Дивно, але у нашій свідомості досі відсутній очевидний висновок про взаємозв’язок між погіршенням стану здоров’я людей та забрудненням навколишнього середовища.
Найгірше те, що громадська думка не стала вирішальним фактором для покращення екології, збудником для влади, для політиків, для депутатів. Однак у Житомирі, а також на території кількох приміських районів питання про стан водозабезпечення населення вивчали депутат Житомирської обласної ради Володимир Кропивницький та депутат Житомирської міськради Любов Цимбалюк.
Ситуація із водозабезпеченням щодня гіршає не лише у Житомирі та Житомирському районі, але й у Любарі, Народичах, Черняхівському та Овруцькому районах Житомирщини. Про це неодноразово і лише упродовж 2017-2018 років повідомляли фахівці Держпродспоживслужби у Житомирській області. Володимир Кропивницький та Любов Цимбалюк скористалися послугами недержавної структури, залучивши до процесу вивчення якості питної води вимірювальну лабораторію навчально-наукового центру екології та охорони навколишнього середовища ЖНАЕУ. Дослідження ситуації із водопостачання та водозабезпечення проводилося на території Житомира, Житомирського, Любарського, Романівського та Чуднівського районів. Сто шістдесят (!) проб для вивчення ситуації із водозабезпеченням, окрім мереж централізованого водопостачання, відбиралися також із колодязів та свердловин у сільських закладах дошкільної та середньої освіти.
Насамперед про існуючий стереотип щодо поганої якості води у мережах водогону і кращу та «чисту» воду у колодязях та свердловинах. Насправді вода за своїми характеристиками у мережах водогону і у колодязях сільської місцевості дещо відрізняється за своїм хімічним складом. Однак в обох випадках (як у місті, так і в селі) вона є вкрай забрудненою, а у більшості випадків – небезпечною (небажаною) для вживання. У Житомирі дослідники виявили значні перевищення показників забарвленості та каламутності води. Невтішними виявилися і результати дослідження води у місті Житомирі на вміст заліза: усі проби води мали вражаючі показники перевищення норми від 1,1 до 4-х разів. Ще один показник, який зазвичай є мірилом придатності води для вживання, у Житомирі виявився негативним – вміст аміаку перевищував допустимі норми в 1,5 раза. Універсальний показник якості води, який екологи визначають як «загальне мікробне число», у Житомирі перевищував допустимі норми у 89 % відібраних проб.
Як не дивно, але й у приміських селах радіти немає чому. Звісно, показники перевищення вмісту заліза та аміаку у Житомирському, Любарському, Романівському та Чуднівському районах значно менші, аніж у Житомирі, але це аж ніяк не означає, що якість питної води у сільській місцевості краща. Бо село споживає питну воду, яка має ДЕСЯТИКРАТНІ (до 14 разів) перевищення норм вмісту нітратів. Так званий «рівень жорсткості води» у сільській місцевості має відчутні перевищення у третині усіх дослідницьких випадків.
Люди мають знати, розуміти і пам’ятати, що перевищення будь-яких допустимих показників у хімічному складі води призводить до важких наслідків. Так, вживання води із підвищеними кількостями заліза призводить до накопичення його у печінці та поступового її руйнування. Вода із підвищеним рівнем заліза підвищує ризик виникнення інфаркту міокарда і сприяє розвитку хронічних захворювань. Підвищений «рівень жорсткості» води також погіршує стан здоров’я, спричиняючи відчутне пересихання шкіри, яке у більшості випадків призводить до появи дерматиту. Небезпека перевищення нітратів у воді є найбільш патологічною, оскільки нітрати внаслідок певних реакцій відновлюються у нітрити, потрапляють у кров і блокують гемоглобін, що призводить до кисневого голодування. Небезпека нітратів також пов’язана із їх роллю у синтезі нітрозамінів (нітрозамідів), яким властива мутагенна і канцерогенна дія. Ось чому погіршення якості води часто і напряму пов’язують зі спалахом виникнення у людей онкохвороб.
Проведені депутатами Володимиром Кропивницьким та Любов’ю Цимбалюк дослідження якості питної води у місті Житомирі та передмісті засвідчили гостру потребу у негайних діях з боку органів влади. Висновки, зроблені лабораторією навчально-наукового центру екології та охорони навколишнього середовища ЖНАЕУ, засвідчують значні відхилення та порушення норм Закону України «Про питну воду та питне водопостачання». На узбіччі реального життя залишаються і пункти загальнодержавної цільової програми «Питна вода України» на 2011-2020 роки. Загалом, аби виправляти вкрай погану, а точніше – катастрофічну ситуацію із забезпеченням населення якісною питною водою, треба вживати комбіновані зусилля влади, громадськості та науковців-екологів. Як показує досвід вирішення подібних проблемних ситуацій, перспектива виглядає зовсім не оптимістично. Однак нагальні завдання можна вирішувати вже сьогодні і завтра! Депутат Житомирської обласної ради Володимир Кропивницький у своєму виступі під час сесії Житомирської обласної ради від 9 липня 2019-го року запропонував і зажадав від владних органів негайних дій із пришвидшення оснащення та встановлення у ВСІХ освітніх та соціальних закладах області систем очистки води. Одночасно потрібно вдосконалювати діяльність водоканалів у плані посилення їх контролю за системою водовідведення у споживачів, але на першому плані і у першочерговому порядку ситуацію із якістю питної води можна покращити через впровадження системи її очистки. Це нагальне завдання за своєю гостротою зовсім не поступається таким болючим для суспільства проблемам, як корупція чи, наприклад, встановлення справедливих комунальних тарифів. Про це треба знати, повсякчас пам`ятати і – діяти!
Петро Каленський
Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.
№ 13 від 3 квітня 2024
Читати номер
Nadia Lobay