За лаштунками Житомирського облмуздрамтеатру: актори знімають свої маски
Розпочався 70-й театральний сезон і актори вже заклопотані
16 жовтня Петро Авраменко проводив репетицію вистави «Одруження». Режисер виглядає трохи втомленим і заспаним, але з готовністю відповідає на всі питання журналіста. П’є каву та читає напам’ять Гамлета.
Об 11:00 зібралися актори, які задіяні у виставі. Без макіяжу та прикрас, в буденному, навіть трохи домашньому одязі. Вдягнені тепло, бо в театрі доволі прохолодно. За лаштунками обговорюють вчорашні новини, сімейні проблеми, а вийшовши на сцену – раптово перевтілюються, забуваючи про все.
Процес підготовки до репетиції вечірньої вистави галасливий та напружений.
«Оркестр на сцену!»; «Принесіть крейду!»; «Де барабани?»; «Мікрофони підніміть вище». Винесли декорації, поставили, помітили крейдою, де мають стояти, занесли назад за лаштунки. Виставили світло. «Перевірити точку Рогова!». Дзвінок, другий і… тиша за лаштунками, в залі світло, завіса закривається. По знаку Петра Авраменка світло вимикається, завіса відкривається і починається репетиція.
Режисер в першому ряду спостерігає за грою акторів, через мікрофон дає установки, повчає. Говорить швидко, бігло, але всі його розуміють з півслова. Можливо через те, що інколи переходить на більш зрозумілу акторам лексику. Пробігають першу сцену за участі Віталія Рогутського та Дениса Кокорєва. За нею другу, третю, декілька разів репетирують момент із грою на інструментах (Світлана Ющенко має одночасно грати на 4-х інструментах).
Часом навіть забувають, що грають, так вживаються у роль. Тим самим чудним, скрипучим голосом Сергій Артеменко перепитує, що сказав режисер.
Під час репетиції Петро Авраменко декілька разів зупиняє акторів, дає вказівки як стати, за яку руку взяти, на чому акцентувати увагу. Де потрібно витримати паузу, де швидко сказати, а де навпаки.
Петро Авраменко аж горить: то встав, то сів, то раптом встав і вбіг на сцену – показав, зіграв і сів. Ногою трясе, то лівою, то правою. Ходить вздовж сцени, жестикулює. Мікрофон у руках, але все рівно голосно кричить. Виснажені, втомлені, захекані актори. Нарешті перша 5-ти хвилинна перерва за двогодинну репетицію. Актори розбіглись на перекур (палять майже усі) і тільки одна Світлана Ющенко, головна героїня, на сцені тренується грі на баяні.
Від Петра Авраменка рідко можна почути похвалу. «Зараз добре зробив, геніально!», – лише один раз похвалив Сергія Рогова. На другому ряду сидить балетмейстер Анна Перепелиця. Вона записує все, що не сподобалося режисеру: кожне слово, інтонація, темп, вираз обличчя, рухи.
Після репетиції…
Після репетиції усі актори зійшли зі сцени і сіли в зал вислуховувати зауваження. Ввечері вистава. Помилятися не можна. Вказавши на усі помилки, Петро Авраменко відпустив акторів відпочивати та обідати.
Журналіст «20 хвилин» побувала і на сцені, і за кулісами, вдалося навіть побачити перукарський цех, де актрис готували до вечірньої вистави.
Сховище декорацій було найцікавішим. Таке враження, наче ти потрапляєш у місце, де є речі зі всіх країн та часів.
Повернувшись о 17:30 з обіду, актори ще раз проспівали вступ і побігли готуватися. Вже о 19:00 глядацька зала була майже повна.
Актори одягаються, актриси самі фарбуються, якщо це не грим, робляться зачіски і… нервують, як у перший раз, виходячи на сцену. Авраменко наголошував під час репетиції: «Не перегравайте, не грайте в театр». І не грають, ні. Вони живуть на сцені. Відіграли виставу, щасливі, бо зал аплодував стоячи.
Проте в житті актори зовсім інші. Знімають маску, одягають буденність. Звичайні люди зі своїми слабкостями. Побувавши за лаштунками театру, розумієш, що межа між театральною грою та життям знаходиться не на порозі театру. В житті щодня ми змінюємо наші ролі і маски. Просто для когось це робота.
Тетяна Бєлобородова
{photo_gallery id=1426|}
Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram, YouTube та Google
