Приїзд 3 і 4 жовтня 2019-го року представницької численної делегації із Білорусі на чолі із Президентом О.Г. Лукашенком супроводжувався потужним «десантом» експонатів промислової продукції, яка сьогодні виробляється у сусідній з нами державі.

Подивитись на розміщену на Соборному майдані техніку із Білорусі приходили десятки тисяч житомирян. Власне кажучи, вже 2-го жовтня у Житомирі на майдані Соборному й розпочався той форум, який офіційно відкривався лише наступного дня. Але вже напередодні офіційного старту було очевидно, наскільки Білорусь сьогодні випереджає Україну у низці номінацій промислової продукції. Власне кажучи, воно й раніше так було, що мотоцикли, велосипеди, холодильники та телевізори із Білорусі славилися на весь Союз. А що вже казати про трактор МТЗ «Білорус», який був тягловою основою ледь не у кожному радянському колгоспі. Україна також мала свій промисловий почерк серед республік Радянського Союзу, але ми більше славилися літаками, танками, супутниками та ракетами. Звісно, без української пшенички, молока, олії та цукру у Союзі не прожили б ні міста-мільйонери, ні чотирьохмільйонна армія та флот.

Але то і так було колись. Після розпаду Союзу минуло три десятиліття, і кожна із республік «нерушимого» пішла своєю дорогою. Ми, українці, захопилися демократією і свободою, національно-культурним відродженням, революційними майданами і нарешті – мандрами мільйонів по закордонних наймах. Натомість наші олігархи багатіли і жиріли найшвидше і найпотужніше у масштабах усього радянського простору. Білоруси, що стали на «лижі» виходу із СРСР разом із українцями, десь посередині 90-х років обрали свій шлях. Щоправда, спочатку наші сусіди обрали собі Президентом Олександра Лукашенка, який вже за перший термін свого правління встиг стати для них «бацькою», і з того часу його обирають на державний трон незмінно. Погано це чи добре, питання не до нас, бо 3 та 4 жовтня 2019-го року, коли у Житомирі стартував Другий україно-білоруський форум, куди важливішими і актуальнішими виглядали інші питання та моменти у розвитку сусідньої держави. 

Нам, житомирянам, було приємно бачити, як до нашого міста з`їхалась практично уся ділова, економічно-бізнесова еліта обох держав: України та Білорусі. Звісно ж, гості побачили чисту і охайну Михайлівську, модернізований свіжим асфальтовим покриттям Соборний майдан, а кілька тисяч людей спромоглися розмістити усі житомирські готелі. Слава Богу, на вулиці була тепла і приємна для проведення форуму погода. 

Але відчувалося, що Житомир має багато проблем із благополуччям, чистотою, впорядкованістю. 

Особливо гнітюче виглядала бруківка біля пам’ятника Корольову, а Новий бульвар, кінотеатр «Жовтень», околиці музею космонавтики недвозначно свідчили, що справжнього господаря у нашому місті вже давно немає. До речі, білоруси, продемонструвавши свою техніку, яка однаково відмінно підходить як для міста, так і для села, не змогли зі зрозумілих причин продемонструвати у Житомирі ще одну свою перевагу – впорядкованість вулиць і площ, і особливо – якість комунальних послуг. При цьому поняття «субсидії» у Білорусі використовує дуже обмежена кількість жителів. Не більше 6-7%, що порівняно із Україною (37-40%) виглядає, як диво. Втім, дивом можна назвати і якість кондитерських виробів фабрик «Спартак» і «Комунарка», які спричинили у Житомирі фурор та ажіотаж серед місцевих покупців. Пригадалося, що саме українська (у тому числі й житомирська) «кондитерка» ще із радянських часів переважала аналогічну продукцію із Білорусі. Але часи міняються, і сябри надолужують колишні відставання із дивовижною швидкістю.

За всіма іншими компонентами форум у Житомирі проходив на пристойному рівні. 

Майданчики у трьох житомирських університетах виглядали цілком цивілізовано, хоча певних проривів чи сенсаційних експонатів там не було. Головною ареною міжнародного форуму у Житомирі стало приміщення Житомирського академічного музично-драматичного театру. Тут відбулося пленарне засідання за участі президентів обох держав: Володимира Зеленського та Олександра Лукашенка. Свого білоруського колегу український президент зустрічав у житомирському аеропорту, який (на відміну від аеропортів Рівного чи Вінниці) поки що спроможний приймати так звану малу авіацію. Гвинтокрил із «бацькою» також успішно тут приземлився, а надалі президенти працювали у приміщенні Житомирської ОДА. 

Перемовини між  В.О. Зеленським та О.Г. Лукашенком тривали понад півтори години, про що білоруський президент сказав, що довелося  «розгрібати завали» відставання минулих років. 

У приміщенні музично-драматичного театру 4 жовтня 2019-го року свої пропозиції запропонували представники фактично усіх регіонів України та Білорусі. Вразила компетентність і конструктивізм виступів представників областей Білорусі.

Найважливішим напрямком економіки Білорусі наразі визначено... туризм. 

І це не просто слова та всілякі декорації, якими вже років 5-8 грішить українська (і особливо житомирська) влада, декларуючи на словах свою прихильність туристичній галузі. У білорусів розвиток туризму підкріплений потужними економічними важелями: прекрасним станом фактично усіх доріг, а також преференціями та пільгами для кожного суб’єкта господарювання у сфері туризму. Найголовніші з них – можливість взяти вигідний кредит для започаткування та розвитку туристичного бізнесу. До речі, якраз у дні роботи міжнародного форуму у Житомирі місцевий малий та середній бізнес готувався до акцій протесту щодо запровадження із 2020 року касових апаратів для абсолютної більшості підприємців України. Білоруси, звісна ж річ, чули такі розмови та дискусії на вулицях Житомира, а також – у середовищі місцевих чиновників. Для нас, українців, реакція сябрів на проблеми із малим бізнесом була дещо несподіваною: виявляється у Білорусі вже півтора роки діє так званий «Декрет №7» стосовно преференцій для підприємців. Ось вам і приклад того, що і ставлення «бацьки» Олександра Лукашенка, який свого часу заявляв, що «ще за мого президентства у Білорусі зникне останній підприємець», сьогодні ЗМІНИЛОСЯ. Чи не пора запроваджувати подібні ЗМІНИ і Володимиру Зеленському? Хоча б у ставленні до малого та середнього  бізнесу!

Загалом форум у Житомирі можна вважати успішним. Україна, звісно ж, отримала під час побачення із досягненнями промисловості сусідньої країни своє «домашнє завдання». Ті цифри (а йдеться про півмільярда умовних одиниць), якими обмірювалися ухвалені та підписані домовленості, безумовно, радують.

 Тим паче, що обидва президенти дали слово і пообіцяли досягти рівня товарообігу між Україною та Білоруссю на рівні показника у 8 (!) мільярдів доларів. 

Це дуже потужний результат, хоча нічого недосяжного у ньому немає – обидві держави мають так звану регіональну співпрацю лише між собою. А тому досягти зростання товарообігу цілком під силу.

Стосовно Житомира і області загалом, то під час форуму Житомирщина підписала угоду про співпрацю із Гомельською областю Білорусі, а Житомир у наступному році купить у білорусів 49 тролейбусів для потреб нашого ТТУ. 

Загалом позиція Білорусі виглядає у ході міцніючої співпраці більш вигідною: у наших сусідів продукція є конкурентнішою, оскільки при її виробництві використовуються значно дешевші, ніж в Україні, енергоносії. Саме тому збільшення товарообігу між обома державами надасть переваги білоруським товарам. Особливо – на початках такої співпраці, або – якщо ми, українці, не будемо нічого робити у напрямку розвитку власної економіки. Поки що висновки маловтішні, але оптимізму втрачати все ж таки не варто. Варто – вивчити уроки і… завзято працювати!

Микола Корзун