ГО «СПІЛЬНО ТЕАМ»: Головне, що перед громадою нам не соромно

Від часу появи у Романові громадської організації «СПІЛЬНО ТЕАМ» минуло зовсім небагато: вперше про себе активісти на чолі із Вікторією Михалевською заявили у Романові напередодні новорічно-різдвяних свят, у грудні 2020-го року. 

А після невеличкого організаційно-підготовчого періоду громадська  організація була офіційно зареєстрована. Сталося це 1 березня вже поточного року. Серед організаторів ГО «СПІЛЬНО ТЕАМ», окрім Вікторії Михалевської, були Володимир Міленчук, Іван Кіндрук та Віталіна Кіндрук, Наталія Воронова, Анастасія Левчук. І з самого початку новоутворена громадська структура почала діяти і працювати за всіма вимогами часу: насамперед важливо було налагодити канали комунікації із громадою Романівської селищної ради, передусім – із молодіжним середовищем, із ровесниками, як то кажуть, із усіх усюд. Так, майже одночасно із фактом офіційної реєстрації запрацював  інтернет-сайт ГО «СПІЛЬНО ТЕАМ», а також  сторінка цієї громадської організації у мережі Facebook. Але найголовніше полягало в іншому – про діяльність, про конкретні справи «ГО «СПІЛЬНО ТЕАМ» було що писати і розповідати. Бо її активісти одразу ж включилися у бурхливе суспільне життя. Привітання до Міжнародного жіночого свята 8 Березня і тут же – підтримка вихованців спортивного клубу «Андеграунд». Знову ж таки саме з ініціативи та подачі Вікторії Михалевської ГО «СПІЛЬНО ТЕАМ» допомогла ясельній групі ЦРД «Берізка». Із самого початку активісти новоутвореної громадської структури активно долучилися до просвітницької роботи. Варто згадати про той потужний ефект від організованого у мережі Facebook флешмобу з читання віршів Т. Г. Шевченка.

• Досить швидко ми з`ясували, що у Романові існує потреба знайомити середовище підприємців із новинками та й  взагалі – із основами законодавчих вимог у податковій сфері, – розповідає про заходи просвітницького характеру голова ГО «СПІЛЬНО ТЕАМ» Вікторія Михалевська. – Далі ми провели два семінари для ФОПів із Романова та сіл Романівської селищної ради. Звісно ж, ми не лише займалися просвітництвом, але й намагалися власним прикладом покращити ситуацію із наведенням у Романові порядку, поліпшити благоустрій нашого селища, а подекуди наші зусилля торкнулися ситуації із прибирання сміття у кількох селах нашої громади.

• Вікторіє, якщо чесно, ваша організація ще дуже молода, але ви так одразу і, як то кажуть, без розкачки взялися за дуже багато справ.

• Мабуть, тому, що громадських об’єднань, рухів чи спілок у Романові ще дуже  мало. Це окрема тема для розмови про громадянську пасивність, але до нас зверталося якщо не щодня, то щотижня точно, до десятка людей. Пропонували, підказували, але здебільшого просили підмоги.

• Ну і ви, звісно ж, реагували… Але ж як, де брали кошти, ресурси? До кого зверталися?

•  Ми із самого початку спілкувалися із багатьма людьми, які вже давно у Романові на видноті і яких усі  знають. Звісно ж, найчастіше допомоги та сприяння шукають у депутатів. Ми також звернулися до депутата, якого усі знають як мецената у багатьох справах. Це депутат від партії «Наш край» Ігор Ходак, якого романівчани обрали до Житомирської обласної ради. Зустріч із І. Є. Ходаком була для  нас повчальною, але дуже надихаючою – депутат охоче погодився на співпрацю. Але умова була така: ми ініціюємо, вивчаємо, шукаємо своїх однодумців і організовуємо конкретні справи. Ну ось, наприклад, у акції із прибирання Ігор Ходак допоміг тим, чого ми в принципі не маємо, – вантажним автомобілем для вивозу сміття.

• Вікторіє, наскільки багато часу доводиться приділяти громадській роботі?

• Буває по-різному: якщо підготувати, наприклад, семінар чи засідання круглого столу, то тут доводиться задіяти усіх членів нашої організації і бути готовою до кількох днів особливо активної роботи. Доводиться про все домовлятися, телефонувати, узгоджувати, аби все було досконало, і врахувати щонайменші деталі. Але від початку нинішнього року, коли ми власне й зорганізувались, можна сказати, що здобули дуже повчальний досвід. У всьому: у співпраці із владою, у спілкуванні з можливими спонсорами, у вирішенні будь-яких ситуацій, включно із конфліктними.

• Що, і конфлікти виникали?

• Ну, щоб вступати із кимось у протистояння або ж полемізувати з приводу певних політичних подій чи ситуацій, то до такого не доходило. Все ж таки ми – дорослі  люди, а тому прагнемо і, можна сказати, вже і вміємо влагоджувати конфлікти чи непорозуміння у конструктивному дусі. Мабуть, тому нам і вдається уникнути зайвого галасу чи сплеску надмірних емоцій у ситуації, коли хтось із чимось не згодний. Це громадська робота, і, на мою думку, головне у ній – максимально конструктивна діяльність.

• Наскільки задоволена результатами діяльності ГО «СПІЛЬНО ТЕАМ», чи є певні орієнтири на майбутнє?

• Звісно, про задоволення думати зазвичай не доводиться, але приємні моменти бувають. Як правило, тоді, коли завершуєш розпочату справу чи ініціативу чимось результативним. Це відчуття знайоме усім, хто навчався у школі, щось організовував із друзями, однокласниками, хто змагався, долучався до конкурсів і т. п. Але настає момент, коли доросле життя буквально приковує кожного із нас до особистого, до побутово-буденного виру подій, де  громадський інтерес, спільні проблеми громади відсуваються на другий план, а то й ще далі. Ось чому у мене є бажання нагадувати якомога більшій кількості своїх земляків про те, що наші спільні, громадські справи мають бути на видноті у кожного. Слід сказати, що таких людей, які зважають на ситуацію у громаді, які розуміють, що наше життя залежить не тільки і не стільки від політиків чи чиновників, як від нас самих, дедалі більшає. Навіть наші осередки ГО «СПІЛЬНО ТЕАМ» починають з’являтися не лише у Романові чи у селищах нашої громади. У жовтні 2021 року осередок нашої громадської структури з’явився у Мирополі. Взагалі нашою роботою цікавляться багато людей. У тому числі – із інших регіонів Житомирщини. Спілкуємося в основному через соціальні мережі. Але предмет цікавості завжди конкретний. На мій погляд, громадське життя поступово, але все ж таки активізується. І ми у цьому процесі займаємо лідерські позиції. Це приємно, це додає сил. І це – надихає!

Віктор Радчук