Чому не їдуть депутати?

З-поміж багатьох питань, як стосуються життя-буття у Романові місцевої влади, часто виникає питання, яке напрошується у порівнянні із діяльністю місцевої влади в інших регіонах Житомирщини.

Йдеться про порівняння процесу і насамперед частоти відвідування сесій сільських чи селищних рад депутатами вищого рівня. Якщо конкретніше – депутатами обласної ради і депутатами Верховної Ради України.

 У Романові, відвідуючи сесії місцевої селищної ради, неважко звернути увагу на фактичну відсутність депутатського представництва із Житомира та Києва. Лише Ігор Ходак, депутат Житомирської обласної ради від партії «Наш край», періодично навідується, виступає, запитує, навіть ініціює певні процеси у сесійному залі Романівської селищної ради. Але ж у Романівській селищній раді є чимало депутатів від інших партій, які мають у складі Житомирської обласної ради або ж у складі Верховної Ради України потужні фракції. А це означає, що представники фракцій із Житомирської обласної ради чи навіть із парламенту України могли б і повинні були б навідуватись на сесії місцевих рад до своїх «молодших» партійних побратимів. Тим паче, що чимало депутатів Житомирської обласної ради мають більше ніж потужний і навіть рідний стосунок до Романова і Романівської селищної ради загалом. Наприклад, одразу декілька депутатів від фракції партії «За майбутнє» у Житомирській обласній раді. Адже прізвища Развадовський, Гронська, Чорноморець для багатьох романівчан та виборців Романівської громади добре і давно відомі. Як говориться, вищеназвані депутати Житомирської облради – зовсім не чужі для Романівської селищної ради люди. При цьому робимо наголос на словах «зовсім не чужі». Але ж не їдуть до Романова ні ті, хто «не чужий», ні ті, хто мав би відвідати своїх партійців-побратимів у Романові. Адже ж є у Романові місцеві депутати селищної ради і від «Слуги народу», і від «Європейської солідарності», і навіть від Радикальної партії Олега Ляшка. То чому не їдуть до своїх депутатів представники однопартійних фракцій обласного рівня чи, тим паче, із Верховної Ради України?

Про Верховну Раду – питання особливе. Від часу утворення Романівської селищної ради у її нинішньому вигляді (а скоро вже минає рік) до Романова ще жодного разу не приїздив депутат Верховної Ради України. Чимало жителів (виборців) Романова знають, що їхній регіон у парламенті України представляє Сергій Кузьміних. Сергій Володимирович також про це знає. Ба більше, до сусідніх із Романовим Чуднова та Любара він, як народний депутат, приїздить ледь не щомісяця, а до Романова з певних причин із відвідинами чомусь – не виходить. Ну а з яких таких причин Романівська селищна рада опинилася на узбіччі уваги народного депутата, сказати взагалі важко. Тим паче, що якраз у Романові дуже гостро стоять питання із залучення на територію Романівської селищної ради інвестицій для відновлення роботи чи започаткування діяльності хоча б одного – двох підприємств, які запропонували б людям (виборцям С. Кузьміних) нові робочі місця. І це якраз рівень компетентності та можливостей народного депутата України, який вхожий і до міністерств, і до найважливіших державних відомств. Питання про Стратегію розвитку Романівської селищної ради, яка зараз активно обговорюється і створюється на період до 2027 року, також мало б цікавити народного депутата України, який так само міг би запропонувати романівчанам свою допомогу та підтримку.

Адже нинішню байдужість багатьох депутатів обласного рівня, а тим паче – депутата Верховної Ради України до ситуації у Романівській селищній раді важко збагнути чи пояснити. Але робити це доведеться. І партіям, і конкретним людям, які ще захочуть стати і кандидатами, а потім і депутатами. І знову ж таки не лише і не тільки депутатами місцевої Романівської селищної ради. Адже жителі Романова, так само, як і жителі Чуднова, Любара, Житомира тощо, також обиратимуть і депутатів обласної ради, і нардепів до парламенту України. Ось тоді і виринуть на поверхню людської уваги питання, які, з огляду на вищесказане, доведеться таки поставити багатьом нині діючим політикам-депутатам. І найперше з них, звісно ж, буде таким: а де ж ви раніше були, панове? 

Віктор Радчук

Коментарі

keyboard_arrow_up