Староста Ясногородського старостинського округу: «Староста повинен все знати, все вміти і все робити – це універсальний солдат»

20 хвилин (Житомир)

Лариса Свиридюк

Про проблеми Ясногородського старостинського округу і плани на майбутнє редакції «20 хвилин Романів» розповіла його староста – Лариса Алімівна Свиридюк.

До складу Ясногородського старостинського округу входить 6 населених пунктів: Ясногород, Монастирок, Синява, Садки, Гвіздярня, Тевеліївка. Яким Вам дістався округ в плані благоустрою?
Поняття благоустрою досить неоднозначне. Благоустрій відіграє важливу соціальну, екологічну і економічну роль у життєдіяльності і розвитку населеного пункту. Що стосується Ясногородського старостинського округу – тут ситуація неординарна. Якщо говорити про дороги, то тут – прірва. Звичайно, старостинський округ може потішити станом дороги в Ясногороді і на відрізку Ясногород – Монастирок, де тривають ремонтні роботи в межах державної програми «Велике будівництво». Заради справедливості слід сказати, що населений пункт і до цього мав ошатний вигляд з вуличним освітленням і охайними присадибними територіями. Чого не скажеш про другі села. А в період міжсезоння багато сільських вулиць стали не те що непроїжджими, а у деяких місцях і непрохідними. Про які інші умови для сприятливого життя людей можна говорити в цій ситуації? На разі, аналізуючи стан благоустрою, можна тільки здогадуватися, наскільки неспроможними були бюджети колишніх сільських рад, території яких об’єднав в собі старостинський округ. Маємо надію, що, ставши частиною великої сильної громади, ми всі разом зуміємо і зможемо подбати про добробут, здоров’я та комфорт жителів кожного населеного пункту.
Чи є в планах покращити благоустрій, втілити своє бачення в цьому напрямі?
Так, задумок багато. І ми будемо це робити. Ми – це Романівська громада. Старости самостійно не є розпорядниками коштів. А будь-який проєкт без фінансової підтримки приречений. Розуміючи свою місію як прораба всіх ініціатив, які будуть реалізовуватись у старостинському окрузі, звернулась до керівництва селищної ради з пропозицією розроблення місцевої програми підтримки старостинських округів на основі поданих від кожного старости детальних планів заходів, які необхідно здійснити на території округу. Тож розробниками програми стануть самі старости, вони ж і нададуть свої орієнтовні розрахунки щодо фінансування відповідних робіт. У пріоритеті, звичайно, ремонт сільських (комунальних) доріг. Насамперед це дороги, по яких проходять маршрути шкільних автобусів, і це зрозуміло. Ми не можемо поганими дорогами провокувати збій у створенні належних умов для отримання якісної освіти дітям з віддалених сіл. Це наші діти, і дороги також наші. Наступний напрям – санітарна очистка. Тут також потрібна системна робота. Насамперед із населенням. Люди повинні зрозуміти, що сміття саме по собі ніде не дівається. Його потрібно збирати і вивозити. За свою коротку каденцію я сама чистила сміття зі сміттєвих урн, які розташовані на автобусних зупинках в Ясногороді. Естетичний вид зупинок після цього помітно покращився, думаю, людей це змусить замислитись. Адже кожен сам повинен наводити лад у своєму домі. Далі – проведення вуличного освітлення. Це обов’язково, насамперед, хоча б по центральних вулицях. Також будемо продовжувати роботу з облаштування кладовищ, пам’ятних місць. Зазвичай тут спрацьовує суспільна ініціатива. Думаю активувати населення і на створення рекреаційної зони в межах населеного пункту, висадку зелених насаджень, облаштування зон відпочинку. Також маю наміри залучити кошти державної інтернет-субвенції на підключення до мережі швидкісного інтернету с. Ясногород.
Чи проводили зустрічі-обговорення нагальних проблем з жителями округу?
Спеціально організованих зустрічей не було. З перших днів мого призначення на посаду люди телефонували, йшли до старости не знайомитись, а донести свої проблеми, розповідали про те, що їх хвилює в селі, а головне – пропонували своє бачення вирішення тих чи інших питань. За відносно короткий час отримала чимало інформації від жителів, а ще підтримую постійний зв'язок з колишніми сільськими очільниками свого округу – їхня допомога також вкрай важлива для оперативного реагування на звернення громадян та вирішення нагальних проблем.
На Вашу думку, які мають запрацювати державні програми, аби у селах знову вирувало повноцінне життя?
Нині, на моє бачення, політика держави щодо українського села дещо скупувата на повноцінну підтримку. Донедавна діяли різного роду галузеві програми – підтримки тваринництва, бджолярства, садівництва тощо, а також ті, що сприяли розвитку підсобних господарств, сільських кооперативів, крім того, програми, направлені на розвиток сільської медицини, дошкільної освіти, сільських клубів і бібліотек і т. д. Більшість з них себе вичерпали, деякі втратили значимість через недосконалість чи малу ефективність. На жаль, на сьогодні дієвих альтернативних проєктів не схвалено. Село втратило будь-які дотації за вирощену продукцію, не передбачено заохочення з боку держави на розвиток підсобних господарств. Що стосується державної підтримки сільської медицини, культури, освіти, це, на моє глибоке переконання, має бути нормою. Нормою, яка ставить людину понад усе, – це коли запрацюють повноцінно програми соціального захисту сільського населення, підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, зменшення іпотечних виплат для молодих сімей. А ще – те, що головним джерелом процвітання українського села є земельні ресурси. На превеликий жаль, маючи такий неоціненний скарб, село занепадає. Немає державної гарантії повноцінного права громадам ефективно управляти землями, які їм належать.
Ви перед цим працювали у Романівській райраді, у Вас багато впливових знайомств. Чи впливаєте Ви якимось чином, до прикладу, рекомендаційним, на прийняття тих чи інших рішень керівництвом Романівської селищної ради?
Час моєї роботи у районній раді (а це більше 18 років) передусім – це набуті знання і професійний досвід, які щодня стають у пригоді. Не маючи їх, я навряд чи погодилась би на посаду старости. Саме тому вільно орієнтуюсь у питаннях організаційно-розпорядчої діяльності селищної ради, отож іноді можу собі дозволити незначними рекомендаціями впливати на прийняття рішень селищної ради. Щодо впливових знайомств – ціную, підтримкою заручаюсь. З повагою ставлюся до теперішнього керівництва і завжди відкрита до діалогу з будь-яких питань.
Яка головна мета у Вас як у старости Ясногородського старостинського округу?
Будучи ще претендентом на цю посаду, чітко знала повноваження старости, прописані нормативно-правовими актами. Згодом інтуїтивно зрозуміла, чого чекають люди в ситуації, коли звична влада на селі, де вирішувалось практично все, перестала їх, так би мовити, обслуговувати. Вони хочуть відчувати захищеність і підтримку, щоб поруч була людина, яка допоможе мінімізувати дискомфорт сільського буття, стане порадником, другом і соратником. Тому роль старости – важлива як надійного комунікатора між жителями округу і владою, аби зосередити вирішення всіх питань на місці, спростити процес забезпечення громадян необхідними послугами. На даний час активно працюю над втіленням цієї мети – подала заявку на підключення свого старостинського округу до програмного комплексу «Інтегрована система «Соціальна громада», що дасть змогу самій, без посередників, оформляти жителям документи соціального характеру. Адже головне – не повноваження, а відповідальність, за людей, перед громадою.
І ще… Часто чую запитання, чому погодилась на посаду, так би мовити, нижчу, ніж обіймала у Романівській районній раді. Ніяк не можу з цим погодитися. Адже староста – це не працівник з благоустрою, а посадова особа на рівні очільника громади, а це – не лише посада, це величезна довіра, яку потрібно постійно гідно виправдовувати. І я будь-що буду працювати на престиж старости. І наостанок. Староста повинен все знати, все вміти і все робити. Це універсальний солдат. Я усвідомлено стала в один стрій з тими, хто взяв на себе відповідальність за долю громади, і готова разом в одній команді працювати на громаду заради її розвитку.