Діагностика місцевих виборів або як неповноважні ради тримають у заручниках свої громади

Вибори не завершуються підрахунком голосів у комісіях. І навіть не офіційним оприлюдненням результатів. Весь процес добігає кінця після остаточного набуття повноважень новообраних голів та депутатів місцевих рад. Але, зазвичай, більшість виборців, спостерігачів за останньою процедурою вже не стежить, смакуючи та обговорюючи підсумки нещодавнього голосування. Тож територіальні виборчі комісії на фінальній стадії припускаються суттєвих помилок, які можуть напряму впливати на подальшу дієздатність обранців в органах місцевого самоврядування. І через певний час раптом з’ясується, що всі рішення місцевої влади мають сумнівну вагу, а відповідальні особи взагалі не мають повноважень. 

Така подібна халепа спіткала Хорошівську селищну раду. Недбалість та дилетантство певних відповідальних осіб перетворили початок роботи відповідальних органів на цирк-шапіто.

Після виборів 25 жовтня місцевий тервиборчком до останнього дозволеного законом дня підбивав підсумки голосування. І нарешті 6-го листопада оприлюднив постанову про остаточні результати виборів: селищним головою Хорошівської ОТГ визнали нинішнього очільника громади Володимира Столярчука, а 26 депутатських мандатів між собою поділили представники аж 9-ти політичних партій. Ну, здавалося б, справу зроблено – можна відпочити.

Проте закон «Про місцеве самоврядування в Україні» та новий Виборчий кодекс надалі вимагають від територіальної виборчої комісії ще низки обов’язкових дій. Спершу, ТВК протягом 20-ти днів повинна зібрати від обраних осіб заяви зі згодою їх реєстрації депутатами чи головою. Коли мінімум 2/3 заяв зареєстровано, комісія ухвалює офіційну постанову про скликання першої сесії. Надалі підготовка та проведення даного заходу відбувається відповідно до регламенту відповідної ради та українського законодавства. Без жодних довільних форм. Але окремі посадовці у Хорошеві чомусь відчули себе вільними художниками та на власний розсуд спробували наділити себе владними повноваженнями. 

Отож, надвечір п’ятниці 6-го листопада ухвалюється та оприлюднюється рішення Хорошівської ТВК про підбиття підсумків голосування. 9-го листопада тервиборчком починає прийом заяв від обраних депутатів. Аж раптом несподіванка! Вже 11 листопада відбувається засідання першої сесії новообраної ради. На той момент жодних законних підстав для цього не було! Жодна із заяв депутатів та голови не була зареєстрована, і ТВК не ухвалювала постанови про скликання сесії або інших документів. А повідомлення депутатів та надання їм матеріалів сесії повинно відбуватися мінімум за 5 днів до її проведення.

Як з’ясувалося згодом, голова ТВК Тамара Горнович самовільно, отримавши на руки 6 листопада результати виборів, за вказівкою повноважного на той момент керівництва селищної ради розпочала неправомірну підготовку сесії. Свідомий умисел даних дій полягає в тому, що голова Хорошівської селищної ради Столярчук В.В. повторно переміг на останніх виборах. Водночас він знав про наявність публічних звинувачень у власний бік щодо порушень виборчого законодавства, тому намагався якнайшвидше закріпити керівні повноваження до набуття широкого розголосу. Саме для цього була використана персона голови ТВК Горнович Т.О.

Сама ж нелегітимна сесія 11 листопада проходила з цілою купою порушень. Наприклад, голова тервиборчкому лише зачитала затверджені комісією результати виборів (аж ніяк не текст постанови про реєстрацію). Потім розпочалася дискусія щодо повноважень кількох депутатів Хорошівської районної ради, які ось-ось були обрані до ради селищної. Домовились, що їхні повноваження поки не визнаються. Після цього голова ТВК покинула сесію, а депутати навіть не проголосували за визнання своїх повноважень. І вже селищний голова Столярчук повідомлення про визнання себе переможцем виборів зачитував сам.

Після цього «сесія без повноважень» перейшла до порядку денного, який формувався не тимчасовою комісією з новообраних депутатів, як того вимагає закон, а апаратом селищної ради (причому навіть без секретаря ради, який був на лікарняному через захворювання на короновірус). Даний порядок денний напряму суперечив положенням Виборчого кодексу та чинному Регламенту роботи Хорошівської селищної ради. Так на голосування виносилися питання обрання старост, затвердження структури апарату (без затвердження складу та рішень постійних комісій) тощо. Деякі «імпровізовані» дії організаторів сесії викликали непорозуміння, а подекуди й відвертий сміх серед присутніх. Окремі депутати полишили залу засідання ще задовго до завершення сесії. А от юристів селищної ради, які повинні візувати усі поправки до проєктів рішень, взагалі на установчій сесії не було.

Вже після даного засідання стало зрозуміло, що ніхто з членів ТВК, окрім голови комісії, не були проінформовані про проведення «підпільної сесії». Тому 17 листопада тервиборчком збирається на чергове планове засідання. На його початку виступила голова територіальної комісії Горнович Т.О. Вона вибачалася за здійснені нею порушення, при цьому постійно скаржилась на недосконале законодавство та власне погане здоров’я. Також зізналася, що вчинила протиправні дії за вказівкою керівництва селищної ради, яким треба було швидше провести сесію, начебто через епідемію короновірусу. Крім того, вона додала, що готова сісти у тюрму та просила членів ТВК, щоб вони їй гостинці у камеру носили.

Після цього члени ТВК (14 присутніх з 17-ти) домовилися, що попередня установча сесія неповноважна, і почали готуватися до проведення установчої сесії згідно до вимог законодавства та регламенту селищної ради. Для цього проголосували за реєстрацію зібраних заяв новообраних депутатів (хоча вже й з простроченням 5-денного терміну).

Однак, вже наступного дня, 18 листопада, відбувається друге засідання першої сесії селищної ради, на яке теж виноситься ціла низка питань щодо посадових призначень та організаційної роботи. При цьому питання законності та відповідності регламенту навіть не порушується. Юристи селищної ради сумлінно мовчать.

При цьому голова ТВК Горнович Т.О. заявляє, що не збирається проводити наступне засідання комісії, зважаючи на поганий стан здоров’я. Водночас і на лікарняний вона йти не збирається. Проте цілком зрозуміло, що вона свідомо блокує роботу комісії на догоду керівництву селищної ради, з яким провели «нелегітимну сесію». Дані дії голови комісії впливають на порушення строків ухвалення постанови про скликання повноважної першої сесії та вирішення інших організаційних питань, пов’язаних з цим.

Натомість на сайті Хорошівської селищної ради з’являються свіжі постанови місцевої ТВК від 20 та 23 листопада про припинення повноважень депутатів, які зайняли посади у виконкомі, та реєстрацію «свіжих» обранців зі списків партій. Тобто члени ТВК, наче ляльки-маріонетки, через власну необізнаність знову підписують нав’язані зверху рішення. Це й не дивно. Бо представники комісій делеговані від місцевих партій. А їхнє керівництво, розуміючи абсурдність ситуації, навіть не намагається «розрулити» казус та тихо пливе за течією. І все, аби не переходити дорогу керівництву ради.

Тож ключовим ферзем на шаховій дошці місцевих виборів дійсно стала голова Хорошівської ТВК Тамара Горнович. Паралельно до виконання своїх посадових обов’язків протягом виборчого процесу вона встигала займатися агітацією та добором кандидатів до виборчого списку Народної партії. Але після відмови цієї політсили від участі в місцевих виборах у Хорошівській ОТГ Горнович почала «розсовувати» підібрані нею кандидатури до списків інших партій, причому без погодження з цими людьми. У підсумку кандидати дізналися про даний факт в процесі публікування виборчих списків та вже не мали можливості змінити політичну силу для висування. Уявіть: учасник бойових дій без своєї волі опиняється у списку «Опозиційної платформи – За життя». Ще й за іроніє долі стає депутатом. J Також одним із отримувачів «кандидатської гуманітарки» від голови ТВК була й «Слуга народу». Саме ця партія висувала чинного голову Хорошівської ОТГ Володимира Столярчука на даних місцевих виборів, хоча минулого разу свою посаду він здобув під крилом Блоку Петра Порошенка. 

Крім того, у поліції розслідується кримінальна справа, частиною якої, наприклад, є дії голови ТВК Горнович Т.О., яка заблокувала друк плакатів з інформацією про кандидатів на посаду хорошівського селищного голови, тож на всіх виборчих дільницях громади (понад 14 тис. виборців) не було розміщено жодних відомостей, програм та фотографій сімох кандидатів на посаду голови.

Кожна викладена обставина створює загальну палітру місцевих виборів, де питання дотримання процедур та законності відходить на задній план.

Звісно, в такій ситуації своє вагоме слово могла б сказати Центральна виборча комісія. Проте в офіційній відповіді ЦВК вказує, що має вплив на територіальні комісії лише до оприлюднення результатів виборів, а надалі порушення мають розглядатися в суді. Але процедура розгляду подібних справ виходить за межі виборчого процесу, тобто не підпадає під скорочений термін. Отже, в перспективі – загальна процедура розгляду, яка може розтягнутися на роки. А за цей час «неповноважна рада» може ухвалити десятки чи навіть сотні рішень. І кожне з них, за оцінкою правників, можна скасувати через той-таки суд на підставі відсутності повноважень у депутатів.

Наприклад, після повторного обрання першочерговою дією хорошівський селищний голова Столярчук підписав розпорядження про проведення громадських слухань щодо виділення земельних ділянок учасникам бойових дій. Рішення суперечливе, оскільки слухання проводяться підчас карантину вихідного дня, без достатнього оповіщення мешканців сіл, без присутності депутатів. Але головне – під земельними ділянками є значні поклади корисних копалин і більшість заяв до селищної ради надіслана атовцями, що проживають за межами Хорошівської громади. Тож кільком мешканцям села, які прийшли на слухання, обіцяють зробити ліхтар в центрі населеного пункту. Натомість з комунальної власності громади будуть передаватися десятки гектарів «дорогоцінної» землі, яку в атовців планують скуповувати зацікавлені підприємці.

І якщо завтра Хорошівська селищна рада раптом під соусом турботливості надумає ухвалити скандальне земельне рішення, яке не підтримує більшість населення громади, то для цього сесійні зібрання доречніше проводити відразу у залі судових засідань. Ось тут і варто отримати відповіді на питання: «де постанова про скликання першої сесії?», «чому за законом не проведена реєстрація депутатів?», «де голосування за визнання повноважень?» тощо.

Загалом виникає додаткове питання: чи здатна будь-яка місцева рада та її голова відстоювати інтереси громадян, турбуватися про законність ухвалених рішень, якщо на початкових стадіях роботи виявляються кричущі порушення? А головне – у влади відсутнє елементарне бажання визнавати свої помилки та намагання їх виправити. 

Описана ситуація в Хорошеві є показовою для багатьох органів місцевого самоврядування в Україні. Адже в умовах децентралізації значний ресурс і повноваження спускаються донизу в державній ієрархії. Проте без термінового контролю з боку держави на місцях розпочинає діяти негласне феодальне право. Коли-то вже запрацює інституція префектів та чи впораються вони з місцевими елітами, які встигли за кілька років наростити повноважні м’язи? Тим паче, на осінніх виборах ми вже переконалися у силі та дієвості регіональних політичних проєктів у форматі «партія мера» або «наша громада».   

Крім того, на найвищому владному рівні треба переоцінити критерії використання адмінресурсу та фальсифікації виборів на місцевому рівні. Згідно зі змінами до законодавства подання на посаду старост відбувається головою місцевої ради. Тобто очільник громади має пряму можливість створення лояльного виконавчого комітету, який буде не так відстоювати інтереси мешканців, як укріплювати владну вертикаль. І як перед виборами можна буде проконтролювати старосту, який здійснюватиме в робочий час похатний агітаційний обхід односельців або виписувати фіктивні довідки для дільничних виборчих комісій щодо нездатних самостійно пересуватися осіб. І таким чином третина села голосує вдома (підтверджено виборами в Хорошівській ОТГ). А з цією категорією населення вже можуть плідно працювати організатори виборчих сіток та «вмотивовані» соціальні працівники. І як за таких умов відстежити факт отримання матеріальної допомоги (читай підкупу) від імені потрібного кандидата? Заглядати у вікна приватного житла? В даній ситуації приклад Городенківської ОТГ на Франківщині, де 64 кандидати на посаду старости конкуруватимуть зі своїми програмами на громадських слуханнях, є радше виключенням, а не сталою практикою в розвитку громад.

Водночас самі способи підкупу вже видозмінилися. В пам’яті 2012 рік. Вибори депутатів за часів Януковича. У подвір’ї сусіднього будинку стоїть черга з 20-ти чоловік, яким пара ділків роздає по 50 гривень за кандидата Віталія Журавського. Поряд знаходиться заст. начальника місцевого райвідділку міліції та контролює, аби хтось не нашкодив процесу. Та ще й ловить журналіста, який зафіксував даний злочин.

З того часу механізми махінаторів змінилися. Вони перейшли в кіберсферу й спокійно поповнюють підкупними коштами мобільні телефони. А фіксування поодинокого мовчазного передавання 200-гривневої купюри на вулиці буде виправдовуватися елементарним поверненням боргу чи позики. Водночас поліція не береться за справи без низки явних доказів. Виявляється, гудіння всього села, що громадянин N. заходив у кожну хату та давав по 100 грн., не може бути приводом для розслідування. Ну, можуть в межах перевірки чиєїсь заяви для звітності опитати мешканців села. Але хто ж напряму зізнається у особистому вчинені злочину, взявши отих 100 грн. хабара? А ось застосовувати негласні слідчі дії (наприклад, перевірити телефонні дзвінки), за словами правоохоронців, їм не дозволяє недостатній ступінь тяжкості злочину. Йдеться про можливий підкуп.

Отож, доводиться сподіватися, що необачні підкупники повернуться до методів 20-річної давнини, аби потрапляти в поле зору правоохоронних органів. А без цього ЦВК, спостерігачі, громадські організації звітуватимуть про чесні вибори з поодинокими порушеннями, на кшталт невчасного відкриття виборчої дільниці чи з’їденого виборцем бюлетеня.

Насправді ж в середньостатистичній ОТГ з кількістю мешканців 10 000 осіб (або 9 000 виборців) не надто складно провернути виборчу аферу. За показниками 2020 року, нехай на дільниці прийде 3 000 людей. Якщо висувається 5-6 рівноцінних кандидатів, то для перемоги 1 000 голосів може вистачити з головою. За наявності такої-сякої агітації та кола родичів-знайомих залишається домовитись з «господарем сітки», сформованої багато років тому під попередні вибори. Ця розкіш може коштувати близько 10 тис. дол. Вибачте, але це не заклик до дії, а спроба пояснити, що успішний місцевий бізнесмен або й навіть столичний «парашутист» з легкістю може завоювати таку собі «громаду-латифундію». Причому, аби втримати тут владу, можна буде вже не смітити фінансовим ресурсом, а переважно використовувати адміністративні засоби, згадані вище.

Також за наявної однотурової системи багато громад обирають керівників голосами 10% населення, а то й менше. Держава економить на других турах виборів у містах до 75 тис. мешканців та громадах, натомість велика частина українців платить за це невикористаною можливістю сталого розвитку. Ці зауваження були б не надто доречними, якби явка на наших виборах складала 70-80%. Але наразі при явці 20% в окремих населених пунктах про такі проблеми варто говорити на повний голос. Дійсно, Виборчий кодекс суттєво обмежив застосування «гречкосійства». Але всі ми бачили по всій Україні купу «непокараної» зовнішньої агітації в день тиші та день голосування. За подібних умов, інші вигадливі позазаконні втручання у виборчий процес можуть легко спотворити реальний результат місцевого волевиявлення.   

Так, підкуп виборців та фальсифікації відбуваються й у найрозвиненіших країнах. І там звітують про дзеркально чесні вибори. Але в наших реаліях відсутність вкидань тисяч зайвих бюлетенів до скриньок чи масштабних вуличних підкупів не повинні створювати ілюзію порядку. В більшості громад є купа своїх больових точок виборчого процесу, проте не кожен регіон має на підхваті досвідчених активістів, наприклад, як у Коцюбинському на Київщині, які через власні старання та медійну підтримку здатні домогтися розпуску місцевої ТВК. Бо, коли ми цьогоріч говоримо про апатичність виборців (менше 36,9% по Україні), то й варто зазначати втому пересічного громадянина, який втрачає мотивацію боротися за свій голос. А що там вже казати про голоси інших! Водночас «зубожіння» вітчизняних медіаресурсів та полювання на рейтинг доводить до того, що редактори не погодять вартісний виїзд у глибинку розслідувати факти підкупу чи на якусь неправомірну сесію, доки там не поллються ріки крові. 

Саме тому ми опиняємося у викривленій виборчій реальності. В ній експерти з права та зірки політичних ток-шоу ласо обсмоктують недосконалу виборчу систему. Але саме її застосування в купі з вибірковістю дій та обмеженістю повноважень правоохоронних органів цементує на місцях новий владний клас, який часто-густо не відповідає справжнім суспільним настроям. А те, що нові обранці не здатні провести навіть установчу сесію, виглядає мінімальною недоречністю. Хоча саме такі заходи, власне, є екзаменом, на якому визначається правова освіченість нової влади та її налаштування діяти в інтересах всіх громадян. І поки велика частина місцевих керівників чи членів виборчих комісій складатиме такі іспити на двійки-трійки, вся Україна буде вкрита конфліктами та їхніми наслідками на зразок Львівської міської чи Хорошівської селищної ради. А результати, насамперед, відчуватиме на собі все той же простий виборець.     

Сергій Сіваченко  журналіст, громадський діяч