Якщо про депутатів, то тут – дисципліна, а якщо про громадськість, то тут…
Чергова, 54-а, сесія Романівської селищної ради нічим особливим, на перший погляд, не відрізнялася.
Майже три десятки питань порядку денного плюс два десятки так званих земельних питань депутати розглянули доволі швидко і без надмірних зволікань. Зрештою, нічого незвичайного у такому злагодженому темпі сесійного засідання немає, бо напередодні сесії депутати витратили чимало часу на засіданнях постійних депутатських комісій. Якраз там і народжується злагодженість і досконалість тих рішень, за які депутати голосують на сесії. Тож вже під час сесійного засідання депутати, які цього разу з'явилися на сесію ледь не у повному складі, працюють швидко, злагоджено і без надмірних зволікань. Власне так, як і має бути в органах влади, які зазвичай оцінюються людьми не за те, як довго чи, навпаки, швидко приймаються сесійні рішення, а за те, яку користь Романівській громаді принесе у майбутньому конкретне рішення сесії.
І якраз тут важливо зауважити, що ще одна, дуже важлива роль у процесі місцевого самоврядування належить громадськості. Яка також мала б стежити і аналізувати перебіг подій, які відбуваються на сесії Романівської селищної ради. Громадські активісти, громадяни, які цікавляться роботою того чи іншого чиновника, або ж і взагалі ті, хто прагне висловити зауваження та пропозиції на адресу місцевої влади, мали б приходити на сесію селищної ради. Це, до речі, не витівка певного авантюриста, це так само не є чимось надзвичайним чи екстравагантним з позиції будь-якого громадського активіста чи навіть пересічного жителя Романівської селищної ради. Відвідини сесії, так само, як і бажання бути присутнім на засіданні виконкому, – це вияв поваги до влади і водночас – до громади. І якраз репліки, так звані пости у Telegram-каналах, у фейсбуку чи тік-току засвідчують, що громадянам не хочеться поцікавитися, грунтовно вивчити і з'ясувати певні деталі окремих рішень селищної ради. Натомість хочеться показати себе із позиції всезнаючого громадянина-жителя, який, мовляв, знає про владу все і тому сміливо висловлює свою думку, наприклад, у фейсбуці. Зачасту та думка не витримує елементарної перевірки на здоровий глузд, а більшість звинувачень на адресу чиновників та керівників ради мають вигляд якщо не смішний, то все ж таки комічний. Але то все – у фейсбуці. Біля монітора комп'ютера чи ноутбука воно якось впевненіше і безпечніше, аніж у сесійному залі, де треба ставити запитання, слухати відповідь, робити певні висновки і знову ставити запитання і вимагати відповіді, уточнення і т. п. Це все клопіт, все це робиться публічно, на людях, і далеко не кожен громадський активіст готовий до такого.
Усе написане вище стосується минулої сесії Романівської селищної ради, яка проходила 19 квітня 2024-го року. Адже першим питанням, яке було запропоноване до уваги депутатів, значився звіт виконуючого обов'язки Романівського селищного голови Юрія Чумаченка. Юрій Миколайович звітувався чи не вперше як керівник громади, адже після загибелі на бойовій позиції тепер вже колишнього Романівського голови Володимира Савченка вся повнота відповідальності за ситуацію у Романівській громаді аж до завершення каденції покладається саме на нього – на секретаря Романівської селищної ради Юрія Чумаченка, який одночасно виконує обов'язки Романівського селищного голови. До речі, така відповідальність – це не просто слова, а щоденні запитання, проблеми, виклики, клопоти, які стосуються конкретних людей, установ, організацій, трудових колективів, ситуації у комунальному господарстві, шкільній галузі, у спорті, культурі, у взаємостосунках із церквою. Навіть такий, далеко не повний, перелік турбот селищного голови показує, наскільки нелегка ноша лежить на його плечах. І кожен, хто хотів би поцікавитись ситуацією у громаді або ж дізнатися, чому не виконуються певні, давно очевидні завдання Романівської селищної ради, мав би прибути на сесію, послухати звіт виконуючого обов'язки Романівського селищного голови і поставити йому певні запитання. Однак усього цього не було. Не було ні запитань із боку громадськості, ні зауважень, ні критичних стріл на адресу Ю. М. Чумаченка, який майже пів години звітував перед сесійним залом і розповідав про те, чим жила і якими питаннями опікувалася у 2023-му році очолювана ним владна команда Романівської селищної ради. Це – недобрий знак. Найпершим чином він показує, що у громаді відсутні прояви громадянського суспільства. Що у влади немає опозиції, а це ще гірший симптом хвороби, яка неабияк заважатиме громаді рухатись далі по шляху сталого розвитку.
До речі, щодо опозиції, то вона у Романові є. Невдоволення владою, майже традиційні і давно відомі звинувачення на її адресу для Романова не є чимось незвичайним. Імовірніше, навпаки – це майже хрестоматійні вимоги, вислови, гасла і т. ін. Але все це – на рівні примітивної самодіяльності, на рівні розмов у магазині, у кафе, в аптеці, на рівні стихійної балаканини та самодіяльних дискусій у салоні автобуса чи розмов на ринку. А ось у цивілізований спосіб, щоб привселюдно, у сесійному залі, із трибуни висловити свої зауваження, аргументи, пропозиції і, звісно ж, оцінки діяльності місцевої влади – до цього у Романові справи не доходять. Звісно і однозначно – на жаль. Адже критика із озвученням причин, аргументів, певних цифрових показників, із зазначенням прізвищ чиновників та посадовців, проявів негараздів чи недоліків була б такою доречною для влади, бо тоді вона змушена була б працювати куди енергійніше, потужніше і точно краще, аніж зараз. Це усім відома аксіома, і ніхто зворотного не доведе. Але поки що у Романові до цього справа не дійшла.
Зрештою, якщо до короткої характеристики звітної доповіді Юрія Чумаченка, то вона мала цілком пристойний вигляд, була зваженою і збалансованою відповідями на багато питань повсякденного життя Романівської громади у 2023-му році. Було видно, що Юрій Миколайович хвилювався, однак відчувалося, що звіт було підготовлено добротно, всебічно і детально. До речі, текст звіту селищного голови був розміщений у вільному доступі на сайті Романівської селищної ради. Хто хоче, може поцікавитись, прочитати, співставити зміст звіту із реальністю у житті громади. Але запитання щодо звіту можна буде поставити, вже дочекавшись чергової сесії. Згідно з регламентом, записавшись на виступ, зареєструвавшись у списку представників громадськості, який готується напередодні сесійного дня. Ось так і не інакше. А висловлювати протести, намагатися качати ситуацію через соціальні мережі у розділах про підслухано – це щонайменше негарно, несерйозно і навіть дивно.
P. S. Задля того, аби поставити усі крапки над «і» у питанні взаємостосунків влади та громадськості, зауважимо, що якраз під час проведення 54-ї сесії Романівської селищної ради розглядалося питання, яке мало б отримати з боку громади дуже пильну увагу. Йшлося про Порядок утворення наглядової ради КНП «Романівська лікарня» як важливого органу з нагляду, із контролю над чи не найважливішою на території Романівської селищної ради установою, якою є Романівська лікарня. Згідно із законодавчими вимогами наглядова рада Романівської лікарні має бути утворена із представників засновника (власника), керівництва лікарні і представників громадськості. І вже сьогодні громадськість Романівської селищної ради мала б над цим замислитись і готувати своїх представників для відбору до складу наглядової ради. Про це треба знати, і для цього представникам громадськості також не зайве було б на сесію все ж таки приходити. Ось якось так!
Віктор Радчук
