Навчався до 4-го класу у 23 гімназії, потім перевівся до екологічного ліцею №24. У 2010 р., закінчивши школу на базі 9-ти класів, навчався у Житомирському професійному політехнічному ліцеї за саеціальністю «електрогазозварювальник, водій категорії С» (з 2010 – по 2013 рік).

Віталій Ступак відрізнявся від всіх своїх однолітків. У нього була своя життєва позиція, свої сталі принципи, власні переконання і дорослі погляди на життя.

«Віталій був дуже начитаний, любов до книжок прищепила йому бабуся Лідія Олексіївна. Його цікавило все, з ним можна було поговорити на будь-яку тему. Найбільшим його захопленням була військова справа. В його роду було багато військових, але найбільшим прикладом був його дідусь – капітан, командир ескадрильї Микола Іванович. Вони могли годинами розмовляти про все, що пов’язано з військовою справою: техніку, зброю, стратегію, війни і т.д. Тож Віталій вирішив спробувати себе у ролі військового» – розповіла мати загиблого Ніна Миколаївна.

У квітні 2013 року Віталіка призвали до ЦЗМО Генерального штабу ЗСУ м. Києва. У грудні 2014 року Віталій підписав контракт з Житомирською частиною А3358 на посаду "навідник зенітної установки", а з січня 2015 року став писати рапорти на подальше проходження служби в зоні АТО. «Пояснив він це так: «Чому хтось має захищати мою сім’ю замість мене?!» - додала мама загиблого.

У грудні 2015 року був відправлений на перекваліфікацію до Яворівського полігону, що у Львівській області, і там його сповістили про відправлення до зони АТО.

 У лютому Віталія Ступака і ще декількох його однослужбовців перевели до 53 ОМБр. Віталій завжди вирізнявся  мужністю, мудрістю і дорослим мисленням, тому коли їхав на схід України,  був морально готовим. Перед поїздкою багато читав про війну, завдяки цьому не боявся і був там, куди інші не наважувались іти. За це і отримав позивний «Моджахед». Отримав звання молодшого сержанта, посаду командира відділення і був старшим по табору.

Загинув молодший сержант 5 жовтня 2016 року  під час виконання службового обов’язку.