В Житомирі гинуть каштани. ФОТО
Це наслідки діяльності мінуючої молі, грибка, поганої екології та надмірних опадів. Дерева хворі і якщо їх не почати лікувати, вже в найближчі роки всі вони загинуть. Але поки в нас ніяких кроків для цього не приймають. Проблема теж не нова, дерева хворіють вже декілька років, але раніше дерева вражались не так масово, як цього року. Поштовхом до посилення епідемії, на думку деяких спеціалістів, стала погода – аномально висока спека, що чергувалась із сильними опадами. Такі умови сприяють розвитку грибкових захворювань.
- Дерева вже гинуть. В мене у дворі загинув один каштан та 3 горобини, - з сумом розповідає Андрій Чупрін, дендролог розсадника "Корнеліс". – Це все тля. Її можна помітити в травні. Вона малочисельна, але дієва. Її гусінь розвивається всередені листка, поїдаючи його. Однак від поїдання каштан мало страждає. Більше – від симбіозу цієї личинки якимось грибком, що викликає появу бурого кольору. Ця проблема в нас вже існує десь 3-4 роки, з кожним роком прогресує. В Житомирі каштани ростуть уздовж доріг, закатані в асфальт і без належного поливу. Міль та інші хвороби всього лише добивають ослаблені дерева. На межі вимирання перебувають не тільки каштани. Колись зелений Житомир ризикує практично повністю позбутися рослинності.
Про хворі каштани міська влада знає. Але боротись спеціалісти «Зеленбуду» збираються не з тлею, а з грибком.
За словами директора житомирського підприємства «Зеленбуд» Валерія Дев’ятко, вивіз за межі міста та утилізація опалого листя - це найменше, що можна зробити для спасіння дерев, які останні роки гинуть просто на очах:
- Листя з каштанів треба вивозити негайно, і це необхідно для боротьби з грибковими хворобами та бактеріальною гниллю дерев каштанів.
Але поки ніхто спеціально цим не займається.
- Утилізація враженого грибком листя – це лише перший крок до розв’язання проблеми, вважає спеціаліст–еколог міської адміністрації Тетяна Степаницька – цієї весни в Житомирі проводилися випробування вакцин, українського та польського виробництва, які ефективно впливають на покращення стану каштанів.
На думку спеціалістів, такий підхід каштани не врятує.
- В Києві пробували робити ін"єкції. Вартість одного уколу - приблизно 150грн. Але тут потрібен системний підхід на державному рівні до цієї справи. Нема сенсу прибрати одну вулицю, коли з усіх сторін забруднені всі дерева. Це лише даремне витрачання грошей. В Європі прибирали відпавше листя каштану та утилізовували. Відповідно знищувались личинки тої гусені. За декілька років вони це все вивели, - розповідає Андрій Чупрін. - В Україні та й Росії з нашим слов"янським менталітетом та ледачістю каштани й горобина швидко зникнуть. В нас з омелою не можуть боротись, що й казати про гусінь.
Мінуюча міль давно вже вразила практично всі кінські каштани в країні, поширюючись завдяки людині бо самостійно вона не в силах подолати навіть кілька десятків метрів. Паразита можна знищити восени, зібравши під усіма без винятку деревами листя, в якій зимують личинки, але Україна поки на це не здатна. Інший метод передбачає хімічні ін'єкції в стовбур дерева хворого, що також нездійсненно через дуже великих витрат. Природних ворогів у цієї молі в Україні немає.
В Житомирі каштани ростуть уздовж доріг, закатані в асфальт і без належного поливу. Міль та інші хвороби всього лише добивають ослаблені дерева. На межі вимирання перебувають не тільки каштани. Колись зелений Житомир ризикує практично повністю позбутися рослинності.
Довідка "20хвилин"
Походження каштанової мінуючої молі невідоме. Вперше її описали в 1989 році у Македонії (до речі, це - батьківщина каштанів) біля озера Охрида на кордоні з Албанією. Звідси латинська назва - Cameraria ohridella. Припускають, що це - якийсь мутував вигляд. З Балкан македонська моль рухалася «автостопом»: забивалася в тенти, колеса машин. Точно так само поширилася свого часу американський білий метелик.
Чому моль «мінуюча»? У середні століття мінами називали підземні ходи в укріпленнях, куди закладалися порохові заряди. Гусениці мінуюча молей прокладають ходи, виїдаючи в листках внутрішній шар хлорофілу, і там же відкладають яйця. До цього різні їх види були відомі в основному як шкідники фруктових дерев, у яких до мінуюча молям виробився частковий імунітет. Каштани виявилися більш уразливими.
Західна Європа забила тривогу років 15 тому. Єврокомісія прийняла програму боротьби з природною аномалією, були виділені солідні гроші. Але, незважаючи на карантинні заходи, каштанова міль продовжувала підкорювати все нові території. У 2005 році шкідник був помічений на Україні.
Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.
