відгук. Жахливо... Символ моєї “Бучі” в тому, що дівчина-Буча залишилась непорочною. Це одна найулюбленіших, і, як на мене, найвдаліших картин. Наступна дівчина “Маріуполь”, на задньому плані - зруйноване місто. В очах персонажа чистота, а придивившись, видно, що вона вагітна. Це символ відродження, зародження нового життя”.
Картинами Світлани Сарасваті надихнулась письменниця Олена Васянович. Цікаво, що обидві музи познайомились у реалі під час відкриття спільної виставки. До цього спілкування відбувалось виключно онлайн. Якось Олена розповіла, що пише вірші, дізналась, що Світлана малює. Спонтанно народилась ідея поєднати таланти. “Вирішили зробити виставку, Світлана вислала мені роботи. Картина — це історія. Мені потрібно було кожну пережити, щоби краще зрозуміти. Я пишу вірші з натхненням, розумінням, відчуттям душі автора, тим паче людини, якої ти вживу ніколи не бачив. Тому для мене ці картини були очима Світлани, відображали стан її душі. Інтуїтивно я писала до кожної вірші. Зараз дивлюся на роботи і бачу їх ще глибше. Але наразі представляємо варіант побаченого та відчутого через інтернет”, - розповіла Олена Васянович.
Поетка розкрила своє бачення кожної роботи та зачитала поезії.
Картина “Жіночий клуб”:
Зійшлися у танці красуні-стихії,
В них довге волосся, густі темні вії.
То бризне спокійно талантом води,
То міцність до дерева і висоти,
Сміливістю вогнища, блиском металу,
Достатком землі, що стабільністю стало.
Жіночої дружби тут подих витає
І в кожній є мудрість — на всіх вистачає.
Картина “Повітряна тривога”:
Дивлюся сумно я з ікони,
Від болю затремтіли дзвони!
Прокиньтесь, люди!
Мчить біда і кров тече, наче вода.
Безвихідь, розпач, гул сирени,
Це ворог вийшов на арену!
А “Маріуполь” поетеса відчула так:
Попечене тіло і градом побите,
Уся побіліла, лежу вже убита.
І море Азовське омило мій труп.
Та я з Маріуполя, вічний мій дух!
Під час творчого вечора Олена Васянович зачитала свою першу поезію, яку вона написала під впливом вражень про Чорнобиль, ще у десятирічному віці. Поетка розповіла, яку неї народжуються рими. Відбувся літературний експромт, коли присутні запропонували їй написати поезію за п’ять хвилин про...зубочистку. З чим Олена прекрасно справилась. Також вона подарувала присутнім свою пісню про війну, довівши всіх до сліз.
Творчій вечір мав благодійну мету: збір коштів та оголошення онлайн-аукціону, кошти від якого будуть спрямовані на виготовлення домашньої випічки для поранених бійців ЗСУ в Житомирі. Світлана Сарасваті спеціально намалювала триптих "Гріх. Дім. Бог". Це картини про три етапи, три послідовні цілі в житті з відповідними ієрогліфами.
Людмила Лобачова, фото автора
