Питання про паркан чи не тільки про нього?
12 серпня 2022-го року у Романові відбувалася сесія Романівської селищної ради.
Сесія була позачерговою, оскільки депутатам довелося терміново ухвалити кілька вкрай важливих питань у житті селища. Наприклад, забезпечити процес ремонту та облаштування сховища-укриття у приміщенні Романівського ліцею. Виділити 271 тисячу гривень на погашення заборгованості із виплати зарплатні працівникам Романівського ЦПСМД, тобто сімейним лікарям, фельдшерам та медсестрам медпунктів та амбулаторій. Ці та інші питання, внесені до порядку денного позачергової сесії, були заздалегідь узгоджені, прораховані, і депутатам залишилося у встановленому законом порядку ухвалити відповідні рішення. Підкреслимо – від таких рішень залежить життя громади, сесія зазвичай розглядає цілу низку питань, які так чи інакше стосуються життя багатьох установ, організацій, комунальних підприємств. Наприклад, 12 серпня 2022-го року депутати передбачили кошти (600 тис. грн) на закупівлю обладнання для робочого місця із оформлення паспортних документів. 300 тис. грн, згідно з рішенням сесії, виділено для обладнання притулку у селі Камінь новим тепловим обладнанням (котел, автоматика, регулювання і т. п.). Ці та інші питання депутати заздалегідь обговорили на засіданнях постійних депутатських комісій, аби робота сесії була конструктивною і результативною. Зрештою так воно й було, і сесія (яка була позачерговою) мала всі шанси стати швидкоплинною і зайняти не більше години робочого часу. Якби не питання про паркан, яке призвело до сплеску емоцій.
Власне кажучи, з цього питання про паркан сесія й розпочалася. Як тільки у сесійному залі прозвучав гімн України, депутат Світлана Спіцина попросила слова, але промову чи виступ вона не виголошувала, а передала своє право на виступ громадському активістові Анатолію Садовському. Вже у цей момент варто було б зупинити хід сесійного засідання, оскільки громадський активіст на виступ не записувався, слова для виступу йому ніхто не надавав (для цього депутати мали б проголосувати і зазначити, що у активіста є певна кількість хвилин для свого повідомлення). Проте цього не сталося, і вищезгаданий Анатолій Садовський достатньо швидко розпочав свою промову. Важко було зрозуміти і визначити головну тему його вступу. Депутати почули і дізналися про те, що вони неправильно визначають питання для розгляду на сесії, адже не обговорюють питання про каремати та генератори для військових на фронті. До речі, промовець-активіст тут же багатозначно натякнув на те, що «хлопці повернуться і запитають..». Далі із вуст Анатолія Садовського лунали гасла і заклики стосовно того, аби «депутати не будоражили людей дрібницями». Ще одна тема, яку можна було почути у виступі активіста Садовського, стосувалася «палок у колеса у роботі волонтерського центру». Загалом виступ Анатолія Садовського, який відбувся із порушенням регламенту сесії, не вніс жодної чіткості, а про конструктив у його словах не було навіть і натяку. Очевидно, для того, щоб пояснити депутатам те, що мав сказати п. Садовський (а насправді не забуваймо, що слово для виступу брала депутат С. Спіцина), у сесійному залі з’явився ще один оратор. Микола Петрович Григоришин також звертався до депутатів, аби пояснити їм, що питання розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок по вулиці С. Лялевича слід зняти із розгляду на сесії. Загалом виступ М. П. Григоришина був завершений кількома звинуваченнями образливого змісту. Цікаво, що оратор, виголосивши свою промову про все і ні про що, тут же поспішив до виходу. Але на запитання про те, чи правочинно встановлений паркан по вулиці С. Лялевича, він все ж таки відповів: «Ні, неправильно!».
17 метрів огорожі порядку не додали. Справедливості – тим паче!
Отже, знову про паркан. Виявляється, за два дні до проведення сесії Романівської селищної ради у самісінькому центрі Романова представники однієї з громадських організацій самовільно, без будь-яких дозволів, без повідомлень чи попереджень встановили металевий паркан поруч із житловим будинком № 3 по вулиці С. Лялевича. Той, хто реально бачив цей паркан, хто замислився і спробував би відповісти на питання про те, для чого його встановлюють, жодної відповіді не дав би. Ті 17 метрів огорожі, які самовільно встановили «борці за порядок і справедливість», насправді жодним чином не пов’язані з «окультуренням» території. Так, стежка до приміщення вищезгаданого будинку вимощена бруківкою, покращує як зовнішній вигляд, так і можливість підходу до нього. Але ж причому тут паркан? Встановлений абсолютно довільно, без усіляких узгоджень, дозволів. Звісно ж, влада мала би відреагувати на появу самовільно встановленої огорожі. Але поява паркану змусила саму ж владу звернути увагу на те, що земельна ділянка поблизу все того ж будинку по вулиці С. Лялевича № 3 досі не має реально окреслених меж і потребує розробки проєкту землеустрою. Аби і влада, і жителі вищезгаданого будинку могли чітко розуміти, де межі прибудинкової території, а де земельна ділянка комунальної власності. Це, до речі, дуже важлива тема не лише для Романова, але й для більшості селищ та міст Житомирщини. Зрештою, і депутат С. Спіцина, і громадські активісти А. Садовський і М. Григоришин вимагали, аби питання про розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок навколо будинку № 3 по вулиці С. Лялевича під час сесії 12 серпня не розглядалося. Мовляв, в Україні йде війна, треба думати про каремати і генератори, а порядок у земельних питаннях треба відкласти на потім. Слід зауважити, що певним деструктивним моментом у ставленні до питання про землю навколо будинку № 3 стала інформація, що саме там заплановано розташувати торговельний ряд для людей, які сьогодні продають городину та домашню продукцію перед входом до будівлі торгового центру. Але вже під час сесії у ході виступів депутатів Василя Ходюка та Сергія Зінчука було запропоновано визначити межі прибудинкової території будинку № 3 по вул. С. Лялевича, а також – чітко окреслити межі земельної ділянки комунальної власності, яка межує із прибудинковою територією. Зрештою, депутати погодилися із такими пропозиціями і проголосували за розроблення проєктів землеустрою абсолютною більшістю голосів.
І що далі?
Вже наступної п’ятниці, 19 серпня 2022-го року, заплановано провести засідання виконкому Романівської селищної ради, де знову може виникнути питання про демонтаж (знесення) самовільно встановленої огорожі біля будинку по вулиці С. Лялевича, 3. Якщо ж, звісно, ініціатори та виконавці встановлення огорожі до того часу самостійно не демонтують самовільно встановлений паркан. На цьому історію про паркан можна було б вважати і вичерпаною. Адже ніде правди діти, у ході дискусій та розмов навколо паркану у Романові знову і знову прозвучало дуже багато зауважень і звинувачень на адресу влади. У чомусь справедливих, але здебільшого – демагогічно надуманих і навіть брехливих. Громадські активісти, які ратують за порядок і справедливість, намагаються розповісти людям про свої заслуги, незважаючи на заслуги, намагання, зусилля та ініціативи, а головне сумлінну та системну роботу інших людей. Під час сесії Романівської селищної ради 12 серпня 2022-го року неодноразово йшлося про те, що не можна спекулювати на питаннях волонтерської діяльності, оскільки подібні змагання залишають дуже негарний присмак. Адже дорікання на адресу депутатів Романівської селищної ради, які начебто не купують для потреб ЗСУ карематів та генераторів, мають примітивний, дуже незграбний і негарний вигляд. Адже уся Житомирщина знає, що Романівська громада допомагає українському війську з усіх сил і всіма засобами. Про це багато пишуть, про це говорять, про це знають. У тому числі і про те, що до цієї важливої роботи залучені усі свідомі жителі громади.
Віктор Радчук
