Проводи: традиції поминання спочилих

Проводи: традиції поминання спочилих

Віра в душу та її безсмертя притаманна багатьом народам. Саме вона лежить в основі первісних вірувань (тотемізму, фетишизму, політеїзму) і сучасних релігій, має вплив на формування календарних і родинних обрядових комплексів, багато в чому визначає традиційний світогляд етносу.

Віруючи в безсмертну душу, наші предки також інтуїтивно розуміли явище воскресіння, - пише сайт "Етнографія". Споглядаючи весняне пробудження природи, проростання кинутого в землю зерна, пращури бажали такого ж воскресіння і своїм померлим родичам. Ось чому найбільш давні язичницькі поминальні обряди здійснювалися на початку весни. Так, як покійників здавна хоронили в лісі, обабіч перехресть, чи поблизу рік, більшість весняно-літніх календарних обрядів відбувалися саме там. Давні слов’яни справляли тризну на могилах, споживаючи насамперед коливо (зерна пшениці із медом), що символізувало воскресіння. Крім вживання їжі на кладовищі, нею ділилися безпосередньо з померлими — ставили шматочки харчу на гроби, лили на них олію, вино, пиво тощо.

Ю. Павлович. Звістка про Великдень Рахманам

Відео дня

Після прийняття християнства наша традиційна культура синкретично поєднала як язичницькі, так і церковні ритуали, що особливо простежується у комплексі післявеликодніх поминань. Перші поминальні обряди після дня Христового Воскресіння приурочені до середи-четверга пасхального тижня. В українській культурі вони відомі під кількома назвами: Навський день ( «навь» — мрець), радуниця (давньослов’янське слово, що означає «торжество світла»), Рахманський Великдень. Остання назва пов’язана з уявленнями про далекий християнський народ – рахманів, який живе в чарівному краї, де панує вічне блаженство. Ці люди, нібито, втратили відчуття часу, а тому, щоб повідомити їх про Великдень, на проточну воду українці пускали шкаралупи від крашанок.

У Фомину неділю, що через тиждень після Пасхи, в Україні проходять великі громадські поминки — «Проводи»«гробки»«могилки». За релігійним трактуванням, назва «Проводи» походить від євангельської події, пов’язаної із появою в Єрусалимі багатьох воскреслих святих, яких жителі міста проводжали до гробів після Великодня. За іншою версією, суто народною, українською, неділя після Пасхи називається Провідною тому, що душі померлих, які приходять у земний світ у ніч Світлого Воскресіння, гостюють у нас кілька днів, після чого їх необхідно провести назад, у «їхній» світ.

Проводи. Обрядова їжа і квіти на кладовищі

У Провідну неділю українці як раніше, так і тепер, беруть із собою обрядову їжу і приходять на кладовище. Ще у кінці ХІХ – на початку ХХ ст. після відслуженої священником панахиди, на цвинтарі відбувалася колективна ритуальна трапеза. У деяких селах Хмельниччини вона зберігалася й донедавна. Люди стелили між могилами скатертини, всідалися на них усі разом і споживали принесені із собою страви, паски, яйця, ласощі. Решту харчу, що залишалася, давали літнім людям, жебракам, хворим, дітям в якості милостині за «упокій душі». Деяку частину обрядової їжі залишали на гробках. Обов’язковим на Проводи було дотримання звичаю заходити на кладовище тими самими воротами, якими заносили покійників: «Тими ворітьми кожен живий до своїх померлих заходить, збоку не заходить, бо вони в цей день усі стоять в воротах і виглядають, хто прийде їх провідати…».

Зараз поминальні традиції дещо змінилися. Наприклад, трансформації зазнав звичай громадського поминального обіду. Нині люди куштують обрядові страви не на простелених скатерках, а за спеціально облаштованими столиками біля могил померлих родичів. Окрім того, їжу на гробках залишають все рідше, надаючи перевагу поданню милостині за «упокій душі» комусь в руки. Попри це, поминальна основа Провідного тижня в українській народній культурі зберігається, свідчить про наш світогляд та неабияку увагу до культу предків.

Людмила Іваннікова; Олександр Курочкін

Канд. філолог. наук, старший наук. співробітник відділу української та зарубіжної фольклористики ІМФЕ ім.М.Т.Рильського НАН України; доктор історичних наук

Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.

Коментарі

keyboard_arrow_up