У 1943 році Романів був врятований на свято Покрови

На фото: Адольф Кренц

Тривалі пошуки в архівах України не дали жодного результату. Лише у вересні 2015 року, отримавши доступ до архіву Житомирського обласного управління СБУ, при вивченні кримінальних справ прислужників окупаційної влади вдалося з’ясувати деякі обставини тих, чомусь забутих, подій.

У середині вересня 1943 року у лісах довкола Романова активізувався партизанський рух. Це було пов’язано з рейдами партизанського з’єднання Федорова, зокрема партизанського загону «дяді Вані». Саме силами партизанів у кінці вересня – початку жовтня було вчинено кілька диверсій, внаслідок яких було паралізовано рух залізницею та зірвано збір продовольства для потреб окупаційної армії. Останнім приводом до масованої каральної акції було знищення тим же партизанським загоном великої кількості сільськогосподарської техніки, що базувалася в околицях с. Мала Козара.

Для покарання до Романова прибув каральний загін СС під командуванням Міллеха у кількості понад 200 німецьких та угорських солдатів. У ході каральної акції планувалося розстріляти понад 2000 жителів Романова, а ще понад одну тисячу найбільш молодих, фізично міцних людей було заплановано вивезти до Німеччини на каторжні роботи. Як акцію залякування планувалося спалити сотні жилих будинків, які прилягали до лісу та романівського парку. Місцями розстрілу було визначено околиці цегельного заводу у Романові та аеродром між селами Корчівка та Врублівка, де заздалегідь було викопано великі ями.

14 жовтня людей почали зганяти з околиць до центра містечка, де на площі перед управою (нині площа Слави, що перед Романівською школою мистецтв) розпочали сортувати людей. Відібраних на роботи у Німеччину завантажували у тентовані автівки, припарковані поряд.

При цьому керівництво місцевої окупаційної управи, яку у 1942-1943 рр. очолював місцевий німець (фольксдойче), житель Романова Адольф Кренц, про проведення каральної акції не попереджали.

За розповідями очевидців, дізнавшись про майбутню долю односельців, Адольф Кренц вступив у перемовини з керівником карателів Міллехом та керівництвом бердичівської жандармерії і зумів їх переконати у тому, що жителі Романова до партизанських дій не причетні, а диверсії здійснюються засланими регулярними підрозділами Радянської армії (що частково відповідало істині).

Каральна акція була зупинена, а тисячі людей і їх помешкання були врятовані. Внаслідок таких ризикованих для Кренца дій Романів не став другою Хатинню чи Копищем.

За даними архіву СБУ, Адольф Михайлович Кренц відступив разом із окупаційними військами, проживав у Німеччині, пізніше – у США.

Ця історія ставить більше питань, ніж дає відповідей. І сподіваюсь, що вдасться знайти повноцінні історичні джерела, які дадуть можливість розповісти всю правду читачеві.

Але цю дійсно вікопомну дату для Романова потрібно знати. Ми, жителі Романова, повинні пам’ятати рятівника селища Адольфа Кренца і у День святої Покрови віддати належну данину його світлій пам’яті.

Олександр Кондратюк, історик-краєзнавець

Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.