Поки варварство не стало нормою – треба діяти!
Повідомлення про понівечені стільці-сидіння на стадіоні Романівської ДЮСШ стало найчорнішою новиною минулого тижня.
Так, можливо, десь на дорозі чи на водоймі у ці дні трапилися події або ж навіть катастрофи більш трагічнішого забарвлення, але за мірою чи ступенем дикунства вибрики варварів або вандалів (значення однакове) на стадіоні у Романові однозначно перебувають поза межами всілякої цивілізації.
Тепер давайте поміркуємо, що, власне, трапилося? Хтось каже, що поламані стільці на трибуні стадіону – не більше ніж дитячі пустощі. Таке собі дріб’язкове хуліганство. Проте не варто тішити або ж заспокоювати себе тим, що таке бувало і раніше, що всі ми були молодими і гарячими. Тут – трохи інша ситуація. Двоногі істоти, які вирішили проявити свої доблесті під час відпочинку на стадіоні, – насправді дуже схиблені і примітивно упосліджені створіння. Якщо хто не розуміє, то тут йдеться про компенсацію недоотриманого, втраченого і загубленого. Істота, яка виявилася десь непотрібною, кимось непочутою, покинутою чи ображеною, прагне компенсації. І такою компенсацією стали понівечені сидіння та стільці на стадіоні у Романові. Вже наступного разу, коли до стадіону буде далеко, а подвигів, щоб хоча б чимось відзначитися, знову захочеться, ніхто не ламатиме стільці на трибунах стадіону. До того ж схиблені на руйнації створіння, як правило, люблять і надають перевагу зміні вандальних декорацій. Тобто до стадіону руки у двоногих дикунів можуть і не дійти, але це зовсім не означає, що вони не опиняться на кладовищі, на околиці парку або ж на задвірках будь-якої публічної споруди. Тут важливо розуміти, що за усієї своєї обмеженості і за повного пофігізму до загальнолюдських норм моралі сучасні вандали (варвари) – достатньо обережні і водночас дуже боягузливі істоти. Найпершим чином вони бояться відповідальності за вчинене. І саме тому їх треба шукати і обов’язково знайти. Тут – питання до влади у найширшому значенні цього слова, а не лише до поліції, хоча (не будемо лукавити і забувати) раніше доблесна міліція ще радянського зразка знаходила винуватців подібного погрому, що стався на стадіоні у Романові, як-то кажуть – на раз. Адже для цього є чимало відомих і не дуже інструментів, методів тощо.
Щодо реакції, яка має неодмінно проявитися у подібній (подібних) ситуації, то навіть фахівці у питаннях психологічних розладів та комплексів сходяться на думці, що кращого методу боротьби та запобігання подібним ЕКСЦЕСАМ, що трапилися нещодавно на стадіоні у Романові, ніж відеоспостереження, поки що ніхто не вигадав. Причому для Романова достатньо 14–18 відеокамер, аби зрушити справу із відеоконтролем у найбільш публічних місцях селища на краще. Можливий варіант поєднання зусиль, коштів та ресурсів між місцевою радою (селищною радою) та певними відомствами та організаціями. Все це у кінцевому підсумку неабияк поліпшить ситуацію із безпекою та правопорядком у найбільш людних (публічних) місцях. У Житомирі, наприклад, у межах змагання між найбільш досконалими проєктами від громадськості було вирішено надати перевагу проєкту «Раді вас бачити» (встановлення відеоспостереження у спальному мікрорайоні на 19 тисяч жителів). За комплекс відеоспостереження із облаштуванням 42-х відеокамер було заплачено 562 тис. гривень.
Звісно ж, у Романові масштаби – дещо інші. Для початку вистачило б лише 16–18 відеокамер, на встановлення яких довелося б знайти 90-100 тисяч гривень. Але ефект та користь від встановлення такого устаткування відчули б усі. І навіть ті двоногі істоти, у яких періодично щось там чешеться чи зудить стосовно руйнацій чи вандалізму, знали б і зважали б на появу відеоспостереження. Проте й сьогодні, коли після руйнацій на стадіоні у Романові минув тиждень і пристрасті наче й стихають, питання про те, як і яким чином виявити зловмисників, із порядку денного ще не зняте. Те, що у Романові багато хто знає імена та прізвища тих негідників, які дозволили собі понівечити майно громади, сумнівів майже немає. Стосовно всього іншого – треба діяти, і у жодному разі не залишати ситуацію на рівні «якось воно буде». Інакше, якщо лише сидіти і обурюватися поведінкою вандалів, – буде лише гірше.
Ольга Нумерчук
Хочете отримувати новини першими – приєднуйтеся до нас у соцмережах
Ігор Мазепа