В житомирських селах з'являться старости, а села об'єднають у громади

Ірина ЯРМОЛЕНКО

Ліквідувати деякі сільради, перенести школи та медзаклади – і все це зробити заради людей, відродження сіл та процвітання країни.

Автори такої Концепції реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади Анатолій Ткачук та Юрій Ганущак під час тренінгу для журналістів у Києві за підтримки швейцарського-українського проекту «Підтримка децентралізації в Україні» DESPRO пояснили, що такий територіальний устрій вже давно користується успіхом у Польші, Швейцарії, Данії, Німеччині, і вся система адміністративних послуг та місцеве самоврядування в цих державах працюють на громаду. Це сприяє сільському господарству, економічному підйому територій, відродженню села – люди отримують гідну зарплатню та живуть в якісних умовах.

Автори пояснюють, що без комплексного проведення цієї реформи в Україні важко уявити створення сучасної моделі управління. У нас і надалі продовжуватиметься скорочення чисельності населення у селищах та селах, а також кількість дітей в сільських школах та дитячих садках. Якість освіти надалі не реалізовуватиметься в школах, де в класах по 12 учнів. В свою чергу реформа вплине на зменшення корупції влади та підвищення якості медичних та освітніх послуг.

Місцеві громади повинні мати достатньо ресурсів, щоб місцеве самоуправління стало реальністю. І це при тому, що місцеві громади не повністю розуміють потреби у її здійсненні.

Відео дня

style="text-align: justify;"> Авторами Концепції та їхніми Інститутами вже досліджено потенціал та проблеми багатьох населених пунктів, створено карти з існуючою інфраструктурою, розподілом населення, сформовано пропозиції щодо вдосконалення адміністративно-територіально поділу.

Так, автор Анатолій Ткачук у своїй книзі «Як розуміє територіальну реформу селянин...» розказує про інструменти реалізації та позитиви від реформи.

55-річний селянин живе в селі без церкви, школи, сільради, бібліотеки. Там жодних умов для життя: ні перукарень, ні магазинів з харчами, ні заводів, ні бань. Вулиць ніхто не чистить, ніхто ні до кого не ходить, пенсії не носить, газу і води немає, провести захід будь-який – взагалі на межі фантастики.

Більшість тих грошей, які хоч трохи збираються у малих селах, іде не на розвиток населного пунку, а на утримання сільрад.

За задумом авторів Концепції, має бути організований такий собі місцевий ЖЕК на кілька сусідніх сіл: працівники працюватимуть і робота робитиметься.

На це все буде потрібна одна сільрада, одна печатка, один бюджет. Буде відповідальність і гроші витрачатимуться доцільно.

Села із сільрадами і без них, разом з прилеглими землями, з головою та депутатами будуть адміністративно-територіальною одиницею – громадою. Те, що сіл не стане, є вигаданим міфом, бо село – це поселення, населений пункт і він нікуди не дінеться.

А громада – це і село, і територія навколо нього, і влада, яка там є, одним словом, адміністративно-територіальна одиниця.

Після реформи у кожному селі буде сільський староста, який довідку видаватиме і про сільські діла доповідатиме.

Буде рада громади з депутатів, що обираються по всіх селах, що входять до громади; буде також голова громади – авторитетний чоловік, якого також обирають усі; при раді буде виконком, який вирішуватиме усі поточні справи громади і до складу якого входитимуть старости сіл.

Громада буде більша, а бюджет товщий. Вони будуть робити багато чого з того, що нині робиться в районі.

Заплановано, що людей і посад стане більше:

голова;

секретар;

працівники з питань надання соціальної допомоги;

працівники з питань призначення та розрахунку соціальних виплат та надання субсидій населенню;

землевпорядники;

юрист;

бухгалтер;

технічний персонал;

дільничий інспектор міліції;

місцева пожежна охорона.

А там ще й буде створено пост казначейства, організують комунальне підприємство.

Що зміниться в області та містах, читайте в наступному номері.

Голова Житомирської районної адміністрації Сергій Крутій та голова Житомирської районної ради Тетяна Перфентієва хоч після реформи і втратять свої посади, бо їх просто не існуватиме, стоять на тому, що реформу потрібно проводити: «Ми не тримаємося за посади, ми вважаємо, що оптимізація потрібна, бо вона вже працює в багатьох інших країнах. Питання в тому, що є занепокоєння щодо готовності і населення, і самої країни до реформи. Невідомо, чи є фінансування, чи узгоджено все з громадами. Ми маємо тут своє бачення, і на місцях краще знаємо, що потрібно тому чи іншому району. Можливо, варто спочатку провести пілотні версії, виявити недоліки, відшліфувати, підготувати підґрунтя, сучасні методи комунікації, і тоді вже втілювати по всій Україні. Житомирський район готовий бути першим».

Депутат обласної ради, екс-заступник голови облдержадміністрації Ярослав Долгіх каже, що і як раніше, ситуація з відкритістю щодо реформи мало змінилася: «Ми і досі погано розуміємо, що планує робити Київ. Реформа потрібна. Для реального управління, аби мати бюджет, має бути крупна територіальна громада.

Ми аналізували, хто із дітей, які вчаться в школах, де 10 людей, вступає на бюджет – жоден. Але утримання одного учня нам обходиться дорожче, ніж якби ця людина вчилася у Гарварді. Те ж питання з медициною. Я б не довірив приймати пологи лікарю, у якого на рік лише 28, наприклад, операцій. Як пройдемо етап із селами та укрупненнями в громаду, можна буде проходити до перегляду районів. Область не потрібно чіпати. Це питання загальнонаціональне, але думка громади на місцях має бути почута».