Георгій Буравков: Влада готує фальсифікації президентських виборів за схемою місцевих виборів 2006 року!

Історія людини, яка особисто відчула репресії та тиск влади у ході виборчої кампанії 2006 року, особливо важлива для розуміння того, що відбувається зараз в регіонах та містах під час виборчої кампанії Президента України.

«Я переміг на виборах міського голови 2006 року, незважаючи на всі перешкоди, проте влада хотіла свого кандидата, а тому пішла на грубі фальсифікації та тиск. Але, незважаючи на це, ми виграли абсолютно всі суди, тому і були призначені повторні вибори міського голови у 2006-му році», – розповідає Георгій Буравков.

Сьогодні ми маємо схожу ситуацію у всіх містах нашої країни, де влада з метою повторного обрання Президентом України Петра Порошенка, готується до фальсифікації президентських виборів. Це стає зрозумілим не тільки за результатами рейтингів самого діючого президента, а й за технологіями, які задіяв штаб Порошенка.

Багато українських ЗМІ вже оприлюднили інформацію стосовно агітаторів партії «Солідарність», які займаються тим, що збирають особисті дані людей у містах та селах, та людей з команди президента, які відповідають за керування та забезпечення цієї мережі грошима, на жаль, і, скоріше за все, нашими грошима – грошима платників податків.

Та сама схема була задіяна і в 2006 році під час горезвісних виборів міського голови Житомира, тому я маю повне розуміння того, що саме буде далі відбуватися і за яким сценарієм буде діяти влада в нашому рідному місті Житомирі та, скоріше за все, по всій країні.

Чому я у цьому впевнений? Та хоча б тому, що ті ж самі люди, які зараз керують містом та областю, були задіяні у процесі фальсифікації виборів міського голови 2006 року, а тепер будуть задіяні в фальсифікації президентських виборів у місті Житомирі та Житомирській області.

• І про кого конкретно йде мова?

Людиною, яка була призначена, підкреслюю – саме призначена, а не обрана міським головою у 2006 році, була Віра Тимофіївна Шелудченко. Нагадаю нашим читачам, що її заступником, а по суті таким собі «сірим кардиналом» міської влади у Житомирі був Ігор Гундич.

Сьогодні він – людина Президента та губернатор Житомирської області. Сюди ж можна віднести також і його нинішнього заступника Олексія Ясюнецького, який також пройшов не одну виборчу кампанію разом з цією командою.

• Фальсифікація виборів 2006 року: як це було?

Після підрахунку голосів на дільницях бюлетені не одразу потрапили до територіальної виборчої комісії міста Житомира, яка знаходилася на першому поверсі приміщення Житомирської міської ради. Із невідомих причин їх спочатку завезли в обласну адміністрацію, а тільки потім бюлетені були доправлені у міську територіальну комісію. На це порушення звернули увагу майже всі члени комісії, включно із представниками тодішньої провладної партії «Наша Україна», до якої належала Віра Шелудченко. А тому міська територіальна виборча комісія, згідно з вимогами законодавства, одразу ж прийняла рішення за перерахунок голосів.

Варто зауважити, що майже одразу після цього багато членів комісії відчули величезний тиск не тільки проти себе, але і щодо своїх рідних та близьких. Одного з членів комісії було побито, він навіть не зміг прийти на чергове засідання, а з’явився тільки згодом. У цей же час чиняться спроби провести заміну членів комісії, так би мовити, заднім числом. Причому таких спроб було декілька.

Координатором та ідеологом усіх цих дій був тоді друг та соратник нашого майбутнього президента Петра Порошенка, на той момент чинний народний депутат від «Нашої України» Павло Жебрівський.

Саме він дав команду відкрити вночі 26 квітня 2006-го року кабінет, де знаходився сейф з оригіналами протоколів дільничних комісій, печатками комісій, скаргами суб’єктів виборчого процесу. Вже наступного ранку під час сесії Житомирської міськради, знову ж таки – із порушеннями та фальсифікаціями, а фактично – під тиском та шантажем, Віру Шелудченко було проголошено новим міським головою.

• І таким чином, долю виборів змушений був встановлювати суд?

Порушення були настільки брутальними і очевидними, а наші опоненти діяли настільки зухвало і нахабно, що іншого виходу, окрім звернення до суду, не було. Варто сказати, що суд своєю ухвалою рішення сесії Житомирської міської ради заблокував. Більше того, окремою ухвалою суд зобов’язав прокуратуру міста Житомира порушити кримінальну справу відносно кількох членів комісії, які брали участь в фальсифікації підрахунку голосів. Міська прокуратура розпочала належну перевірку, під час якої було виявлено факти підробки документів та інших порушень. Але у справу несподівано втрутилася прокуратура Житомирської області, і таким чином окрема ухвала суду залишилася невиконаною. Суд прийняв ще одне рішення дозволити перерахунок голосів, що після цього і було зроблено. Потім, коли, згідно з рішенням суду, розпочали відкривати мішки з бюлетенями, було виявлено фальсифікацію великої частини бюлетенів. Ось чому Житомирська міська ТВК 29 квітня 2006 року приймає рішення про визнання виборів недійсними і призначення повторних виборів Житомирського міського голови на 2 липня 2006 року. А вже за тиждень, 8 травня, відповідну інформацію про призначення на 2 липня 2006-го року повторних виборів у Житомирі у засобах мас-медіа розмістила і Центральна виборча комісія (ЦВК). Далі розпочалася реєстрація кандидатів на посаду мера для участі у повторних виборах. 22 травня 2006 року зареєструвалася кандидатом для участі у таких виборах Віра Шелудченко. Про що це свідчило? Лише про те, що у штабі Шелудченко також зрозуміли, що на повторні вибори все ж таки доведеться йти. Але існували більш впливові «диригенти» столичного рівня, які дали вказівку саботувати і рішення Житомирської міської ТВК, і постанову ЦВК. Саме тому справа до повторних виборів у Житомирі, призначених на 2 липня, так і не дійшла.

• Але ж у цій ситуації місто фактично залишилося без міського голови?

Протягом півріччя місто по суті залишалося без міського голови, а будь-яка інформація стосовно тих подій, які відбувалися навколо перерахунку, у судових залах старанно замовчувалася, а по суті – блокувалася владою. Незважаючи на це, ми йшли до судів та отримували одну за одною перемоги, доводячи свою правоту у юридичній площині.

• А які ролі виконували у тому ганебному процесі нинішній губернатор Гундич та його заступник Ясюнецький?

У той час Ігор Гундич був керівником так званого «тіньового» штабу Віри Тимофіївни Шелудченко. І саме цей штаб був причетний до фальсифікацій підсумків виборів міського голови. У суді інтереси Шелудченко представляв на той час мало кому відомий юрист Олексій Ясюнецький.

Ситуація виглядала дуже абсурдно, але на вимоги закону команда самозванців зважати не збиралась. У той час, коли місто очікувало на повторні вибори, а ми боролися у судах, Шелудченко знаходилась у кабінеті міського голови та незаконно виконувала його обов’язки. Вона керувала містом абсолютно протизаконно, не маючи права підписувати жодні документи та проводити сесії, бо вважалася нелегітимною, зважаючи на рішення суду. До речі, вона добре про це знала і все правильно оцінювала, а тому вже 22 травня 2006 року ТВК вдруге її зареєструвала у якості кандидата на міського голову для участі у повторних виборах.

Розуміючи свій нелегітимний статус міського голови, Шелудченко, звільнивши всю мою команду, залишила тільки одного мого «зама» Івана Адамовича Заінчковського. Залишила неспроста, оскільки він був заступником з фінансів і мав право підпису фінансових документів, як і міський голова. Тому сесії проводив секретар ради, а всі фінансові документи з метою забезпечення життєдіяльності міста підписував Заінчковський.

• А що ж трапилось вже через півроку?

Коли влада зрозуміла, що ми виграємо всі суди, інстанція за інстанцією, вони залучили «важку артилерію». Були задіяні декілька міністрів та група народних депутатів з провладної на той час партії «Наша Україна». Вони почали тиснути на суди та на людей, які мене захищали, і, таким чином, 12 жовтня 2006 року було «продавлене» рішення апеляційного суду, який виніс ухвалу не на нашу користь. А щоб я не міг прийти на це засідання і захистити себе, за ніч до судового засідання щодо мене було відкрите фальсифіковане кримінальне провадження і мене просто вичавили з міста. Зауважу, що кримінальне провадження проти мене було сфабриковано за матеріалами господарської справи ще початку 90-х років! До речі, про те, як нахабно, підло і очевидно під замовлення фабрикувалося проти мене кримінальне провадження восени 2006 року, як і про те, яким чином у мене було вкрадене моє підприємство «Інтерстиль», що позбавило мене можливості продовжувати боротьбу у судах, детально розповів у своєму інтерв’ю «Брехня та правда справи Георгія Буравкова» відомий житомирський адвокат, колишній слідчий з особливо важливих справ прокуратури Житомирської області А.П. Шелепа.

• Але ж шлейф виборів міського голови 2006-го року у судах продовжувався ще кілька років?

Скажемо так: справу було доведено до маразму і до цілковитого абсурду. Бо хоча влада зуміла сфабрикувати проти мене кримінальну справу, але у суді продовжувались слухання про моє поновлення на посаді міського голови. Остаточну крапку у цьому питанні суд поставив аж у березні 2011 року. Безглуздість судового рішення була очевидною: пройшло п'ять років, Віра Шелудченко перестала бути мером, бо міським головою на чергових виборах восени 2010 року було обрано представника Партії регіонів Володимира Дебоя.

• Цікаво, а яку спадщину залишила влада міста, яка по суті весь термін своєї каденції із 2006 до 2010 року змушена була доводити свою легітимність у судах?

Зрозуміло, що ті, хто так стрімко і нахабно дорвався до влади, порушивши купу законів і будь-які норми моралі, поспішали певним чином компенсувати свої затрати, і досить швидко житомиряни почули про сумні досягнення команди Шелудченко. Я звик говорити мовою фактів і цифр, а тому можу у якості прикладу навести певні висновки ревізії КРУ України щодо фінансово-господарської діяльності команди Шелудченко у 2007-2009 роках. Комісія зазначає, що «тільки за один об’єкт приватизації – кінотеатр «Україна», недоплачено 6 мільйонів гривень. За тодішнім курсом це сягало майже мільйона доларів, які «обминули» бюджет міста. Усі в Житомирі знають, що кінотеатр «Україна», внаслідок вищезазначеної і дуже хитрої приватизації, опинився у власності одного із членів команди Віри Шелудченко – нинішнього мера Житомира Сергія Сухомлина. І таких об’єктів, спритно приватизованих за часів В.Т. Шелудченко, акт ревізії КРУ вказує аж 115! А пам’ятаєте про ноу-хау від житомирської команди мера Шелудченко, коли землі у рекреаційних зонах міста, які ніколи і ніхто не зачіпав, були передані під «сінокоси», а потім раптом ставали будівельними майданчиками під приватними котеджами. У тому ж документі КРУ є інформація про незаконну передачу у 2006-му році квартири чиновнику прокуратури. Це якраз тоді, коли прокуратура відкрила проти мене кримінальну справу, аби завадити мені активно домагатися у суді повторних виборів.

• Приклади, які ви наводите, просто приголомшують! Але чому Ви вирішили розказати все це тільки зараз?

По-перше, я неодноразово робив заяви в ЗМІ та розказував все з початку до кінця в газетах та на телебаченні, це легко перевірити. По-друге, у 2006 році голова Житомирської міської територіальної виборчої комісії О.П. Сімонов написав заяву на ім'я Генерального прокурора про злочин і виклав всю цю ситуацію: як фальсифікація відбувалася, як відкривалася кімната, хто відкривав сейф, як відбулася незаконна сесія та оголошувалося незаконне рішення. Кримінальну справу не було порушено. Тоді ж Олександр Сімонов написав також відкритий лист Президенту, Голові Верховної Ради, і все це знову було проігноровано. Прийшла відповідь з прокуратури, що в діях вказаних осіб немає злочинного умислу. Але для того, щоб розібратися, є умисел чи ні, кримінальна справа має бути спочатку порушена, проведено розслідування, а тільки потім може бути прийнято рішення.

• Як ця вся історія може вплинути на президентські вибори у місті Житомирі та інших містах?

Люди, які відповідальні за ці злочини та фальсифікації, тепер знаходяться на найвищих посадових ланках владної вертикалі нашої області. У 2015-му році один із членів «команди» Віри Шелудченко Сергій Сухомлин став мером Житомира.

Вже під знаменами нової партії влади БПП «Солідарність». Ігор Гундич знаходився поряд: він очолював виборчий штаб Сухомлина, а Олексій Ясюнецький став одним із заступників нинішнього мера міста. Згодом, вже у 2016-му році, Ігор Гундич стає губернатором і забирає Ясюнецького до себе у якості заступника. Повірте, уся ця «команда», відчувши смак влади, усіма силами і будь-якими методами буде чіплятися за владу та захищати свого президента Порошенка і його партію, тому що саме він привів їх у ці владні кабінети та дав монополію на владу.

• Ну, і як бути у нинішній ситуації пересічним житомирянам та й, зрештою, усім українцям?

Насамперед, я закликаю всіх кандидатів об’єднатися та піти єдиною силою проти влади на вибори, по-друге, не вестися на маніпуляції із рейтингами, не продавати свої голоси і у жодному разі не давати свої особисті дані, бо це схема, яку команда Порошенка може використати на цих виборах.

• Чи встигли Ви особисто визначитися зі своїм вибором кандидата в президенти?

Звичайно, незважаючи на те, що я безпартійний і завжди розраховував на довіру та авторитет виборця, сьогодні я сам стою перед вибором, кого саме обирати. З огляду на нинішню ситуацію, на цих виборах 31 березня 2019 року я буду підтримувати Юлію Володимирівну Тимошенко. Вважаю, що якраз у неї достатньо авторитету та довіри, щоб змінити життя українців на краще, і нехай час покаже, так це чи ні.

P.S. Щодо своєї участі у кампанії із виборів Президента України 31 березня 2019 року, то Георгій Буравков має наміри працювати на виборах у якості члена однієї із дільничних виборчих комісій у місті Житомирі. За словами Георгія Анатолійовича, саме таким чином він може сприяти об’єктивному волевиявленню виборців-житомирян у процесі чесного та відповідального виконання свого громадянського обов’язку.

Руслан Мороз