Стажування працівника на підприємстві: умови, порядок оформлення і оплати

Дуже часто роботодавці запрошують молодих людей пройти навчання (стажування) на підприємстві, з тим, щоб нібито навчити молодого фахівця всім премудростям професії, а фактично використовують в цей час його безкоштовну працю.Насправді, законодавством передбачено обмежений перелік випадків, коли людина може бути оформлена на підприємство, в установу чи організацію в якості стажера.При цьому, відносини між роботодавцем і стажистом повинні бути належним чином зафіксовані в документах, а праця стажера не є абсолютно безкоштовною.

Стажування студентів

Згідно зі статтею 29 ЗУ «Про зайнятість населення» студенти вищих та учні професійно-технічних навчальних закладів, які отримали професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" і продовжують вчитися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, мають право проходити стажування за професією (спеціальністю), за якою отримується освіта, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності і господарювання, на умовах, визначених договором про стажування у вільний від навчання час.

Метою стажування є набуття досвіду з виконання професійних завдань та обов'язків, удосконалення професійних знань, умінь і навичок, вивчення та засвоєння нових технологій, техніки, придбання додаткових компетенцій.

Зверніть увагу, що можливість проходження стажування студентом у фізичної особи-підприємця (ФОП) законодавством не передбачена.

Порядок укладення договору про стажування та типова форма договору затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2013 р №20.

Термін такого стажування не може перевищувати шести місяців і запис про його проходження роботодавець вносить до трудової книжки.

Стажування проводиться за індивідуальною програмою під керівництвом працівника підприємства, установи, організації, що має стаж роботи за відповідною професією (спеціальністю) не менше трьох років.

У разі якщо в період стажування студент виконує професійні роботи, підприємство, організація, установа за всі роботи, виконані відповідно до наданих завдань, здійснює виплату йому заробітної плати відповідно до встановлених систем оплати праці за нормами, розцінками, ставками (окладами) з урахуванням коефіцієнтів, доплат і надбавок.

Для оформлення на стажування студенти надають керівнику підприємства:     

• заяву за формою, встановленою Постановою КМУ;
• копію паспорта;
• копію документа про освіту (при наявності);
• копію реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті).

Особи, які будуть проходити стажування відповідно до переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 року № 559, додатково подають медичну книжку відповідно до законодавства.

У разі необхідності особи, які будуть проходити стажування, додатково подають сертифікат про проходження профілактичного наркологічного огляду та довідку про проходження попереднього (періодичного) психіатричного огляду відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 6 листопада 1997 № 1238 "Про обов'язковий профілактичний наркологічний огляд і порядок його проведення» і від 27 вересня 2000 № 1465 "Про затвердження Порядку проведення обов'язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів і переліку медичних психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи, яка провадить цю діяльність, або оточуючих ".

Керівник підприємства визначає керівника стажування, який разом зі стажистом розробляє індивідуальну програму стажування за здобутою спеціальністю (кваліфікації) або професії (кваліфікаційним рівнем) та перелік робіт.

Тривалість роботи під час стажування не повинна перевищувати тривалості робочого часу, встановленого законодавством для відповідної категорії працівників.

Індивідуальна програма стажування може бути скоригована під час роботи, зокрема з метою врахування змін, які відбуваються у відповідній сфері професійної діяльності, в організації роботи на підприємстві, особливостей засвоєння стажистом індивідуальної програми стажування.

Одночасно з укладанням договору про стажування керівник підприємства затверджує індивідуальну програму стажування і видає наказ про проходження стажування, в якому зазначаються строки і місце її проходження (структурний підрозділ), спеціальність (кваліфікація) або професія (кваліфікаційний рівень) стажиста, режим стажування, а також його керівник.

Договір про стажування укладається у двох примірниках, один з яких зберігається на підприємстві, другий - у стажиста.Зміни в договір про стажування вносяться за згодою сторін шляхом укладення додаткового договору, який є невід'ємною частиною договору про стажування.Договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін у разі порушення його умов.Дія договору може бути продовжена на період відсутності стажиста з поважної причини за наявності підтвердних документів.

Керівник підприємства відповідає за створення належних умов роботи та забезпечення оплати праці стажиста, дотримання правил і норм охорони праці, безпеки праці та виробничої санітарії.

Після закінчення стажування стажисту видається висновок про його результати, в якому зазначаються виконані роботи, оцінка якості їх виконання, а також характеристика професійної компетентності, особистих і ділових якостей стажиста.

Стажування безробітних

Ще один випадок, коли законодавством передбачена можливість стажування працівника - це підвищення кваліфікації безробітного, зареєстрованого в центрі зайнятості, відповідно до ст.35 ЗУ «Про зайнятість населення» та Порядком підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики від 31.05.2013 № 318/655.

В даному випадку, стажування - це підвищення кваліфікації безробітного з метою набуття практичних умінь і навичок для виконання професійних обов'язків за професією або посадою, на яку претендує безробітний у роботодавця.

Стажування безробітних здійснюється за замовленням роботодавців за індивідуальною програмою, яка затверджується роботодавцем і узгоджується з центром зайнятості.При цьому укладається тристороння угода між центром зайнятості, роботодавцем і безробітним.

Курси цільового призначення організовуються в групах з чисельністю від 7 до 30 осіб.Термін підвищення кваліфікації безробітних шляхом стажування на курсах цільового призначення встановлюється з урахуванням мети і складності навчання від 20 до 500 годин.

Після закінчення стажування безробітним видається довідка про його проходження.

За безробітним на період проходження навчання зберігається виплата допомоги по безробіттю в розмірах і в строки, встановлені законодавством.

Стажування і випробувальний термін

У більшості ж випадків, кажучи про стажування, роботодавці мають на увазі проходження співробітником випробувального терміну роботи на підприємстві, в організації.Але в цьому випадку, з працівником повинен бути укладений трудовий договір, і його робота повинна оплачуватися відповідно до штатного розкладу.

Згідно ст.26 Кодексу законів про працю (КЗпП) при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається.Умова про випробування повинна бути зазначена в наказі (розпорядженні) про прийом на роботу.В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.

Зверніть увагу, що випробувальний термін не встановлюється при прийомі на роботу деяких категорій осіб, а саме:

• осіб, які не досягли вісімнадцяти років;
• молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів;
• молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів;
• осіб, звільнених у запас з військової або альтернативної (невійськової) служби;
• осіб з інвалідністю, спрямованих на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи;
• осіб, обраних на посаду;
• переможців конкурсного відбору на заміщення вакантної посади;
• осіб, які пройшли стажування при прийомі на роботу з відривом від основної роботи;
• вагітних жінок;
• одиноких матерів, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю;
• осіб, з якими укладається строковий трудовий договір на строк до 12 місяців;
• осіб на тимчасові і сезонні роботи;
• внутрішньо переміщених осіб.

Випробування не встановлюється також при прийомі на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, а також в інших випадках, якщо це передбачено законодавством.

Строк випробування при прийнятті на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації, - шести місяців.Строк випробування при прийнятті на роботу робітників не може перевищувати одного місяця.

У строк випробування не зараховуються дні, коли працівник фактично не працював, незалежно від причини.

Якщо строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, то він вважається таким, що витримав випробування, і наступне розірвання трудового договору допускається лише на загальних підставах.

У разі ж встановлення власником або уповноваженим ним органом невідповідності працівника займаній посаді, на яку він прийнятий або виконуваній роботі, він має право протягом строку випробування звільнити такого працівника, письмово попередивши його про це за три дні.Розірвання трудового договору з цих підстав може бути оскаржене працівником в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів у питаннях звільнення.

Наостанок, нагадаємо, що відповідно до ст.265 КЗпП юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) і виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і податків - в тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати (111 690 гривень на даний момент), встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, у відношенніякого скоєно порушення.

Джерело: Prostopravo

Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.