Від патронатної родини — до дитячого будинку сімейного типу: історія родини Лосів
Ще зовсім недавно Світлана та Олександр Лосі були патронатними вихователями. Вони відчинили двері свого дому дітям, які опинилися у складних життєвих обставинах.
За два роки родина надала підтримку вісьмом діткам. Та одного дня зрозуміли: воліють бути сім’єю для дітей на довгі роки.
«Хочемо огортати любов'ю дітей постійно. Підтримувати й бачити результат і довгостроковий розвиток кожної дитини: успіхи у навчанні, спорті, творчості... Бути поруч на роки...», — говорить Олександр.
Так у Житомирі з’явився новий дитячий будинок сімейного типу — ДБСТ родини Лосів.
Разом із подружжям нині проживає двоє дівчаток — 11-річна Каріна та 10-річна Оленка. Одна з дівчаток свого часу потрапила до родини під патронат. І зв'язок між нею та батьками-вихователями вже переріс у справжні родинні стосунки.
«Поки дівчатка поладнали відсотків на 70, — зізнається тато-вихователь. — Каріна — лідерка за характером. Оленка ж спокійніша і не завжди готова погоджуватися з її правилами. Але вже потроху притираються одна до одної».
Поруч проживають ще п’ять родин ДБСТ. І дівчатка потоваришували з родиною Шульгіних: Оленка дружить з Макарчиком, а Каріна — з Аріною, Маргаритою та Кірою.
«Така собі команда... Ох, вечорами, після спекотного дня, так чути їх усіх біля басейну — на всі шість родин...» — посміхається Олександр.
Допомагати дітям долати страхи, вчитися довіряти дорослим, відкриватися світу та мріяти про майбутнє — це головні життєві орієнтири для подружжя Лосів. Бо вони переконані, любов та терпіння здатні змінювати дитячі долі.
«Потрібен, звісно, час. За три місяці дитина не зміниться. Якщо ж вона перебуває в люблячій родині — за рік чи два вже можна побачити позитивні зміни. З часом відійдуть у минуле пережиті образи, страхи та негаразди. Але для цього є одна обов’язкова умова — дітей треба щиро любити», — діляться Олександр та Світлана.
Для функціонування ДБСТ подружжю надали багатокімнатну квартиру. За кошти бюджету громали її відремонтували,облаштували меблями та побутовою технікою . Тут — все необхідне для комфортного проживання. І невдовзі в цій родині дитячих голосів побільшає: упродовж року тут чекають на нових вихованців.
…А відчуття дому й родини народжується з простих моментів: спільних розмов, взаєморозуміння, підтримки та радості від маленьких перемог. Із відчуття дитиною, що вона в безпеці, що її чують, розуміють і приймають такою, якою вона є. Саме ці прості й важливі речі завжди цінували у родині Лосів.
Поважати одне одного, не насміхатися через особливості, смаки чи вподобання, говорити про свої почуття та потреби — у родині є важливі правила.
«Ми обговорили їх уже під час першої спільної вечері. Тоді розмовляли мало не до опівночі. Діти висловлювали свої думки, а ми — свої», — пригадують батьки-вихователі.
І такі щирі розмови допомагають будувати довіру.
«Є таке закарпатське слово — «файта». Воно означає сім’ю, рід. Так-от, у файті завжди захистять, підтримають і стануть на захист кожного її члена. Незважаючи на обставини…», — ділиться філософією родини батько-вихователь.
Одного разу Каріна, яка раніше перебувала у родині під патронатом, зізналася, що потайки молилася про те, щоб Олександр і Світлана створили ДБСТ та взяли її на виховання. Дівчинка дуже хотіла залишитися саме в цій родині.
Були в дитячих молитвах і зовсім земні прохання. Дівчинка мріяла про телефон. І так сталося, що омріяний подарунок уже чекав на свою власницю. А номери Олександра й Світлани вона підписала … Мама і Тато. Оленка ж поки що звертається до них по-іншому.
«Та це їхній вибір, їхні почуття і їхній темп. Нехай буде так, як їм комфортно. Для нас найголовніше, щоб вони знали: тут їх люблять, тут їх приймають , і тут вони в безпеці...».
А в безпеці та любові поступово народжуються нові мрії у дітей. Каріна вже бачить себе лікарем-хірургом, а Оленка хоче стати ветлікаркою.
... Є ще один учасник домашніх справ — кіт Персик. Учора йому виповнилося шість років. Персик крутиться поруч із дівчатками та приймає багато уваги і ласки. Як і годиться члену люблячої родини Лосів...
У Житомирській громаді на сьогодні функціонують 11 ДБСТ, у яких виховується 70 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Як прийняти дитину у родину? Зв’яжіться зі службою (управлінням) у справах дітей Житомирської міської ради. М-н ім.. С.П. Корольова,4/2, каб. 125,126. Тел.: 0674418194
Джерело: Житомирська міська рада
Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram, YouTube та Google
