«Варта правопорядку» своєї ваги та актуальності й досі не втратила
Один із керівників громадської організації «Варта правопорядку» у Романові Іван Кіндрук розповів про деякі аспекти діяльності цієї організації на території Романівської селищної ради.
Те, що у Романові вже декілька років існувало громадське об’єднання із охорони громадського порядку, мало величезне значення у перші дні вторгнення росії на територію України. Тим паче, що напередодні 24 лютого 2022 року «Варта правопорядку» певним чином посилила організаційну єдність своїх рядів. Ще наприкінці 2021 року члени «Варти правопорядку» активізували свою роботу насамперед у Романові.
«Чергування на ринках, у громадських місцях, реальна співпраця із правоохоронцями певним чином зміцнили наші ряди і мобілізували майже чотири десятки активістів якраз напередодні важливих і важких випробувань, – розповідає І. М. Кіндрук. – Якраз напередодні російської агресії в Україну активізувалася робота із організації підрозділів територіальної оборони, і мені як депутату Романівської селищної ради це було добре відомо. Але що б там і хто не казав, але із формуванням і становленням територіальної оборони загалом в Україні все ж таки спізнилися. Можливо, тому у певних місцях і на територіях, які потрапляли під російський чобіт окупації, сили територіальної оборони мали не найкращий вигляд. Але нам, як кажуть, своє робить. Тут, у Романові, підрозділ територіальної оборони розпочав свою біографію вже наприкінці лютого і на початку березня. А щодо «Варти правопорядку», то вона якраз і виявилася сповна і одразу готовою виконувати покладені на неї статутні функції. Як завжди, на початку було важко. Адже якщо бути чесним перед собою, то слід усвідомити, що громадське утворення – це усі, хто бажає вступити, реально можуть це зробити. Але коли настає час реального випробування, коли треба чергувати ледь не по 12 годин (а бувало й більше), коли виникає потреба у патрулюванні, в охороні певних об’єктів, не кожен громадський активіст чисто фізично може такі навантаження витримати. Так було і у нас, коли на початку вторгнення в Україну рашистів були поставлені величезні завдання щодо посилення пильності, щодо обладнання блокпостів, щодо інших (дрібних і масштабних) заходів із безпеки на нашій території. У перші дні формальна, юридична легітимність романівської «Варти правопорядку» важила і значила дуже багато. Адже і перепустки, і посвідчення (навіть тимчасові) ми могли видавати ледь не в перший день війни. Інші структури у цей час лише створювались, провадили певні організаційні процедури, а ми вже діяли. Ось що таке завчасно створена і завжди діюча «Варта правопорядку». Забігаючи наперед, скажу, що у майбутньому наша влада і керівництво країни однозначно зроблять певні висновки у плані організації оборони країни. Можливо, куди більшої уваги та забезпечення із боку держави отримають підрозділи територіальної оборони. Але й про громадські утворення на зразок «Варти правопорядку» забувати не потрібно. Особливо це стосується місцевої влади, яка завжди мусить мати під рукою громадське об`єднання із охорони правопорядку.
«Варта правопорядку» має поширювати свій вплив не лише у Романові, але й у сільську глибинку. Це найперший висновок, який підказали уроки подій, що мали місце у нас, на Романівщині. Адже ініціатива із організації патрулювання, охорони деяких об’єктів так званої критичної інфраструктури надходила не лише від органів влади чи певних спеціальних органів. На допомогу місцевій владі за власної ініціативи і бажання прийшли десятків чоловіків із сіл Романівської та Миропільської громад. Так, їх треба було організувати, але тут якраз і знадобилася організаційна готовність нашої «Варти правопорядку». Під нашою егідою та керівництвом постійно працювали до сотні людей. Патрулювали територію навколо ГРП, біля підстанцій РЕМу, слідкували за появою всіляких міток та спеціальних знаків, які розміщували і встановлювали ворожі агенти і всілякі лазутчики. Звісно ж, вже на другий день після рашистської навали постало питання про організацію чергування і на блокпостах. Тут також не обійшлося без нашої участі, хоча найбільшу мобілізуючу роль відіграв штаб, який було утворено вже наступного дня після 24 лютого. В принципі зараз ми ні на хвилину не розслабляємося, бо розуміємо, що перемога кується не лише на фронтах чи у місцях бойових дій. Тут, в тилу, ми маємо бути пильними і постійно зорганізованими. Тоді й переможемо!».
